05 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/3263/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, Військово-мобільного госпіталю (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017-2018 роки; зобов'язання Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017-2018 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій та у період з 29.12.2016 по 15.03.2019 проходила військову службу у 7 окремій автомобільній санітарній роті. Відповідно до наказу Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) №36 від 20.02.2019 позивач була призначена на посаду диспетчера евакуаційного взводу 65 Військового мобільного госпіталю Військово-медичного клінічного центру Північного регіону. В подальшому відповідно до наказу командира по особовому складу від 15.03.2019 ОСОБА_1 була виключена із списків особового складу, та знята з усіх видів забезпечень.
Як зазначила позивач згідно із витягу з наказу від 15.03.2019 №76 їй стало відомо, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу, Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону не провів зі нею усіх розрахунків, зокрема, щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону не виплатив грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зазначає, що при звільненні з військової служби в/ч НОМЕР_1 виплатила їй грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. А компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби не було проведено, мотивуючи тим що дану компенсацію повинен нарахувати та виплатити Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону.
22.01.2021 позивач звернулася до відповідача через засоби поштового зв'язку з проханням виплатити дану компенсацію, та в разі відмови надати довідку про те, що додаткову відпустку за час служби в 70АСР вона не використала і компенсації за неї не отримувала. Відповідач отримав дане звернення 27.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте станом на момент подачі позову, ні компенсації, ні відповіді ОСОБА_1 не отримала.
Як стверджує позивач, вона має право на підставі пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також позивач звернула увагу, що пункт 19 статті 10-1 цього Закону лише припиняє надання військовослужбовцям додаткової відпустки під час дії особливого періоду, але не скасовує право на грошову компенсацію в разі її не використання при звільненні.
ОСОБА_1 вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки включно протиправною та такою, що порушує її законні права та інтереси, а тому просила задовольнити позов повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.22).
У відзиві на позовну заяву від 26.04.2021 №549/802 Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону позовних вимог ОСОБА_1 не визнав, та просить суд відмовити в задоволенні позову повність. Свою позицію обґрунтовує тим, що згідно копії посвідчення учасника бойових дій виданого Позивачу 27.06.2017 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, в тому числі і на додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів (відповідно до Закону України «Про відпустки»), а також на компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки при звільнені (відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Згідно витягу з наказу командира 7 окремої автомобільної санітарної роти №76 від 15.03.2019 року ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Також відповідно до наказу вбачається, що позивач не була звільнена з лав Збройних Сил України, а призначена на посаду диспетчера евакуаційного взводу 65 Військового мобільного госпіталю (багатопрофільного, на 100 ліжок) Військово-медичного клінічного центру Північного регіону. Тобто, ОСОБА_1 було не звільнено, а переведено в межах Збройних Сил України. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №91 від 10.04.2020 року позивача було виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення та зараховано на військовий облік до Нововолинського міського військового комісаріату Волинської області. Тобто, звільнено з лав Збройних Сил України.
Відтак, враховуючи те, що компенсація за невикористану додаткову відпустку (відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») з військовослужбовцями проводиться при звільненні та враховуючи вищевикладене, висновується, що повний розрахунок з ОСОБА_1 мав бути здійснений при звільнені, тобто саме військовою частиною НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 07.06.2021 залучено до участі у справі другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ ВП 24983088). Встановлено Військово-мобільному госпіталю (Військова частина НОМЕР_1 ) строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, та роз'яснити, що відзив на позовну заяву подається з дотриманням вимог статті 162 КАС України та одночасно з надісланням (наданням) до суду також повинен бути надісланий позивачу. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина шоста статті 162 КАС України).
Копію ухвали від 07.06.2021 було надіслано Військово-мобільному госпіталю (Військова частина НОМЕР_1 ) та вручено останньому 15.06.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, штрих кодовий ідентифікатор 43025 2345216 0 (а.с.30).
Відповідач - Військово-мобільний госпіталь (Військова частина НОМЕР_1 ) у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку.
Відтак, справу розглянуто по суті відповідно до вимог частини першою статті 258 та частини другої статті 262 КАС України.
Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 29.12.2016 по 15.03.2019 проходила військову службу у 7 окремій автомобільній санітарній роті та з 15.03.2019 по 10.04.2020 у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира 7 окремої автомобільної санітарної роти №76 від 15.03.2019 солдата ОСОБА_1 , санітара автомобільного відділення автомобільного взводу 7 окремої автомобільної санітарної роти 59 військового мобільного госпіталю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону згідно з наказом Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) №36 від 20.02.2019 позивач була призначена на посаду диспетчера евакуаційного взводу 65 Військового мобільного госпіталю Військово-медичного клінічного центру Північного регіону було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Також з даного наказу слідує, що позивач не була звільнена з лав Збройних Сил України, а призначена на посаду диспетчера евакуаційного взводу 65 Військового мобільного госпіталю (багатопрофільного, на 100 ліжок) Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, для подальшого проходження військової служби (а.с.8).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №91 від 10.04.2020 ОСОБА_1 звільнено наказом начальника 65 військового мобільного госпіталю від 07.04.2020 №5-РС в запас відповідно до підпункту «й» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». 10.04.2020 виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення та зараховано на військовий облік до Нововолинського міського військового комісаріату Волинської області. Тобто, звільнено з лав Збройних Сил України. Також, в даному наказі зазначено: Виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2019 по 2020 роки, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки», ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.14 ст.10-1 Закону України «про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у сумі 8354, 28 грн. (а.с.9).
Крім того, як слідує з матеріалів справи позивач - ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 виданого 27.06.2017, згідно з яким вона має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.7).
Як слідує з матеріалів справи позивач направила поштовим зв'язком на адресу відповідача - Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону заяву від 22.01.2021, у якій просила виплатити грошову компенсацію невикористаної відпустки за 2017-2018 роки (а.с.16-17). Проте відповіді на вищевказану заяву не отримувала.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2017-2018 роки протиправною, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017-2018 роки та зобов'язання Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017-2018 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), відповідно до статті 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.
Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (стаття 5 Закону №3551-XII).
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) та від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII).
За визначенням статті 1 Закону №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону №1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, в статті 1 Закону №3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.
Також відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Таким чином, саме у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм за останнім місцем служби виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, право на які набув військовослужбовець під час військової служби незалежно від місця такої служби та періоду набуття права на відпустку.
Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №620/4218/18.
Як уже було зазначено судом, 27.06.2017 ОСОБА_1 отримала посвідчення серії НОМЕР_2 , згідно з яким має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Таким чином, позивач набула право на додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ за період 2017-2018 роки під час проходження військової служби.
З огляду на те, що позивача було звільнено з військової служби та проведено з нею остаточний розрахунок Військова частина НОМЕР_1 , то і виплату компенсації за всі невикористані ним дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, в період, визначений підпунктами 17-18 статті 10-1 Закону №2011-XII, мав здійснити саме Військова частина НОМЕР_1 .
Таким чином, суд вважає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем - Військово-мобільним госпіталем (Військова частина НОМЕР_1 ) протиправно не було проведено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2017-2018 роки передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.
Враховуючи вищезазначене, а також правові висновки Верховного Суду у справі № 620/4218/18, з урахуванням наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту у даній справі є визнання протиправною бездіяльності Військово-мобільного госпіталю (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати позивачу при звільненні грошової компенсації додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017-2018 роки включно та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
За правилами, визначеними статтею 139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
Керуючись статтями 9, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військово-мобільного госпіталю (Військова частина НОМЕР_1 ), щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017-2018 роки включно, виходячи з належного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10.04.2020 року.
Зобов'язати Військово-мобільний госпіталь (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику-бойових дій за період з 2017-2018 роки виходячи з належного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10.04.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (21018, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Князів Коріатовичів, будинок 185, код ЄДРПОУ 07816153).
Відповідач: Військово-мобільний госпіталь (Військова частина НОМЕР_1 ) (61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Культури, будинок 5, код ЄДРПОУ ВП 24983088).
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський