Справа № 419/1612/20
Провадження № 22-ц/810/433/21
01 липня 2021 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Луганська В.М., Стахова Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Залюшного О.Г.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересована особа - Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурхно Кирило Анатолійович
на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 13 квітня 2021 року, постановлену у складі судді Певної О.С., в залі судових засідань Троїцького районного суду Луганської області в смт. Троїцьке
за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурхно Кирило Анатолійович, заінтересована особа Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, про встановлення факту, що має юридичне значення-
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування доводів заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявниці - ОСОБА_2 , який проживав в Кам'янобродському районі м. Луганськ. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. На час смерті ОСОБА_2 з ним мешкала, однак не була зареєстрована заявниця, інших спадкоємців у ОСОБА_2 не має.
Просила суд, встановити факт постійного сумісного проживання ОСОБА_1 разом з її чоловіком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_2 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 13 квітня 2021 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурхно Кирило Анатолійович, заінтересована особа Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції дійшов висновку про те, що існує спір про право, дана справа не може бути розглянута в порядку окремого провадження.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурхно Кирило Анатолійович звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просять ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 13 квітня 2021 року скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем. Після смерті чоловіка заявниці відкрилась спадщина на належне померлому праві власності майно. ОСОБА_3 постійно проживала разом із спадкодавцем, однак внаслідок пропуску строку на прийняття спадщини та відсутності доказів фактичного прийняття спадщини, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину. Для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Сторони по справі в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу від 13 квітня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції керуючись положеннями ч. 4 ст. 315 ЦПК України виходив із того, що зі змісту заяви, про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ч.2 ст.293 ЦПК України).
У ч.4 ст.315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту постійного сумісного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_2 , який є її чоловіком і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказала, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. На час смерті ОСОБА_2 з ним мешкала, однак не була зареєстрована заявниця, інших спадкоємців у ОСОБА_2 не має. Постановою приватного нотаріуса Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговською О.В. від 12 березня 2020 року № 56/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Проте, відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суддя першої інстанції наведеного вище до уваги не взяв, а тому висновок суду є помилковим.
Крім того, суддя першої інстанції не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шурхно Кирило Анатолійович задовольнити.
Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 13 квітня 2021 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 05 липня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.М. Луганська
Н.В. Стахова