Ухвала
5 липня 2021 року
м. Київ
справа № 235/2956/14-к
провадження № 51-3209ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 12 липня 2017 року,
встановив:
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2015 року ОСОБА_4 виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Вироком Апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2016 року зазначений вирок місцевого суду скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15,
ч. 5 ст. 191 КК і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією 1/2 частини майна.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 12 липня 2017 року вирок Апеляційного суду Донецької області від 13 січня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 травня 2020 року заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку апеляційного суду за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2021 року заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд вироку апеляційного суду за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
29 червня 2021 року до Касаційного кримінального суду від засудженого
ОСОБА_4 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 12 липня 2017 року. Обґрунтовуючи свою вимогу зазначає, що апеляційний суд виходив з висновку місцевого суду, який сторони не оскаржили, про те, що є встановленим факт замаху на заволодіння бюджетними коштами і фактично визнав, що відомості, зазначені в договорі № 21/06/13 від 21 червня 2013 року на зберігання з правом користування насосного агрегату АНПШ 160/210 вартістю 1050000 грн, в акті прийому-передачі цього агрегату від 21 червня 2013 року, в договорі поставки цього агрегату від 13 серпня 2013 року та накладній № 6 від
28 серпня 2013 року про передачу насосного агрегату, є неправдивими, тобто, зазначені документи є фіктивними, оскільки фактично цей агрегат з ТОВ «Метстройсервіс» на ДП «Шахта імені Д.С. Коротченка» не передавався і не поставлявся. Суд касаційної інстанції підтримав вирок апеляційного суду, не врахувавши висновки суду першої інстанції.
Перевіривши відповідність заяви вимогам ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів вважає, що її подано без додержання положень цього закону з огляду на таке.
У ч. 2 ст. 459 КПК визначено, що нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 3) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Відповідно до ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: 1) найменування суду, до якого подається заява про перегляд; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подається заява; 4) обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; 5) обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду; 5-2) клопотання про поновлення строку подання заяви; 6) перелік документів та інших матеріалів, які додаються.
Однак, всупереч наведеним вимогам закону, заява ОСОБА_4 , не містить обґрунтувань з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, вичерпний перелік яких зазначено у ч. 2 ст. 459 КПК.
Крім того, звертаємо увагу на те, що 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, відповідно, внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Однак засуджений неправильно зазначив найменування суду касаційної інстанції, до якого він подає заяву.
Наявність зазначених недоліків унеможливлює вирішення питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 464 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подано без додержання вимог, передбачених ст. 462 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, в якій зазначаються недоліки заяви та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала заяву.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 12 липня 2017 року щодо нього залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог, скарга буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3