05 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4210/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/Ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 26.11.2014 по 31.01.2015 та з 01.01.2016 по 30.12.2018; зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 26.11.2014 по 31.01.2015 та з 01.01.2016 по 30.12.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_1 Збройних силах України, де перебував на всіх видах забезпечення, в тому числі грошовому. Проте станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач в порушення норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з 26.11.2014 по 31.01.2015 та з 01.01.2016 по 30.12.2018 не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення. За приписами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Таким законом є Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»; ним та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, встановлено механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
На звернення ОСОБА_2 щодо виплати індексації грошового забезпечення, відповідач листом від 31.03.2021 №1215 повідомив позивача, що індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась останньому в період з 01.02.2015 по 31.12.2015 та з 01.12.2018 по 17.04.2020.
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, а тому просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.16).
Відповідач у відзиві на позов від 13.05.2021 №1865 його вимоги заперечив (а.с.19-21). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач отримав індексацію грошового забезпечення у 2014 році всього на загальну суму 227,77 грн. Також у лютому 2015 року позивач отримав індексацію грошового забезпечення за січень 2015 року на загальну суму 254,56 грн.
Зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. В/Ч НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів третього ступеня та їй кошти для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям частини на відповідну статтю кошторису видатків не надходили, що унеможливлювало нарахування індексації. Відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року №13700/з, №78/06-17 механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди відсутній.
Також, представник відповідача зазначив, що індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з врахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%. У зв'язку з цим у грудні 2018 року для індексації грошового забезпечення застосовується індекс 3,7% (103,7% - 100%), а до цього часу індексація не нараховувалась у зв'язку з тим, що індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації 103%. Отже виходячи із вищевикладеного, позивач отримав на свій картковий рахунок у грудні 2018 року суму коштів за індексацію доходів населення у розмірі 71,08 грн.
Відповідач вважає, що за таких обставин відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.
Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, та не заперечується відповідачем по справі, те що ОСОБА_2 проходила військову службу у В/Ч НОМЕР_1 в період з 26.11.2014 по 17.04.2020.
Позивачем на адресу відповідача було направлено звернення, за результатами якого В/Ч НОМЕР_1 надано довідку від 31.03.2021 №1215, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 індексація грошового забезпечення під час проходження військової служби у В/Ч НОМЕР_1 нараховувалась та виплачувалась в період з 01.02.2015 по 31.12.2015 та з 01.12.2018 по 17.04.2020 (а.с.6).
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 26.11.2014 по 31.01.2015 та з 01.01.2016 по 30.12.2018, тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-XII).
Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри «101» замінено цифрами «103».
Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).
Статтею 9 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078 (зі змінами, далі - Порядок №1078).
Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац восьмий пункту 4 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
У даному випадку відповідач - В/Ч НОМЕР_1 зазначив, що підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення стала відсутність кошторисних призначень для її виплати.
При вирішенні даного спору відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Як вбачається із карток особового рахунку ОСОБА_2 , останньому у спірний період виплачувалась індексація грошового забезпечення лише у грудні 2018 року в сумі 71,77 грн. (а.с.7-13).
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача проте, що у лютому 2015 року позивач отримав індексацію грошового забезпечення за січень 2015 року на загальну суму 254,56 грн., оскільки доказів такого нарахування та виплати суду не надано. Проте, як слідує з карти особового рахунку ОСОБА_2 на 2015 рік (а.с.12), останньому у січні 2015 року не нараховувалась індексація грошового забезпечення.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.11.2014 по 31.01.2015 та з 01.01.2016 по 30.11.2018, то це свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за вказаний період, право на отримання якої не може обмежуватися відповідачем.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідач не довів правомірність невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 26.11.2014 по 31.01.2015 та з 01.01.2016 по 30.11.2018.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність коштів для виплати індексації, оскільки відсутність бюджетного фінансування для проведення індексації, не впливає на обов'язок відповідача її нараховувати та виплачувати.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.11.2014 по 31.01.2015 та з 01.01.2016 по 30.11.2018 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Водночас, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та її стягнення за період грудень 2018 року слід відмовити.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №11 від 02.03.2021 (а.с.4).
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 26.11.2014 по 31.01.2015 та з 01.01.2016 по 30.11.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 26.11.2014 по 31.01.2015 та з 01.01.2016 по 30.11.2018.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський