Постанова
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 158/2598/17
провадження № 51-9337км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030100000671 від 21 серпня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчуга Полтавської області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 грудня 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов'язки, визначені ст. 76 КК України. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з установленими судом першої інстанції обставинами ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за вчинення тяжких та особливо тяжких, умисних, корисливих злочинів, судимості за які у встановленому законом порядку не знято і не погашено, на шлях виправлення не став та, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи держави, перебуваючи в невстановленому місці, у невстановлений час придбав у не встановленої досудовим розслідуванням особи 50 підроблених банкнот національної валюти України номіналом 500 грн кожна, про що достовірно знав, які надалі перевіз до будинку АДРЕСА_2 та зберігав у спортивній сумці синього кольору фірми «Nike» за вказаною адресою, а також, розуміючи можливість подальшого обігу підроблених грошей, збув частину з них за таких обставин.
21 серпня 2017 року близько 11:00, перебуваючи за вищезазначеною адресою, використовуючи необізнаність ОСОБА_9 щодо справжності вказаних купюр, вчиняючи дії, спрямовані на реалізацію свого злочинного умислу на збут підроблених грошей, передав останньому банкноту національної валюти України номіналом 500 грн зразка 2014 року із серійним № ЗГ 8753917, яку потім ОСОБА_9 дав продавцю ОСОБА_10 під час розрахунку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому на вул. Богдана Хмельницького, 3, у с. Жидичин Ківерцівського району Волинської області.
Згідно з висновком експерта від 22 серпня 2017 року № 272 ця банкнота не відповідає встановленому зразку аналогічних банкнот Національного банку України, що перебувають в офіційному обігу на території України, оскільки виготовлена не за вимогами, які пред'являються до цього виду об'єкта.
Крім того, 21 серпня 2017 року слідчий СВ Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 у період з 17:47 по 19:30 у будинку АДРЕСА_2 виявив у належній ОСОБА_7 спортивній сумці 48 банкнот національної валюти номіналом 500 грн кожна та вилучив їх.
За висновком експерта від 18 вересня 2017 року № 277 вищевказані банкноти національної валюти України не відповідають установленому зразку аналогічних банкнот Національного банку України, що перебувають в офіційному обігу на території України, оскільки виготовлені без дотримання вимог, які пред'являються до цього виду об'єкта.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 12 липня 2018 року вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду постановою від 10 квітня 2019 року касаційну скаргу прокурора задовольнила частково, ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 12 липня 2018 року стосовно ОСОБА_7 скасувала та призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Підставою для скасування вказаного рішення стало те, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції в частині застосування положень ст. 75 КК України стосовно засудженого ОСОБА_7 .
За ухвалою Рівненського апеляційного суду 26 листопада 2020 року вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Вказує, що всупереч ч. 4 ст. 439 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд апеляційної інстанції за результатами повторного апеляційного розгляду не виконав вказівок Верховного Суду в частині застосування ст. 75 КК України, викладених 10 квітня 2019 року у постанові Суду. Посилаєтьсяна те, що апеляційний суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, безпідставно врахував як обставини, що пом'якшують покарання, щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину. Поза увагою суду залишилося те, що засуджений ОСОБА_7 раніше судимий і скоєне ним правопорушення належить до категорії тяжких. Порушуючи статті 370 та 419 КПК України, суд апеляційної інстанції не перевірив доводів прокурора, викладених у його апеляційній скарзі, та не навів мотивів застосування стосовно ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурора сторона захисту просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни, посилаючись на те, що скарга є невмотивованою, а рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм чинного законодавства.
Звертає увагу Суду, що за ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 січня 2021 року ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 грудня 2017 року у зв'язку із закінченням іспитового строку. Вказана ухвала суду не була оскаржена стороною обвинувачення та набрала законної сили.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_7 та в його інтересах захисник - адвокат ОСОБА_6 вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 199 КК України, та правильності кваліфікації дій обвинуваченого у касаційній скарзі прокурор не оспорює.
Статтею 65 КК України встановлено,що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Положеннями ч. 2 ст. 439 КПК України передбачено, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
У цьому кримінальному провадженні апеляційний суд наведених вимог закону дотримався.
Під час повторного розгляду суд апеляційної інстанції на виконання вказівок касаційного суду достатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочинів, а також конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, що були встановлені судом першої інстанції.
Крім того, в ході апеляційного розгляду суд дослідив нові дані про особу обвинуваченого. Так, під час повторного розгляду суд апеляційної інстанції встановив те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, після проголошення вироку, який оскаржується, створив сім'ю, займається суспільно корисною працею, а саме має постійне місце роботи, виховує неповнолітню дочку.
Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги поведінку ОСОБА_7 після вчиненого кримінального правопорушення, який за час встановленого вироком суду іспитового строку обов'язків, покладених на нього відповідно до ст. 76 КК України, не порушував.
Виходячи з цих обставин, апеляційний суд визнав обґрунтованим рішення суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 199 ККУкраїни у виді позбавлення волі на строк 5 років та про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На переконання колегії суддів, покарання, яке суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 і з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, а також принципам індивідуалізації, справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.
Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд на виконання ст. 419 КПК Українидав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
Ухвала апеляційного суду є належним чином вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України.
Враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3