06 липня 2021 року Справа №160/10636/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги №Ф-10919-53/64 від 14.02.2020р., -
25.06.2021р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачеві суми недоїмки єдиного соціального внеску у розмірі 37788,74 грн.;
- скасувати вимогу №Ф-10919-53/64 від 14.02.2020р. видану відповідачем про стягнення з позивача на користь відповідача коштів у розмірі 37788,74 грн.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Пунктом 2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Так, як вбачається зі змісту позову, позивачем у позові не зазначено адреси електронної пошти позивача (або про її відсутність), номерів засобів зв'язку із відповідачем, найменування відповідача згідно відомостей з ЄДРПОУ в порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначається, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Однак, позивачем у позові не викладено обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги про скасування саме вимоги №Ф-10919-53/64 від 14.02.2020р. в порушення вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що копії документів, які надаються до суду в якості доказів повинні бути засвідчені у встановленому законом порядку.
Загальні вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі, у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади встановлені Типовою інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 (далі - Типова інструкція).
Згідно з пунктом 71 Типової інструкції напис про засвідчення документа складається із слів “Згідно з оригіналом”, найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалу імені та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа “Підпис”.
Враховуючи викладене, засвідчення оригіналу документа передбачає: 1) вчинення відповідного напису уповноваженою на таку дію особою із зазначенням її посади, ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, слів “Згідно з оригіналом”, а також дати засвідчення копії; 2) скріплення напису про засвідчення копії підписом уповноваженої особи.
Також, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідченні у встановленому законодавством порядку, а отже не є належними доказами у розумінні ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, у позові позивач посилається на те, що з 2008 року він не здійснює підприємницьку діяльність та звертався із заявою до відповідних державних органів про закриття підприємницької діяльності, проте, доказів на підтвердження наведеного позивачем до позову не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, частиною 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За приписами ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру фізичною собою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2021р. складає 2270,00 грн.
Згідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Тобто, за подання даного позову, у якому об'єднані вимоги майнового і немайнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн. за вимогу майнового характеру з урахуванням мінімальної ставки судового збору та 908,00 грн. за вимогу немайнового характеру (визнання протиправними дій), виходячи із розрахунку: 2270 грн.*0,4, однак позивачем до позову додано квитанцію №0.0.2175466491.1 від 25.06.2021р. про сплату судового збору лише у сумі 908 грн. в порушення вимог ст.ст. 4, 6 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 7 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається також оригінал або копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.
Разом з тим, як встановлено судом із доданих до позову матеріалів позивачем суду не надано копії вимоги №Ф-10919-53/64 від 14.02.2020р., яку останній просить скасувати, в порушення вимог ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, відповідно до вимог ч.2, ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, у відповідності до вимог ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено десятиденний строк на оскарження вимоги про сплату ЄСВ.
Отже, позивач повинна була звернутися із адміністративним позовом щодо оскарження податкової вимоги №Ф-10919-53/64 від 14.02.2020р. у строк до 24.02.2020р. включно, виходячи з положень ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Проте, даний адміністративний позов поданий позивачем лише 25.06.2021р. (згідно штемпеля поштового зв'язку), тобто з пропущенням десятиденного строку, встановленого ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- із зазначенням у ньому адреси електронної пошти позивача (або про її відсутність), номерів засобів зв'язку із відповідачем, найменування відповідача згідно відомостей з ЄДРПОУ у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про скасування саме вимоги №Ф-10919-53/64 від 14.02.2020р. у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: доказів того, що з 2008 року позивач не здійснює підприємницьку діяльність та звертався із заявою до відповідних державних органів про закриття підприємницької діяльності у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
3) копій документів доданих до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, завірених у встановлено порядку згідно до ч.4, ч.5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
4) заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
5) копії оспорюваної вимоги №Ф-10919-53/64 від 14.02.2020р., засвідченої у встановленому законодавством порядку, у відповідності до вимог ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
6) оригіналу документу про сплату позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову у розмірі 908,00 грн. (з урахуванням сплаченої частини судового збору) у відповідності до вимог ст.ст. 4, 6 Закону України “Про судовий збір”, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.4, ч.5 ст.94, п.2, п.4 ч.5 ст.160, ч.1 ст.123, ч.3, ч.4, ч.6, ч.7 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги №Ф-10919-53/64 від 14.02.2020р. - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
1) адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:
- із зазначенням у ньому адреси електронної пошти позивача (або про її відсутність), номерів засобів зв'язку із відповідачем, найменування відповідача згідно відомостей з ЄДРПОУ у відповідності до вимог п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про скасування саме вимоги №Ф-10919-53/64 від 14.02.2020р. у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
2) доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: доказів того, що з 2008 року позивач не здійснює підприємницьку діяльність та звертався із заявою до відповідних державних органів про закриття підприємницької діяльності у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
3) копій документів доданих до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, завірених у встановлено порядку згідно до ч.4, ч.5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
4) заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
5) копії оспорюваної вимоги №Ф-10919-53/64 від 14.02.2020р., засвідченої у встановленому законодавством порядку, у відповідності до вимог ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
6) оригіналу документу про сплату позивачем судового збору за подання даного адміністративного позову у розмірі 908,00 грн. (з урахуванням сплаченої частини судового збору) у відповідності до вимог ст.ст. 4, 6 Закону України “Про судовий збір”, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA368999980313141206084004632 ГУК у Дніпропетровській області/Чечелівський район, код ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва