Копія
19 квітня 2021 року Справа № 160/1967/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за № 0400-010310-8/125770 від 28.12.2020 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі поданої заяви про призначення пенсії від 17.12.2020 року у відповідності до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.12.2020 року у відповідності до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 у період з 12.03.1996 року по 17.07.2013 року працював на підземних роботах у виробничо-структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 17.07.2013 року позивач був звільнений з роботи за станом здоров'я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. 08.01.2014 року позивачу було встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням, яка безперервна по день звернення із заявою за призначенням пенсії. 17.12.2020 року позивач звернувся до Відділу перерахунків пенсій №6 Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, 11.01.2021 року ОСОБА_1 отримав відмову в призначенні пенсії у вигляді листа №0400-010310-8/125770 від 28.12.2020 року, в якому зазначено про недостатність пільгового стажу у 25 років, наявність 23 років 9 місяців 28 днів пільгового стажу. Позивач не погоджується з відмовою відповідача у призначенні пенсії з тих підстав, що відповідачем при розрахунку не враховано коефіцієнт кратності, який застосовується при врахуванні пільгового трудового стажу до відповідних провідних професій. З такими підставами відмови в призначені пенсії позивач не згоден та вважає, що він має достатній пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також позивач вважає, що в силу ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 4 ст. 9 ЗУ «Про охорону праці», час перебування на інвалідності слід зарахувати до пільгового стажу для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах з застосуванням роз'яснень Міністерства Соціальної політики населення України від 20.01.1992 №8.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
10.03.2021 року на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 08.01.2014 року та отримує пенсію по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням. Загальний страховий стаж позивача станом на 31.10.2016 року становив 16 років 10 місяців 16 днів. Відповідач також зазначив, що 17.12.2020 року позивач надав до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії на пільгових умовах згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року. Листом від 28.12.2020 року відповідач повідомив заявника (позивача) про відмову в призначенні пенсії. Щодо підстав для відмови, відповідач зазначив, що відповідно до роз'яснень Міністерства Соціальної політики населення України від 20.01.1992 №8, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням не зараховується в кратному розмірі до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку, також кратність застосовується виключно до стажу роботи на провідних професіях. Таким чином, відповідач пільговий стаж за провідними професіями 10 років 5 місяців 25 днів обчислив з урахуванням кратності - 12 років 11 місяців 25 днів, пільговий стаж за непровідними професіями 3 роки 10 місяців 24 дні було обчислено без застосування кратності, та час перебування на інвалідності 6 років 11 місяців 9 днів зараховано без застосування кратності. Отже, відповідач вважає, що ним вірно обчислено загальний страховий та пільговий стаж позивача, на підставі записів трудової книжки, пільгових довідок та виписок МСЕК, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 08.01.2014 року та отримує пенсію по інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням.
Відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 14.11.1996 року, позивач працював на наступних роботах:
- з 14.11.1996 року по 17.07.1997 року - ВСП «Шахтоуправління Тернівське» (шахта «Західно-Донбаська») ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» гірником підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 05.09.1997 року по 14.09.1999 року - ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» підземним прохідником з повним робочим днем у шахті;
- з 15.09.1999 року по 16.08.2000 року - ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» машиніст гірничих виїмкових машин з повним робочим днем у шахті;
- з 19.02.2001 року по 26.03.2002 року - ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» машиніст гірничих виїмкових машин з повним робочим днем у шахті;
- з 02.01.2003 року по 23.03.2004 року - ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» машиніст гірничих виїмкових машин з повним робочим днем у шахті;
- з 08.11.2004 року - ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» підземним прохідником з повним робочим днем у шахті;
- з 03.08.2006 року - переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем у шахті;
- з 01.05.2007 - переведений помічником начальника прохідної дільниці з повним робочим днем у шахті;
- з 08.02.2008 по 05.05.2008 року - зам. начальника дільниці з повним робочим днем у шахті;
- з 16.05.2008 року - ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «Павлоградвугілля» підземним прохідником з повним робочим днем у шахті;
- з 16.06.2008 року - переведений підземним в.о. начальника дільниці з повним робочим днем у шахті;
- з 08.07.2008 року - затверджений у посаді начальника дільниці з повним робочим днем у шахті;
- з 27.01.2009 року по 12.04.2010 - машиніст гірничих виїмкових машин з повним робочим днем у шахті;
- з 19.04.2010 року - ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» підземним прохідником з повним робочим днем у шахті.
- з 06.10.2011 року - переведений майстром гірничим підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 20.02.2012 року - переведений помічником начальника дільниці підземним з повним робочим днем у шахті;
- з 29.10.2012 року - переведений машиністом гірничих виїмкових машин з повним робочим днем у шахті;
- з 01.01.2013 - ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» машиністом гірничих виїмкових машин з повним робочим днем у шахті;
17.07.2013 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за станом здоров'я згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Також судом з матеріалів справи встановлено, що до пенсійного органу ОСОБА_1 при зверненні 11.02.2014 року для призначення пенсії по інвалідності були подані довідки (уточнюючі) ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії у зв'язку з відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній: №133 від 10.02.2014 року, №142 від 10.02.2014 року, №210 від 06.02.2014 року, №148 від 18.01.2014 року.
Разом з тим, під час судового розгляду до матеріалів справи позивачем було надано довідку ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 17.11.2020 року №846, що не міститься в матеріалах пенсійної справи, наданої до суду відповідачем.
В уточнюючій довідці від 17.11.2020 року №846 вказано також періоди роботи позивача у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»:
- з 04.03.1996 по 11.03.1996 року - учень гірника підземного з повним робочим днем у шахті;
- з 12.03.1996 року по 01.04.1996 року - направлено на курси по професії «гірник підземний» з відривом від виробництва;
- з 02.04.1996 року по 17.04.1996 року - учень гірника підземного на період виробничої практики з повним робочим днем у шахті;
- з 18.04.1996 року по 19.04.1996 року - складання іспитів за професією;
- з 20.04.1996 року по 28.04.1996 року - учень гірника підземного з повним робочим днем у шахті (повернувся на попереднє місце роботи);
- з 29.04.1996 року по 30.09.1996 року - гірник підземний з повним робочим днем у шахті.
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21.11.2013 року Павлоградського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, підтверджено, що професійне захворювання позивача виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого та у результаті виконання важкої фізичної праці.
Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0253525 від 20.01.2014 року, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 08.01.2014 року.
Випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААВ №129608 від 01.02.2021 року, ОСОБА_1 підтверджено третю групу інвалідності з 01.02.2021 року.
17.12.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - за віком, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 28.12.2020 року № 0400-010310-8/125770 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу в призначенні (переході на інший вид) пенсії. В листі зазначило, що стаж роботи позивача в підземних умовах, який враховується для визначення права на пільгову пенсію незалежно від віку відповідно до статті 114 Закону №1058, складає 16 років 10 місяців 16 днів, пільговий стаж по списку №1 з урахуванням кратності - 16 років 10 місяців 19 днів, знаходження на інвалідності внаслідок трудового каліцтва 6 років 11 місяців 9 днів, всього пільгового стажу 23 роки 9 місяців 28 днів, що менше, ніж передбачено законом (25 років). Отже, у призначенні (переході на інший вид) пенсії ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058, з урахуванням часу знаходження на інвалідності, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 01.01.2016р.) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» знижується на 1 рік.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідна гарантія встановлена і положеннями частини 4 статті 9 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Отже, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до абз.10 ч. 3 ст. 24 Закону 1058, за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Таким чином, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням як до, так і після 1 січня 2004 року зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника встановлює «Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (надалі Порядок № 18-1).
Згідно з п. 3 Порядку № 18-1, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Приписами п. 13 Порядку № 18-1 управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднані управління приймають документи, необхідні для підтвердження стажу роботи, перевіряють правильність їх оформлення, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, фіксують та засвідчують виявлені розбіжності та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви про підтвердження стажу роботи направляють до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Як встановлено судом, відповідач зарахував пільговий стаж за провідними професіями 10 років 5 місяців 25 днів, що з урахуванням кратності становить 12 років 11 місяців 25 днів, пільговий стаж за непровідними професіями 3 роки 10 місяців 24 дні було обчислено без застосування кратності, та час перебування на інвалідності 6 років 11 місяців 9 днів зараховано без застосування кратності.
Разом з цим, враховуючи відомості, надані в уточнюючій довідці від 17.11.2020 року №846, суд не має можливості встановити, чи враховувались ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вказані додатково у відповідній довідці періоди до пільгового стажу позивача, оскільки у довідках №133 від 10.02.2014 року, №142 від 10.02.2014 року, №210 від 06.02.2014 року, №148 від 18.01.2014 року (що були надані до пенсійної справи), такі періоди не містились (з 04.03.1996 по 30.09.1996 року).
Так само, суд не має можливості встановити, які саме періоди пільгового стажу, наведені у трудовій книжці ОСОБА_1 та уточнюючих довідках №133 від 10.02.2014 року, №142 від 10.02.2014 року, №210 від 06.02.2014 року, №148 від 18.01.2014 року, враховані ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до пільгового стажу за провідними професіями (з урахуванням кратності), а які до пільгового стажу не за провідними професіями.
Як було встановлено судом, підстава професійного захворювання встановлена актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 21.11.2013 року, складена Павлоградським міськрайонним управлінням Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області.
Також судом на підставі відомостей трудової книжки позивача та уточнюючих довідок було встановлено, що ОСОБА_1 перебував на підземних роботах у виробничо-структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Період перебування позивача на інвалідності (з 08.01.2014 року) - 6 років 11 місяців 9 днів, підтверджено виписками МСЕК серії АВ №0253525 від 20.01.2014 року, та серії ААВ №129608 від 01.02.2021 року.
Починаючи з 08.01.2014 року позивачу було призначено та він отримує пенсію по інвалідності.
Суд зауважує, що відповідач не заперечує факт перебування позивача на інвалідності, у зв'язку з професійним захворюванням, однак, час перебування на інвалідності ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було зараховано до пільгового стажу без застосування кратності.
Спірним у даній справі є не зарахування періоду знаходження на інвалідності до пільгового стажу за провідною професією в кратності, з урахуванням роз'яснень Міністерства Соцполітики населення України від 20.01.1992 № 8.
Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383 (далі Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
З 11.03.1994 року по 16.01.2003 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
В період з 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.
Водночас професії, на яких працював позивач з 1997 року по 2013 рік більше 10 років, відносяться до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до роз'яснень Міністерства соцполітики населення України від 20.01.1992 № 8, працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності до ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися за наявності не менше 25 років стажу підземного та в металургії роботи із зарахуванням до нього кожного року роботи на провідних професіях (прохідник) - за 1 рік 3 місяці роботи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно не використав коефіцієнт 1,3 згідно роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8, оскільки час перебування позивача на інвалідності підлягає включенню до стажу за провідними професіями та надає право на збільшення часу роботи за цими професіями у кратному розмірі.
Враховуючи, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії була недостатність пільгового стажу у зв'язку із незарахуванням періоду перебування його на інвалідності починаючи з 08.01.2014 року у кратному обчисленні, та те, що суд встановив протиправність відмови органу пенсійного фонду у зарахуванні такого періоду у кратному розмірі до пільгового стажу при обчисленні пенсії, а також з урахуванням того, що відносно інших періодів відповідачем заперечень зазначено не було, суд вважає, що належним способом захисту, в даному випадку, буде задоволення вимог позову в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.12.2020 року у відповідності до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні.
Разом з цим, суд зауважує, що при повторному розгляді заяви позивача, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області має зарахувати період перебування ОСОБА_1 на інвалідності починаючи з 08.01.2014 року у кратному обчисленні, а також зазначити, які саме періоди роботи позивача враховано для обчислення пільгового стажу за провідними професіями (ст.14-20) з урахуванням кратності, та для обчислення пільгового стажу не за провідними професіями (ст.14-25) без урахування кратності.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підсумовуючи викладене, позовна заява підлягає задоволенню у обраний позивачем спосіб захисту.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів »встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).
Згідно до ч. 1ст. 72 КАС України доказами, в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Враховуючи конкретні обставини даної справи, в межах заявлених позивачем аргументів, з урахуванням наданих сторонами письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.
При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією від №23897 від 07.02.2021 року.
Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за № 0400-010310-8/125770 від 28.12.2020 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі поданої заяви про призначення пенсії від 17.12.2020 року у відповідності до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.12.2020 року відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду у даній справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у сумі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.В. Кальник
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя В.В. Кальник
19.04.2021
Рішення не набрало законної сили 19 квітня 2021 р.
Суддя В.В. Кальник