Копія
24 травня 2021 року Справа № 160/7470/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, відповідача 2 Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА щодо не призначення щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ) за 2012, 2013 роки як учаснику бойових дій у відповідних розмірах згідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки як інваліду війни 3-ої групи у відповідних розмірах згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - протиправною;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (і.п.н НОМЕР_1 ) недоплачену суму за щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2012, 2013 роки згідно ст. 12 Закону України “Про статус ветеранії війни, гарантіях їх соціального захисту” в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком та як інваліду війни 3-ої групи за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки згідно ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту” в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником бойових дій, а з 2014 року є інвалідом війни 3 групи та має право на пільги, встановлені статтями 12, 13, 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій та сім мінімальних пенсій за віком як інваліду війни, проте, позивач зазначає, що за 2012-2020 роки ним недоотримано щорічну разову допомогу у розмірах, встановлених законодавством. Позивач вважає, що при виплаті щорічної одноразової допомоги до 5 травня відповідачем не враховано Рішення Конституційного Суду України у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, та допущена бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача щодо значного зменшення розміру виплати до 5 травня, передбаченої положеннями статтями 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року провадження в адміністративній справі №160/7470/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20, адміністративне провадження № Пз/9901/14/20.
04.08.2020 року на адресу суду від Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що з 01.01.2011 року набув чинності Бюджетний кодекс України, - частиною 2 статті 4 якого передбачено, що Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно - правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Оскільки джерелом виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня є кошти Державного бюджету України, під час їх нарахування та виплати слід керуватися виключно приписами Бюджетного кодексу України, Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік та прийнятою на його виконання постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року, а також статтею 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Також зазначено, що Міністерство соціальної політики України є головним розпорядником коштів Державного бюджету за КПКВ 2501150 “Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань”. Вважає позовні вимоги до Департаменту недоречними та безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
29.10.2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі та залучено до участі у справі № 160/7470/20 в якості другого відповідача - Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 42643875).
Ухвалу від 24.03.2021 року відповідач отримав під підпис 15.04.2021 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не надав.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.07.2018.
Позивачу у 2012 році виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 675,00 грн.; у 2013 році виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 745,00 грн.; у 2014 році виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 2 020,00 грн.; у 2015 році виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 2 200,00 грн.; у 2016 році виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 2 310,00 грн.; у 2017 році виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 2 700,00 грн.; у 2018 році виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 2 845,00 грн.; у 2019 році виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 2 950,00 грн.; у 2020 році виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3 160,00 грн.
26.05.2020 позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації із вимогою про перерахунок разової грошової допомоги до 05 травня у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" за період з 2012 року по 2020 рік.
Листом № П-614 від 15.06.2020 року відповідач повідомив позивача, в період 2012-2019 років щорічну разову грошову допомогу до 5 травня позивач отримував в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" за відповідний рік, в тому числі в період 2012-2013 років для учасників бойових дій у розмірах: за 2012 рік у розмірі 675, 00 грн., за 2013 рік у розмірі 745,00 грн., в період 2014-2019 років для осіб з інвалідністю III групи внаслідок війни у розмірах: за 2014 рік у розмірі 2 020,00 грн.; за 2015 рік у розмірі 2 200,00 грн.; за 2016 рік у розмірі 2 310,00 грн.; за 2017 рік у розмірі 2 700,00 грн.; за 2018 рік у розмірі 2 845,00 грн.; за 2019 рік у розмірі 2 950,00 грн.
Для забезпечення виплати у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, формування виплатних документів проводиться в розмірах передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", в тому числі для осіб з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни - 3 160,00 грн.
Враховуючи рішення Конституційного суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 та з метою забезпечення виплати у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, в розмірах передбачених чинним законодавством, до головного розпорядника коштів - Міністерства соціальної політики України направлено лист щодо надання роз'яснень та виділення додаткових коштів.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі по тексту - Закон України № 3551-XII).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України № 3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи десять мінімальних пенсій за віком; групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 12 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 13 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пп. "б" пп. 1, 2 п. 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: від 28.12.2011 року № 1381, від 13.03.2013 року № 149, від 16.04.2014 року № 102 якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги як учасникам бойових дій так і інвалідам війни.
Суд звертає увагу на те, що на момент проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2012-2014 роках постанови КМУ від 28.12.2011 року № 1381, від 13.03.2013 року № 149, від 16.04.2014 року № 102 були чинними.
У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні постанови, а саме: від 31.03.2015 року № 147, від 02.03.2016 року № 141, від 05.04.2017 року № 223, від 14.03.2018 року № 170, від 20.03.2019 року № 237, від 19.02.2020 року № 112, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги інвалідам війни.
Крім того, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня інвалідам війни, а саме: пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня інвалідам війни), та стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 з 22 травня 2008 року діяла в редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком").
Суд зауважує, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.
Зважаючи на те, що норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнята пізніше ніж норма статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня інвалідам війни слід враховувати саме норму пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
Суд звертає увагу на те, що на момент проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як інваліду війни у 2015-2019 роках норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року № 147, від 02.03.2016 року № 141, від 05.04.2017 року № 223, від 14.03.2018 року № 170, від 20.03.2019 року № 237 були чинними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ) та постанов Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1381, від 13.03.2013 року № 149, від 16.04.2014 року № 102, від 31.03.2015 року № 147, від 02.03.2016 року № 141, від 05.04.2017 року № 223, від 14.03.2018 року № 170, від 20.03.2019 року № 237 підлягали застосуванню відповідачем при визначені позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2012-2019 роках.
Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась ним, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 348/2100/16-а, від 19 червня 2018 року у справі № 459/2783/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 550/1131/17, від 13 червня 2019 року у справі № 564/189/17 та від 31 липня 2019 року у справі № 348/2005/16-а.
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18), як підстави для нарахування позивачу належного розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2012-2019 роки, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, лише з 27.02.2020 року положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2012-2019 роках.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за період з 2012 року по 2019 рік.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної разової грошової допомог, як інваліду війни ІІІ групи за 2020 рік, суд зазначає наступне.
У постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" № 112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25 лютого 2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги інвалідам війни ІІІ групи - 3 160 гривень.
Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27.02.2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27.02.2020 року застосовуються положення ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни ІІІ групи у 2020 році становить 11 466,00 грн. (1638 грн х 7).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 по справі № 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року.
При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтями 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Оскільки разову грошову допомогу позивачу за 2020 рік виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Так, зі змісту постанови Великої палати Верховного Суду від 13.01.2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 слідує, що це рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової грошової допомоги до 5 травня (управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), щодо нарахування та виплати такої допомоги у 2020 році у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону № 3551-XII.
Також абзацем 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат). Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання).
Судом встановлено, що на підставі наказу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.03.2019 року № ОД-65/0/209-19 “Про передачу функцій”, починаючи з 2019 року функції з нарахування та здійснення соціальних виплат за КПКВК 2501150 передано до Комунального закладу “Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення” Дніпропетровської обласної ради”.
Таким чином, саме Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради є належним відповідачем у цій справі.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи висновки Верховного Суду у зразковій справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в наступній редакції:
- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як інваліду війни 3-ї групи, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, встановлених на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”, а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, відповідача 2 Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як інваліду війни 3-ї групи, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, встановлених на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.В. Кальник
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя В.В. Кальник
24.05.2021
Рішення не набрало законної сили 24 травня 2021 р.
Суддя В.В. Кальник