Ухвала
Іменем України
05 липня 2021 року
м. Київ
справа № 165/796/18
провадження № 51-610 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 листопада 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 31 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 ,
встановив:
Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 листопада 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст.187, ч. 2 ст. 289 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 , рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 31 березня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Захисники у касаційній скарзі ставлять питання про перевірку рішень суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку щодо ОСОБА_6 .
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог захисниками викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак, як убачається зі змісту касаційної скарги, захисники в обґрунтування невинуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України, вказують на невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанції, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
Крім того, захисники, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, які убачають в порушенні права на перехресний допит свідка та недопустимості доказів, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень статей 87, 353, 412 цього Кодексу у їх взаємозв'язку не наводить.
Таким чином, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій скарзі захисники не зазначають, яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанції та не конкретизують, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами судових рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вироку районного суду та ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно звимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3