Провадження № 11-кп/803/1580/21 Справа № 204/39/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 липня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020040000000486 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ч.2 ст.121, ч.1, 2 ст.309 КК України, ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ч.2 121, ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 121 ч. 1 ст. 186 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.127, ч. 2 ст.146 КК України, ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.263 КК України,
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року клопотання прокурора було задоволено. Запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 у виді тримання під вартою продовжено не більш ніж на 60 діб, до 01 липня 2021 року включно.
У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжних заходів у виді тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 було відмовлено.
В задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання на тримання під вартою без визначення розміру застави відносно ОСОБА_9 було відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що прокурором переконливо доведено, що ризик впливу на свідків продовжує існувати й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. На даний час залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує їм в разі визнання їх винуватими в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, зможуть ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення. Також, суд прийняв до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, вік та стан здоров'я обвинувачених, їх соціальні зв'язки та репутацію, що дають підстави вважати та свідчить про можливе переховування даних осіб від суду.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим на більш м'який, немає, а запобіжний захід, обраний щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 у виді тримання під вартою необхідно було продовжити не більш ніж на 60 діб. Оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 поєднані із застосуванням насильства, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України розмір застави не визначався.
Щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , то суд вважав подане клопотання прокурора не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки єдиною підставою для зміни запобіжного заходу на думку сторони обвинувачення є відомості, що містяться в заявах потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , будь-яких інших доказів прокурором до суду не надано.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року та постановити нову, якою обрати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені стороною обвинувачення.
На думку апелянта, клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 є необгрунтоване. Прокурором не доведено неможливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам передбаченим у ст. 177 КПК України.
Прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК не доведено, що перебуваючи на волі ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
При цьому судом першої інстанції, на думку захисника, не було враховано в повному обсязі те, що підозрюваний має постійне місце реєстрації, характеризується позитивно, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має хронічне захворювання, тримається під вартою в неналежних умовах, чим зазнає жорстокого нелюдського поводження без належної медичної допомоги.
Також на оскаржувану ухвалу суду була подана апеляційна скарга захисника ОСОБА_19 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , в якій він просив скасувати ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року та постановити нову, якою обрати до обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
01 липня 2021 року до початку судового розгляду в Дніпровському апеляційному суді захисником ОСОБА_19 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , було подано заяву про відмову від апеляційної скарги на підставі ч. 1 ст. 403 КПК України, оскільки суд першої інстанції 30 червня 2021 року вже постановив нову ухвалу, якою продовжив його підзахисним запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.08.2021 року, яку стороною захисту буде знову оскаржено в апеляційному порядку.
У зв'язку з наведеним вищезазначена апеляційна скарга не розглядається апеляційним судом під час перегляду в апеляційному порядку ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020040000000486.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Як видно з наданих матеріалів, в провадженні Ныкопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження №12020040000000486 від 12.06.2020 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ч.2 ст.121, ч.1, 2 ст.309 КК України, ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.263, ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ч.2 121, ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 121 ч. 1 ст. 186 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.127, ч. 2 ст.146 КК України, ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 листопада 2020 року ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який в подальшому продовжувався на стадіях досудового розслідування та судового розгляду.
05 травня 2021 року судом першої інстанції в судовому засіданні було розглянуто питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою серед інших і відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт того, що обставини, які стали підставою для взяття ОСОБА_6 під варту, на даний час не змінилися, ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії, а саме переховування від органів досудового слідства або суду, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, а також незаконного впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні, й досі продовжують існувати.
При цьому апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , які є тяжкими злочинами та за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Таким чином, висновки суду, що встановлені при обранні запобіжного заходу обставини та ризики не зменшились, і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_6 під вартою, з урахуванням також неможливості винесення вироку у справі до спливу терміну тримання під вартою, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги про незаконність та необгрунтованість ухвали суду, апеляційний суд вважає безпідставними.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
На підставі наведеного апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апелянта про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу обвинуваченого, на думку колегії суддів, необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги судом в сукупності з іншими доказами по справі та їм було надано належної оцінки.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було наведено доказів, які вказують на недоцільність обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами провадження, а тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , і покарання за яке може бути призначено у виді реального позбавлення волі, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства, в цьому випадку зможе попередити встановлені судом ризики.
Доводи ж захисника, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає такими, що в цілому не зменшують встановлені судом ризики, у зв'язку з чим відсутні й підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки наразі триває судовий розгляд кримінального провадження, а тому вказані ризики дійсно продовжують існувати і судом з урахуванням цього цілком обґрунтовано обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також колегія суддів вважає, що у своєму рішенні суд розглядав можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів та належним чином аргументував, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти заявленим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. ч.2 ст. 376, 183, 194, 331, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2021 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4