Ухвала
06 липня 2021 року
м. Київ
справа № 285/533/19
провадження № 61-10554ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей (орган опіки та піклування) Новоград-Волинської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,
У лютому 2019 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей (орган опіки та піклування) Новоград-Волинської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 грудня 2020 року позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено частково.
Звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житловий будинок, розташований на неприватизованій земельній ділянці, загальною площею 78,0 кв.м, житловою площею 55,8, кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 287/1-463 від 22 травня 2007 року у сумі 725 039,01 грн, яка складається з заборгованості за кредитом 170 477,53 грн, заборгованості по відсоткам 261 581,49 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту 89 917,43 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків 89 676,58 грн, інфляційних витрат за кредитом 56 769,02 грн, інфляційних витрат за відсотками 56 616,96 грн, на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судового збору.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про виселення скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» по 1600,83 грн судового збору з кожного.
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 грудня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року, посилаючись на те, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції отримано нею у суді першої інстанції. У зв'язку з цим ОСОБА_1 просить визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 рокуповажними та поновити його.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішено з огляду на наступне.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними.
Як убачається з поштового конверту, касаційну скаргу здано на пошту 25 червня 2021 року, тобто з пропущенням строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень заявник вказує про те, що повний текст постанови Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року вона отримала у суді першої інстанції, однак доказів на підтвердження цього не надає.
Також заявником не надано належних доказів на підтвердження факту невиконання апеляційним судом положень статей 272, 386 ЦПК України щодо направлення сторонам у справі копій судових рішень та неможливості отримання оскаржуваних рішень у встановлений законом строк або неможливості ознайомитись з постановою Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень, повний текст якої там оприлюднено 08 квітня 2021 року.
Таким чином, наведені заявником причини, що призвели до пропуску строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними, оскільки не підтверджені належними доказами. Тому клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає задоволенню.
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку та наданням відповідних доказів.
Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначаються порушення, допущені судом, які визначені у частинах першій, третій статті 411 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В той же час, дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону та практики Верховного Суду, на яку вказує заявник, Верховний Суд встановив, що заявник лише узагальнено посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а практика, на яку вказає заявник, не є релевантною, оскільки стосується інших спірних правовідносин. Зазначене вказує на неналежне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, з точки зору наведення у ній у відповідності до вимог статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення, та вирішуючи питання про відповідність касаційної скарги вимогам цього Кодексу, Верховним Судом встановлено, що подана ОСОБА_1 касаційна скарга не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої та або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Крім того, ОСОБА_1 зазначила у поданій касаційній скарзі не всіх осіб, які брали участь у справі у судах першої та апеляційної інстанцій, а саме: не зазначеновідповідачів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ..
У зв'язку з цим ОСОБА_1 необхідно усунути вказані вище недоліки касаційної скарги, та відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України надати касаційну скаргу (у новій редакції) із зазначенням всіх осіб, які брали участь у цій справі та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 06 серпня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк