05 липня 2021 року Справа № 160/8037/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
20.05.2021 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не перерахунку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяці для обчислення індексації січня 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 - індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 30.11.2017, з урахуванням базового місяці для обчислення індексації січня 2008 року та з урахуванням раніше виплаченої суми;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації з 01 грудня 2015 року по 26 лютого 2021 р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на виконання рішення суду від 28 грудня 2020 року у справі № 160/13528/20 нараховано та виплачено суму індексації грошового забезпечення у розмірі 13571,12 грн., проте, при розрахунку суми індексації військовою частиною НОМЕР_1 було застосовано базовий місяць вересень 2014 року. Не погоджуючись з таким розрахунком позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з заявою про проведення перерахунку та виплати донарахованої суми індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 30.11.2017 року з урахуванням базового місяця -січня 2008року. Крім того, позивач вважає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» військовою частиною має бути компенсована втрата частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації. Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
30.06.2021 року відповідачем надано письмовий відзив на позов. Відповідач не погоджується з вимогами позивача з огляду на наступне. Військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до відомості розподілу виплат від 26.02.2021 року ОСОБА_1 було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 30.11.2017 року у сумі 15 671,12 грн. на виконання рішення суду від 28.12.2020 року у справі № 160/13528/20. Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З огляду на наведене вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду закрито провадження у справі в частині позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не перерахунку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяці для обчислення індексації січня 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 - індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 по 30.11.2017, з урахуванням базового місяці для обчислення індексації січня 2008 року та з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, судом розглядаються позовні вимоги щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації з 01 грудня 2015 року по 26 лютого 2021 р.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , відповідно до військового квитка серія НОМЕР_3 , з 01.08.1989 р. по 30.11.2017 р. проходив військову службу в Збройних Силах України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 листопада 2017 року №153 (по стройовій частині) позивача з 30 листопада 2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а також направлено для постановки на військовий облік до Новомосковського ОМВК Дніпропетровської області.
В зазначеному вище наказі також визначено виплатити ОСОБА_1 : грошову компенсацію за 15 діб невикористаної основної відпустки пропорційно прослуженому часу; грошову компенсацію за не отримане речове майно в сумі 67019,68 (шістдесят сім тисяч дев'ятнадцять гривень шістдесят вісім копійок); щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби, передбачену наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" та прийнятого рішення МОУ від 15.02.2017 року № 1223/з/12 щодо виплати у 2017 році додаткових видів грошового забезпечення у розмірі 450% від посадового окладу заступника командира гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону з озброєння бригадної артилерійської групи з 01 листопада по 30 листопада 2017 року; надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% з урахуванням окладу за військовим званням згідно наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 "Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" з 01 листопада по 30 листопада 2017 року; додаткову щомісячну грошову винагороду згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2010 року № 889 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161) в розмірі 60% від грошового забезпечення, з 01 листопада по 30 листопада 2017 року; надбавку за роботу з таємними документами у розмірі 10%, з 01 листопада по 30 листопада 2017 року; 50% грошової допомоги при звільненні за кожний повний прослужений рік - 27 років.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року по 30.11.2017 року, невиплати грошової компенсації втрати частини таких доходів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав її нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Також за приписами статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані, тому стягнення на користь позивача недовиплаченого грошового забезпечення з урахуванням компенсації втрати його частини в зв'язку з несвоєчасною виплатою не відповідає вимогам закону.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ, ст. 55 Закон № 2262-XII та Порядком №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 по справі №522/5664/17 (провадження К/9901/2999/17), від 20.02.2018 по справі №336/4675/17 (провадження №К/9901/23/17), і від 05.10.2018 по справі №162/787/16-а (провадження №К9901/33652/18).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Як встановлено судом, заборгованість щодо виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 30.11.2017 року було зобов'язано нарахувати та виплатити рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2020року у справі № 160/13528/20. Рішення у справі № 160/13528/20 набрало законної сили 28.01.2021року та 29.04.2021 року позивачеві видано виконавчий лист у справі.
Виплата та нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 30.11.2017 року відповідачем здійснено 26.02.2021року відповідно до відомості розподілу виплат військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У даному випадку відповідачем доведено правомірність відмови позивачу у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 30.11.2017 року на виконання рішення суду у справі №160/13528/20, оскільки донарахована сума індексації грошового забезпечення, виплачена відповідачем своєчасно.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук