05 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4131/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» (далі - ТОВ «Негабарит-Сервіс», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ю» від 16.03.2021 №5261-13.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно нарахував ТОВ «Негабарит-Сервіс» податковий борг на виплачені кошти згідно рішення суду та не привів у відповідність інтегровану картку платника податків у зв'язку із чим у позивача виникла необхідність звернутися з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.28).
У відзиві на позовну заяву від 12.05.2021 №1384/03-20-20 (а.с.33-34) відповідач позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити. В обґрунтуванні своє позиції зазначає, що із-за невірно поданого до Ковельської ОДПІ ТОВ «Негабарит-сервіс» уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації за лютий 2015 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та уточнюючого додатку №2, в якому виправляє періоди виникнення від'ємного значення сума залишку по декларації №9270155349 від 18.12.2017 в ІКП товариства виникла дана заборгованість, відповідно до якої була сформована і надіслана податкова вимога №5261-13 від 16.03.2021.
Ухвалою суду від 17.05.2021 в задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та за участю сторін відмовлено (а.с.48-49).
Інших заяв по суті справи на адресу суду від сторін справи не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що у грудні 2017 року ТОВ «Негабарит-Сервіс» подало до Ковельської ОДПІ ГУ ДФС України у Волинській області податкову декларацію №9270155349 від 18.12.2017 за листопад 2017, згідно якої підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 2 042 022,00 грн. Довідкою камеральної перевірки №877/03-20-12-02/ НОМЕР_1 від 17.01.2018 підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування. Однак, органами казначейства було перераховано лише 967 545,42 грн., решта коштів у сумі 1 074 476,58 грн. не було відшкодовано з причин виникнення Технічного збою в історії переплат в інтегрованій картці платника податків у зв'язку із чим, не було враховано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість №9062360301 від 08.04.2015 до податкової декларації за лютий 2015 року.
В подальшому рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 у справі №140/3187/20 визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо не відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за . податковою декларацією за листопад 2017 року суми у розмірі 1 074 476,58 грн. (а.с.6-14).
Також судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі №140/7816/20 стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Негабарит-Сервіс» заборгованість бюджету із відшкодування податку на Додану вартість в розмірі 1 074 476,58 грн. (а.с.15-22).
12.03.2021 Державною казначейською службою України перераховано на рахунок ТОВ «Негабарит-Сервіс» кошти у сумі 1 074 476,58 грн.
08.04.2021 на адресу ТОВ «Негабарит-Сервіс» надійшла податкова вимога ГУ ДПС у Волинській області форми «Ю» від 16.03.2021 №5261-13 про наявність податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1 074 476,58 грн. (а.с.4).
Позивач вважаючи, що відповідач безпідставно нарахував йому податковий борг на виплачені кошти згідно рішення суду та не привів у відповідність інтегровану картку ТОВ «Негабарит-Сервіс» у зв'язку із чим у позивача виникла необхідність звернутися з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з визначенням поняття, наведеним у підпункті 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 розділу 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податкова вимога» - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно із пунктом 59.1 статті 59 ПК України - у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Відповідно до пункт 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня, після, сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового (боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавству можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.4 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується) погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимого додатково не надсилається (не вручається).
Наведені норми у своїй сукупності встановлюють такі умови для винесення податкової вимоги, як зокрема, наявність у платника податку податкового боргу, а також зазначення інформації про факт виникнення грошового зобов'язання та право податкової застави.
У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з положеннями п.п.14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків, у зв'язку, з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль, за дотриманням, якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства, у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 54 ПК України унормовано визначення сум податкових та грошових зобов'язань.
Згідно із положеннями пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або- грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; 54.3.2. дані перевірок результатів її податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування:: податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; 54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; 54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Отже, підставою наявності податкового боргу та узгодженої суми податкового зобов'язання є виключно:
- або факт самостійного обчислення суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку;
- або контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством у визначених Податковим кодексом України випадках.
Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування «податком надприбуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми Додаткових зобов'язань, заявленої у податковій декларації кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість крім випадків коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів самостійного узгодження позивачем грошового зобов'язання та не доведено факт визначення контролюючим органом суми податкового боргу з відповідним винесенням податкового повідомлення - рішення, як це передбачено нормами ПК України.
Отже, законодавчо визначені підстави для визначення сум податкового боргу у даному випадку відсутні, що свідчить про протиправність оскаржуваної податкової вимоги.
Оскаржувана податкова вимога - не містить відомостей про факт виникнення грошового зобов'язання, у ній зазначено, що станом на 15.03.2021 ТОВ «Негабарит-Сервіс» має податковий борг у розмірі 1 074 476,58 грн. з податку на додану вартість, при цьому підстава для такого висновку контролюючого органу відсутня.
В свою чергу суд зауважує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 у справі №140/3187/20 визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо не відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за . податковою декларацією за листопад 2017 року суми у розмірі 1 074 476,58 грн.
Крім того, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі №140/7816/20 стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Негабарит-Сервіс» заборгованість бюджету із відшкодування податку на Додану вартість в розмірі 1 074 476,58 грн.
Відповідно до частини 3 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.
Така правова позиція врегулювання питання щодо визначення судом ефективного способу відновлення порушеного права застосовується і Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту у даній справі є визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Волинській області форми «Ю» від 16.03.2021 №5261-13 про наявність податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1 074 476,58 грн.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 16 117,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №940 від 13.04.2021 (а.с.3), та який був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 16 117,15 грн.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Волинській області форми «Ю» від 16.03.2021 №5261-13 про наявність податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1 074 476,58 грн.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» (45034, Волинська область, Ковельський район, селище міського типу Люблинець, вулиця Заводська, будинок 7-А, код ЄДРПОУ 37707423) судовий збір в розмірі 16 117,15 грн. (шістнадцять тисяч сто сімнадцять гривень п'ятнадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський