05 липня 2021 року
м. Київ
справа № 757/9239/20-к
провадження № 51-3273ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадження №42017000000004967 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року задоволено скаргу ОСОБА_5 , скасовано постанову прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 від 29 січня 2020 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004967 від 12 грудня 2017 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №42017000000004967 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що така ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних міркувань.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Конституція України гарантує забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).
Проте, відповідно до частини 3 статті 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 статті 309 КПК, встановлено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірні держави користуються певною свободою розсуду. Хоча остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції залишається за Судом (мається на увазі ЄСПЛ), до його завдань не входить заміна оцінки національних органів влади будь-якою іншою оцінкою того, що може бути кращою стратегією у цій сфері. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана… Обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо немає розумної пропорційності між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (пункт 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Абрамова проти України» від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; пункт 78 рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12 та інші).
Конституційний Суд України у рішенні від 20 січня 2016 року №1-в/2016 зауважив, що особі має бути гарантовано право на перегляд її справи судом апеляційної інстанції; після апеляційного розгляду справи сторони судового процесу можуть бути наділені правом оскаржити судові рішення першої та апеляційної інстанцій до суду касаційної інстанції у випадках, визначених законом, що сприятиме забезпеченню реалізації принципу верховенства права (абзац другий підпункту 3.6.3 підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки (абзац дев'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018).
Стосовно посилання прокурора в касаційній скарзі на рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) ( справа № 1-7/2010), колегія суддів зазначає, що у кримінальному процесуальному праві, на відміну від інших форм судочинства для суб'єктів, які здійснюють провадження, привалює імперативний метод правового регулювання, згідно з яким «Дозволено лише те, що прямо передбачено в законі».
Суд також вважає нерелевантним посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17 та постанови Касаційного кримінального суду від 05 вересня 2018 року у справі № 751/3558/17 та від 29 травня 2018 року у справі № 635/2154/17, у яких зазначається, що у випадках постановлення слідчими суддями ухвал, що не передбачені кримінальними процесуальними нормами, суд апеляційної інстанції не вправі відмовляти у перевірці їх законності, оскільки у даному провадженні слідчим суддею постановлена ухвала, яка передбачена законом, а саме: пунктом 2 частини 1 статті 303 КПК.
Відповідно до частини 3 статті 309 КПК скарги на ухвали слідчого судді, які не зазначені у частинах 1 та 2 статті 309 КПК, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Відповідно до вимог частини 4 статті 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд правильно встановив, що указана вище ухвала слідчого судді місцевого суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Отже, з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень й інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК , Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадження №42017000000004967 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3