Справа № 640/17803/15-ц Головуючий суддя І інстанції Зуб Г. А.
Провадження № 22-ц/818/4194/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Спори про право власності та інші речові права про приватну власність
23 червня 2021 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Яцина В.Б.,
суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року, постановлену у складі судді Зуб Г.А., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно та стягнення коштів,
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ХМР про визнання права власності на нерухоме майно та стягнення коштів залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що адвокат Веселянська Олена Леонідівна не мала станом на день постановлення оскаржуваної судової ухвали чинних повноважень на представництво його інтересів, оскільки договір про надання правової допомоги закінчив свою дію 31.12.2018.
Вказав, що у судове засідання 16.03.2021 він виклику до суду та/або судової повістки не отримував. Крім іншого, перебував на лікуванні, і не міг за станом здоров'я з'явитися до суду навіть у випадку належного повідомлення мене про день та час судового засідання. Мас місце поважність причини неприбуття до суду.
Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло, що не перешкоджає перегляду судового рішення відповідно до правила ч. 3 ст. 360 ЦПК України.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, за відсутністю учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржена ухвала вказаним вимогам відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа, в якій позивач з подальшим уточненням просив суд визнати за ним право власності на розташований за адресою: АДРЕСА_1 : житловий будинок літ. «Б-1» з тамбуром літ. «б», гараж літ. «З», літній душ літ. «И», вбиральня літ. «Л», льох літ. «К», гараж літ. «Н» разом з оглядовою ямою літ. «Н», сарай літ. «О»; та стягнути з відповідачів солідарно на його користь вартість покращень, проведених в період з 1988 року стосовно житлового будинку літ. «А-1», за адресою: АДРЕСА_1 , включаючи підведення комунікацій, ремонт, заміну конструкцій, крівлі, та вартість покращень домоволодіння, включаючи вистилання двору, встановлення огорожі та воріт, у розмірі 1200000 грн, та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відповідач ОСОБА_3 скористався своїм правом на подання до суду відзиву.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Жушман М.В. в судовому засіданні просили залишити вказану заяву без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача та його представника.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, та проти позову заперечували.
Представник відповідача ХМР в судове засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку.
Залишаючи без розгляду позову, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що представник позивача - адвокат Веселянська О.Л. в судовому засіданні, яке відбулось 23.02.2021 року о 10 год. 30 хв., заявила клопотання про відкладення судового засідання, яке задоволено судом, та відкладено судове засідання на 05.03.2021 о 10 год. 30 хв., про що була повідомлена представник позивача під розписку (а. с. 27, т. 3). В судовому засіданні, яке відбулось 05.03.2021 о 10 год. 30 хв. визнано неявку представника позивача в судове засідання неповажною (а. с. 31-32, т. 3), у зв'язку з чим було відкладено судове засідання на 16.03.2021 на 16 год. 30 хв., в яке повторно представник позивача та позивач не з'явились, хоча повідомлялись у встановленому законом порядку (а. с. 34, 35, т. 3). Клопотань про відкладення судових засідань до суду не надходило.
Районний суд зазначив, що правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Про обізнаність позивача про судові засідання свідчать заява представника позивача (т. 3, а. с. 29) про відкладення судового засідання, та роздруківка про сповіщення про судове засідання за допомогою смс-повідомлень, згоду на яку надав позивач (а. с. 205, т. 2).
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду.
Згідно зі ст. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При чому, процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути й поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до положень частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи. За змістом вказаної норми таке рішення суду має бути безальтернативним, за наявності вказаних підстав.
Отже, відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України в разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, суд зобов'язаний залишити позов без розгляду.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача з огляду на перевищення розумних строків розгляду справи з вини самого позивача, що додатковим чинником для запобігання зловживання правом.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Відтак суд відповідно до ст. 44 ЦПК України зобов'язаний запобігати недобросовісним діям позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Заяв про розгляд справи у відсутність позивача до суду не надходило.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідачів, які вимушені витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Веселянська Олена Леонідівна представляла інтереси ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги від 19.10.2018 (т. 2 а. с. 100-102).
Пунктом 5.3 зазначеного Договору врегульовано, що він діє до 31.12.2018.
Умовами договору не передбачена його автоматична лонгація (продовження).
Таким чином, після 31.12.2018 судом безпідставно було допущено до участі у справі у якості представника ОСОБА_1 - адвоката Веселянську О.Л., оскільки її повноваження припинились.
Однак відсутність повноважень у представника ОСОБА_1 - адвоката Веселянської О.Л. не є достатнім для висновку, що ОСОБА_1 , не був судом першої інстанції належним чином повідомлений про судові засідання. Тому цей аргумент апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, за його безпідставністю.
Так у матеріалах справи є заява ОСОБА_1 від 30.07.2020 про його сповіщення про призначені судові засідання за допомогою SMS-повісток (т. 2 а. с. 205).
За правилом ч. 13 ст. 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
На підставі згаданої заяви та відповідно до вказаної норми ч. 13 ст. 128 ЦПК України суд належним чином повідомляв ОСОБА_1 про судові засідання по справі, про що свідчать електронні звіти про доставку SMS-повісток ОСОБА_1 , які є належним повідомленням його про призначені судові засідання на 15.09.2020, 06.11.2020, 07.12.2020, в які позивач не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки (т. 2 а. с. 207, 212, 217).
07 грудня 2020 року ОСОБА_1 скерував електронною поштою на адресу суду заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 08.12.2020, хоча таке судове засідання не призначалось судом, з посилання на те, що він перебуває на самоізоляції внаслідок перебування у контакті з людиною, хворою на COVID-19 (т. 2 а. с. 222).
Доказів на підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 суду першої інстанції надано не було.
Також ОСОБА_1 електронною поштою повідомляв суд 16.12.2020 та 17.12.2020 про неможливість прибути у судове засідання 18.12.2020 у зв'язку із тим, що він хворів на гостру респіраторну хворобу, на підтвердження чого надав медичну довідку (т. 2 а. с. 225, 226-227)
Судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 23.02.2021 ОСОБА_1 було надіслано у формі SMS-повідомлення, однак він не з'явився в суд без повідомлення причин (т. 2 а. с. 235, т. 3 а. с. 25-26).
Аналогічним способом правонаступника позивача було викликано в судове засідання, призначене на 16.03.2021, однак ОСОБА_1 до суду знову не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив (т. 3 а. с. 35, 38-39).
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав копію довідки від 26.03.2021, виданої КНП «Міська поліклініка № 20», про те, що він лікувався амбулаторно з 15.03.2021 по 26.03.2021 (т. 3 а. с. 53).
Суд апеляційної враховує, що за наявності процесуальної можливості ОСОБА_1 , перебуваючи поза межами лікувального закладу, без поважних причин не повідомив районний суд про неявку в судове засідання 16.03.2021.
Відповідно до ст. 131 ЦПК України:
1. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
2. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
3. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до вказаної норми ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається, що він неодноразово без поважних причин не з'явився у судові засідання, про які був повідомлений у передбаченому ч. 13 ст. 128 ЦПК України порядку SMS-повідомленнями.
Судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі вищенаведеного, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, які не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, тому відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 05 липня 2021 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії І.В. Бурлака.
О.М. Хорошевський.