іменем України
6 липня 2021 року
м. Київ
справа № 463/3522/21
провадження № 51-3282ск21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 3 червня 2021 року.
Встановлені обставини
Слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ухвалою від 24 квітня
2021 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 3 червня 2021 року поновив ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ухвалою від 24 квітня 2021 року та відмовив у задоволенні апеляційної скарги на вказане судове рішення.
Суть питання
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить переглянути вказані ухвали місцевого й апеляційного судів через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, заявляє клопотання про звернення до Конституційного Суду України
з поданнями: 1) про роз'яснення порядку виконання Рішення від 11 грудня
2007 року у справі № 11-рп/2007; 2) щодо тлумачення п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України стосовно можливості оскарження в касаційному порядку рішень місцевих та апеляційних судів, постановлених за наслідком розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після
отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; 3) щодо конституційності положень ч. 4 ст. 424 КПК.
Мотиви Верховного Суду
Згідно з ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України органи державної влади
та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;однією з основних засад судочинства є забезпечення права
на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
В абзаці 6 підпункту 3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/20093 зазначено, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Про те, що доступ до правосуддя не є абсолютним вказується у практиці Європейського суду з прав людини і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури.
Тобто, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях звертає увагу, що апеляційне та касаційне оскарження судових рішень має залежати від особливостей процесуального характеру, та з огляду на вимоги національного законодавства.
Крім того, ст. 129 Конституції України гарантує право на перегляд справи,
а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження,
у відповідності з чимКПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Частиною 1 ст. 310 КПК визначено, що оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають. Виключень із цього правила положення чинного КПК не містять.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду є судом права і перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі касаційних скарг, поданих у порядку та у строки, які встановлено Кримінальним процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», на судові рішення, що підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та копій оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_4 звернулася до касаційного суду з касаційною скаргою на ухвалу слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, та на ухвалу суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на вказану ухвалу слідчого судді, які відповідно до ч. 1 ст. 310 і ч. 4 ст. 424 КПК не підлягають оскарженню в касаційному порядку, тому Верховний Суд дійшов висновку про те, що на підставі ст. 424 КПК та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 цього Кодексу скаржнику слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Що стосується клопотань ОСОБА_4 про вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подань стосовно роз'яснення порядку виконання Рішення від 11 грудня 2007 року у справі № 11-рп/2007; тлумачення п. 8 ч. 2
ст. 129 Конституції України щодо можливості оскарження в касаційному порядку рішень місцевих та апеляційних судів, постановлених за наслідком розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; конституційності положень ч. 4 ст. 424 КПК, то вони є безпідставними і не підлягають розгляду колегією суддів Касаційного кримінального суду. Право звернення до Конституційного Суду України з відповідним поданням регламентовано Законами України «Про Конституційний Суд України» та «Про судоустрій та статус суддів» та відноситься виключно до повноважень Пленуму Верховного Суду.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова
від 27 квітня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 3 червня
2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3