Провадження № 11-кп/803/1107/21 Справа № 183/1037/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 липня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040350000056 від 05 січня 2017 року, за апеляційними скаргами прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року, ухвалений щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_8 ,
прокурора - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 , -
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком 1 рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком 2 роки. Окрім того, судом вирішено цивільний позов, питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за таких обставин.
Так, 04 січня 2017 року близько 17 години 00 хвилин водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2101», р/н НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю близько 30 км/год. по вул. Соборна, зі сторони вул. Котовського в напрямку вул. Мотуза, м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області, де в цей час в районі будинку № 4 мікрорайону Кільченський, діючи необережно, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрози життю та здоров'я громадян, не вжив заходів для своєчасного зменшення швидкості, аж до зупинки керуючого ним транспортного засобу або безпечного об'їзду пішохода, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка пішки рухалась попереду в попутному напрямку.
Своїми діями водій ОСОБА_7 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у виді синця навколо лівого ока, садна на обличчі, закритого перелому внутрішньої щиколотки правої гомілки зі зміщенням, закритого перелому лівої ліктьової кістки, закритої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку, які у своїй сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров'я, оскільки зростання відламків в місцях переломів відбувається в строк, що перевищує 21-н день.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
В апеляційній скарзі захисник просив вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, обвинувачений заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали заявлене клопотання, прокурора, яка заперечувала проти задоволення клопотання, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Колегія суддів керується положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України, згідно з якими, якщо під час здійснення судового розгляду щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 49 КК України (в редакції Закону України №1183-VII, яка діяла на момент вчинення злочину) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.
При цьому, благополучне закінчення строків давності можливе лише в разі, якщо особа, яка вчинила злочин, протягом строків, зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України, не переховувалась від слідства та суду і не вчинила нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину. Якщо особа, яка вчинила злочин, ухиляється від слідства або суду, то відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому випадку час, який минув із дня вчинення злочину, до дня, коли особа почала переховуватися від слідства або суду, не втрачає свого значення, він зберігається і зараховується в строк давності, що продовжує спливати (а не починається спочатку) із дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання.
Зважаючи на принцип диспозитивності, що закріплений у п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України, відповідно до якого «сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом», - обрання тієї чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину як обов'язкової умови такого звільнення чинним законодавством не передбачено.
Розглядаючи заявлене ОСОБА_7 клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, колегія суддів враховує те, що він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та відповідно до висунутого обвинувачення інкриміновані дії він вчинив 04 січня 2017 року.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону України № 586-VI від 24.09.2008, яка діяла на момент вчинення злочину), відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону України № 4025-VI від 15.11.2011, яка діяла на момент вчинення злочину), відносився до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Отже, станом на 01 липня 2021 року, навіть з урахуванням зупинення перебігу строку давності, через оголошення ОСОБА_7 в розшук, сплинув строк в три роки, тобто закінчились визначені ст. 49 КК України (в редакції Закону України №1183-VII, яка діяла на момент вчинення злочину) строки давності, разом з цим, матеріали не містять даних про те, що ОСОБА_7 вчинив новий злочин до закінчення цього строку.
Апеляційним судом, відповідно до ст. 285 КПК України, ОСОБА_7 роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою. Водночас, обвинувачений підтримав своє клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України (в редакції Закону України №1183-VII, яка діяла на момент вчинення злочину), підтвердивши, що йому зрозуміла як суть обвинувачення, так і підстава звільнення від кримінальної відповідальності та наслідки такого рішення.
Отже, з огляду на наведені обставини та те, що ухвалений вирок щодо ОСОБА_7 не набрав законної сили, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України (в редакції Закону України №1183-VII, яка діяла на момент вчинення злочину), вирок суду - скасуванню, та кримінальне провадження закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України.
З урахуванням того, що обвинувачений надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності, згідно зі ст. 49 КК України, відсутні підстави для проведення судового провадження, що включає в себе, відповідно до п. 24 ст. 3 КПК України, й апеляційне провадження в повному обсязі, в загальному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів не надає оцінки доводам поданих апеляційних скарг захисника та прокурора.
При цьому, колегія суддів зауважує, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 , заявлений у цьому провадженні, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вирок скасовано та закрито провадження, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вирішити долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України, оскільки цей порядок було застосовано судом першої інстанції та сторонами кримінального провадження не оспорюється, та віднести судові витрати у кримінальному провадженні на рахунок держави, що не суперечать вимогам ст.ст.122-124 КПК України.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тому обвинувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього закриттю у зв'язку із закінченням строків давності.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності - задовольнити.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
Речовий доказ: автомобіль марки «ВАЗ 2101», д/н НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_7 - вважати повернутим.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення експертизи № 6/10.1-160 від 22.02.2017 у сумі 703 (сімсот три) гривні 68 (шістдесят вісім) копійок.
Роз'яснити потерпілій ОСОБА_10 , що звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття апеляційним судом кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не позбавляє її права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду впродовж трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4