Ухвала
іменем України
5 липня 2021 року
м. Київ
справа № 214/5794/18
провадження № 51-3109ск21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 , а також клопотання захисника про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.
Встановлені обставини
За вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року засуджено: ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією усього особисто йому належного майна; ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією усього особисто йому належного майна; ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією усього особисто йому належного майна.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 21 005,49 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 3500 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_9 7 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 75 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Комунального закладу «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» матеріальні збитки, завдані кримінальним правопорушенням у виді витрат на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 7922,72 грн.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 березня 2021 року частково задовольнив апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого
ОСОБА_8 . Змінив вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року щодо ОСОБА_8 ,
ОСОБА_5 та ОСОБА_7 шляхом виключення з мотивувальної частини вироку посилання суду як на докази винуватості обвинувачених на: протокол проведення слідчого експерименту від 16 серпня 2018 року з відеозаписом, за участі обвинуваченого ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 220-222); протокол проведення слідчого експерименту від 16 серпня 2018 року з відеозаписом, за участі обвинуваченого ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 223-226). В решті вирок суду залишено без змін.
Суть питання
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу суду апеляційної інстанції щодо засудженого ОСОБА_5 , а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення. Крім того, відмовити у стягненні солідарно з ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 3500 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та у стягненні з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_9 7 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
До касаційної скарги захисник долучила клопотання, в якому просить поновити строк на касаційне оскарження вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2021 року щодо ОСОБА_5 .
Мотиви Верховного Суду
З положень ч. 1 ст. 116 КПК вбачається, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Згідно з ч. 1 ст. 115 КПК при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Із урахуванням наведеного, строк на касаційне оскарження вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2021 року спливає 23 червня 2021 року.
Як убачається зі штемпеля на конверті, касаційну скаргу захисником здано на пошту
22 червня 2021 року - в межах строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень, а тому підстави для задоволення заяви захисника відсутні.
Положеннями ст. 427 КПК встановлено вимоги до касаційної скарги.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід ураховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права,
а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням закону, захисник у касаційній скарзі не навела обґрунтування незаконності рішень місцевого й апеляційного судів, як вона мала зробити відповідно до вимог статей 412 і 413 КПК, не зазначила, які конкретно положення матеріального і процесуального закону порушили суди першої та апеляційної інстанцій,
у чому конкретно полягають ці порушення, як вони вплинули на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом оскаржуваних вироку та ухвали з огляду на положення статей 284, 370, 374, 404 та 419 КПК, а також ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК у їх взаємозв'язку.
В касаційній скарзі не наведено доводів на підтвердження порушення судами попередніх інстанцій принципу змагальності, зокрема, не вказано, які клопотання з цього приводу були заявлені стороною захисту на виконання положень ст. 22 КПК однак усупереч наведених положень кримінального процесуального закону безпідставно залишені без задоволення.
Також захисник не зазначила, чи заявляла сторона захисту в суді апеляційної інстанції клопотання, яких усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно
не задовольнив та у дослідженні яких обставин, установлених під час кримінального провадження і досліджених судом першої інстанції не повністю або з порушеннями (у чому полягає неповнота і порушення) відмовив. Також захисник не вказала, яких конкретно доводів, наведених в апеляційній скарзі, усупереч ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд узагалі не дослідив, не перевірив та не оцінив,унаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
У касаційній скарзі не наведено конкретних доводів щодо незаконності усіх висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів, наведених в апеляційній скарзі захисника, з посиланням на конкретні положення процесуального та матеріального права.
Натомість захисник наголошує на невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду касаційним судом.
Також захисник не зазначила, у чому конкретно полягають порушення судами положень статей 128 і 129 КПК та статей 23, 1167 і 1168 ЦК під час вирішення цивільного позову.
Усупереч ч. 6 ст. 427 КПК до касаційної скарги не додано її копій із додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження й усім учасникам судового провадження, а також не зазначено, чи бажає захисник брати участь у касаційному розгляді кримінального провадження, як це передбачено ч. 3
ст. 427 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції є судом права, який відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування і недотримання вимог ст. 427 цього Кодексу перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у задоволенні заяви захисника ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2021 року.
Залишити без руху касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2021 року щодо ОСОБА_5
і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3