м. Вінниця
05 липня 2021 р. Справа № 120/1305/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 09.12.2020 звернулась до відповідача із заявою про виплату їй середньої заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", долучивши лист СТОВ "Прогрес" №49 від 08.12.2020. В подальшому, отримавши уточнюючу інформацію від СТОВ "Прогрес" позивач звернулась до відповідача із заявою від 30.12.2020 про виплату середньої заробітної плати у зв'язку з неможливістю працевлаштування відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" долучивши лист СТОВ "Прогрес" №51 від 09.12.2020.
Разом із тим, листом від 29.01.2021 відповідач повідомив позивача про неможливість здійснити виплату середньої заробітної плати, оскільки СТОВ "Прогрес" у листі №49 від 08.12.2020 надало пропозицію посади, яка не була відкликана.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. №17501/21 від 02.04.2021), просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді, у відповідності до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад";
- зобов'язати Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді, у відповідності до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" за шість місяців з дня звільнення.
Ухвалою від 05.04.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що позивач 09.12.2020 та 30.12.2020 звернулась із заявами, в яких просила забезпечити їй виплату середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, однак не більше ніж 6 місяців. Поряд із цим, до заяви від 09.12.2020 позивачем долучено лист СТОВ "Прогрес" №49 від 08.12.2020, наданий у відповідь на заяву позивача від 30.11.2020, у якому СТОВ "Прогрес" запропонувало ОСОБА_1 посаду бухгалтера та просило надати письмове підтвердження у разі прийняття відповідної пропозиції. В той же час, до заяви від 30.12.2020 позивачем долучено лист СТОВ "Прогрес" №51 від 09.12.2020, наданий у відповідь на заяву позивача від 30.11.2020, у якому СТОВ "Прогрес" зазначило, що не може запропонувати ОСОБА_1 посаду. Таким чином, зважаючи на подання позивачем двох різних листів від СТОВ "Прогрес", виникла невизначеність. Крім того, лист СТОВ "Прогрес" №49 від 08.12.2020 не відкликано, а тому незрозуміло чи відкликано пропозицію посади на яку може бути працевлаштована позивач.
Ухвалою від 01.06.2021 витребувано у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (код ЄДРПОУ 03731721) наступні докази:
- копії заяв ОСОБА_1 від 30.11.2020, за наслідками розгляду яких було надіслано листи №49 від 08.12.2020 та №51 від 09.12.2020;
- інформацію про наявність чи/або відсутність у СТОВ "Прогрес" вакантних посад, які б могли б бути запропоновані ОСОБА_1 ;
- інформацію про те, чи була відкликана пропозиція посади бухгалтера, яка була запропонована ОСОБА_1 у листі №49 від 08.12.2020.
17.06.2021 від СТОВ "Прогрес" надійшов лист, в якому останнє зазначає, що не є правонаступником КСП "Прогрес" з якого було звільнено позивач, а тому не може запропонувати будь-яку посаду ОСОБА_1 .
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що згідно запису №2 трудової книжки позивача, з 22.03.1995 її звільнено з роботи в КСП "Прогрес" на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Крім того, 22.03.1995 позивача обрано секретарем виконкому Суботівської сільської ради (запис №3 трудової книжки).
Разом із тим, відповідно до рішення 1 сесії 8 скликання Могилів-Подільської міської ради №10 від 12.11.2020, яка є правонаступником Суботівської сільської ради, позивача звільнено із займаної посади у зв'язку з закінченням строку повноважень секретаря Суботівської сільської ради.
09.12.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй середньої заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", долучивши лист СТОВ "Прогрес" №49 від 08.12.2020.
Крім того, як зазначає позивач у позовній заяві, отримавши уточнюючу інформацію від СТОВ "Прогрес" позивач відкликала заяву від 09.12.2020 та звернулась до відповідача із заявою від 30.12.2020 про виплату середньої заробітної плати у зв'язку з неможливістю працевлаштування відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" долучивши інший лист СТОВ "Прогрес" №51 від 09.12.2020.
Разом із тим, листом від 29.01.2021 відповідач повідомив позивача про неможливість здійснити їй виплату середньої заробітної плати, оскільки СТОВ "Прогрес" у листі №49 від 08.12.2020 надало пропозицію посади, яка не була відкликана.
Втім, вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає у невиплаті середньої заробітної плати у відповідності до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» №93-IV (далі - Закон №93-IV) передбачено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.
З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону №93-IV, депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені ст.118 Кодексу законів про працю України, згідно до якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Під рівноцінною роботою (посадою) слід розуміти роботу (посаду), не нижче за кваліфікацією чи посадою, за якою особа працювала до обрання на виборну посаду (відповідного голови/секретаря).
Таким чином, приведеними вище нормами права встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади). Отже, законодавець гарантує колишньому депутату ради чи, як в даному випадку секретарю сільської ради, збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому, обов'язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця. За змістом Закону збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат, вжити заходи до його працевлаштування.
Гарантія збереження середньої заробітної плати, яку секретар ради одержував на виборній посаді, можлива лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому, необхідною умовою реалізації зазначеного права є неможливість забезпечення роботодавцем надання попередньої роботи (посади), а у разі її відсутності іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
В даному ж випадку, як слідує із записів трудової книжки позивача, до обрання на виборну посаду секретаря Суботівської сільської ради вона працювала в КСП "Прогрес" та була звільнена на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України (перехід на виборну посаду).
Відповідно до рішення 1 сесії 8 скликання Могилів-Подільської міської ради №10 від 12.11.2020, яка є правонаступником Суботівської сільської ради, позивача звільнено із займаної посади у зв'язку з закінченням строку повноважень секретаря Суботівської сільської ради.
В подальшому, 09.12.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй середньої заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", долучивши лист СТОВ "Прогрес" №49 від 08.12.2020.
Як слідує із листа СТОВ "Прогрес" №49 від 08.12.2020 останнє запропонувало позивачу посаду бухгалтера з посадовим окладом згідно штатного розпису. Крім того, в даному листі СТОВ "Прогрес" просило надати письмове підтвердження у разі прийняття відповідної пропозиції.
Разом із тим, як зазначає позивач у позовній заяві, отримавши уточнюючу інформацію від СТОВ "Прогрес" вона відкликала заяву від 09.12.2020.
Крім того, 30.12.2020 позивач знову звернулась до відповідача із іншою заявою про виплату середньої заробітної плати у зв'язку з неможливістю працевлаштування відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" долучивши інший лист СТОВ "Прогрес" №51 від 09.12.2020.
Як слідує із даного листа, СТОВ "Прогрес" повідомило позивача про те, що не може запропонувати їй будь-яку посаду.
Разом із тим, за наслідком розгляду заяви від 30.12.2020, листом від 29.01.2021 відповідач повідомив позивача про неможливість здійснити їй виплату середньої заробітної плати, оскільки СТОВ "Прогрес" у листі №49 від 08.12.2020 надало пропозицію посади, яка не була відкликана.
Відповідна позиція відповідача, на думку суду, є цілком обґрунтованою, адже, як уже зазначалось судом вище, гарантія збереження середньої заробітної плати, яку секретар ради одержував на виборній посаді, можлива лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи.
В даному ж випадку, маючи в розпорядженні два листа СТОВ "Прогрес" за №49 від 08.12.2020 та №51 від 09.12.2020, зміст яких суперечить один одному, відповідач, на думку суду, цілком обґрунтовано вказав про відсутність чітких підстав для виплати позивачу середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, адже із наявних у нього матеріалів не зрозуміло чи погодилась позивач на пропозицію, викладену у листі №49 від 08.12.2020, чи/або така пропозиція була відкликана СТОВ "Прогрес".
При цьому, суд звертає увагу на те, що сам лише факт відкликання позивачем поданої нею заяви від 09.12.2020, жодним чином не позбавляє відповідача можливості надавати оцінку обставинам, які відображені у листі СТОВ "Прогрес" за №49 від 08.12.2020, який був долучений до такої заяви.
Більше того, у заяві від 30.12.2020 позивач не зазначила жодних обставин про те, чи погодилась вона на пропозицію, викладену у листі №49 від 08.12.2020 чи/або про відкликання СТОВ "Прогрес" такої пропозиції.
Крім того, у заяві від 30.12.2020 позивач також не зазначила, що лист СТОВ "Прогрес" №51 від 09.12.2020 фактично містить уточнюючу інформацію про наявність вакантних посад.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що з боку відповідача не допущено жодної бездіяльності щодо невиплати позивачу середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді, адже відповідна гарантія можлива лише за умови неможливості надання попередньої роботи, тоді як в даному випадку позивачем було надано лист СТОВ "Прогрес" за №49 від 08.12.2020 із пропозицією посади бухгалтера.
Разом із тим, з метою належного з'ясування усіх обставин даної справи, ухвалою від 01.06.2021, окрім іншого, витребувано у СТОВ "Прогрес" інформацію про наявність чи/або відсутність у СТОВ "Прогрес" вакантних посад, які б могли б бути запропоновані ОСОБА_1 , а також інформацію про те, чи була відкликана пропозиція посади бухгалтера, яка була запропонована ОСОБА_1 у листі №49 від 08.12.2020.
Листом від 16.06.2021 вих. №81 СТОВ "Прогрес" повідомило, що воно не є правонаступником КСП "Прогрес", в якому працювала позивач до обрання на виборну посаду. Крім того, у листі зазначено, що у товаристві відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані ОСОБА_1 , а посада запропонована в листі №49 від 08.12.2020 більше не пропонується.
Таким чином, повідомлена СТОВ "Прогрес" інформація фактично усуває ту невизначеність на яку посилається відповідач, вказуючи про відсутність чітких підстав для виплати позивачу середньої заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
З огляду на викладене, а також враховуючи обставини, встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з метою належного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача, однак, у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2020 з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішення, а також інформації СТОВ "Прогрес" , викладеної у листі від 16.06.2021 вих. №81.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в рядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).
З огляду на викладене, на користь позивача підлягаю стягненню понесені нею судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 420 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2020 про виплату їй середньої заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
Виконавчий комітет Могилів-Подільської міської ради (площа Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04051052).
Повний текст рішення складено 05.07.2021.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна