про відмову у забезпеченні позову
06 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/6710/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Лозовського О.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву Управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинського про забезпечення позову до подання позовної заяви,
Управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинський 02.07.2021 звернулося із заявою про забезпечення позову, до подання позовної заяви до суду, в якій просило зупинити дію постанови Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт коштів Управління водопровідно-каналізаційного і господарства м. Володимира-Волинського від 16.06.2021 та заборонити будь-яким банківським та фінансовим установам вчиняти дії, направлені на блокування (арешт) грошових коштів Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Володимира-Волинського. та виконання постанови управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16.06.2021 про арешт коштів боржника, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП №31747041.
Управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинський зазначає про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття заходів зупинення дії постанови Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт коштів Управління водопровідно-каналізаційного і господарства м. Володимира-Волинського від 16.06.2021 про накладення арешту на грошові кошти позивача зумовить необхідність вжиття додаткових заходів для поновлення порушених прав позивача шляхом повернення з Державного бюджету України стягнутих коштів, що відповідає меті інституту забезпечення позову.
З наведених підстав заявник просив застосувати заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Згідно статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливо лише у разі наявності сукупності обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, шляхом збереження існуючого до винесення оскаржуваного рішення положення. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Із вищенаведеного слідує висновок, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Заявником не надано належних та допустимих доказів, що могли б свідчити про очевидну протиправність рішення відповідача. Водночас, вказана обставина підлягає встановленню виключно під час судового розгляду справи по суті, предметом якої і буде дослідження дій та рішень Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
При цьому суд зазначає, що правовий інститут забезпечення позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Висновки суду про протиправність рішення Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до подання адміністративного позову та розгляду справи по суті з огляду на предмет позову, означатимуть надання оцінки оскаржуваному рішенню без урахування усіх доводів та доказів учасників справи у сукупності, оскільки, з урахуванням предмета позову в даній адміністративній справі, перевірка протиправності рішення можлива лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності. Тобто, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Керуючись статтями 151, 154, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
В задоволенні заяви Управління водопровідного-каналізаційного господарства м. Володимир-Волинського про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.А. Лозовський