Постанова
Іменем України
30 червня2021 року
м. Київ
справа № 754/6023/19
провадження № 61-16742св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
відповідач - державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна,
відповідач - державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович,
відповідач - ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф., уцивільній справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівни, державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалися на те, що 10 червня 2014 року між ТОВ «Каса народної допомоги», ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло. Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки, цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у ОСОБА_2 на підставі кредитного договору № 1006002/000-КФІ/14 від 10 червня 2014 у розмірі 130 000,00 грн строком до 10 червня 2015 року.
30 січня 2015 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 3001001/000-КФІВ/15 на суму 150 000,00 грн строком з 30 січня 2015 року до 10 березня 2015 року.
18 червня 2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 видана заставна, серія АА № 000399 на ім'я ТОВ «Каса народної допомоги». Розмір основного зобов'язання на дату видачі заставної складав 280 000 грн.
04 квітня 2016 року заставна передана ОСОБА_3 . Стан заборгованості на дату передачі заставної за основним зобов'язанням складав 391 500,00 грн. ТОВ «Каса народної допомоги» 05 квітня 2016 року повідомило ОСОБА_2 про передачу заставної, внаслідок чого кредитором по всіх їхніх зобов'язанням за кредитним договором та договором іпотеки стає ОСОБА_3 , і з цього моменту всі платежі за кредитних договором їм необхідно здійснювати на його користь.
07 квітня 2016 року Державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. за заявою ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за реєстраційним номером: 16415299 прийняте рішення провести державну реєстрацію права власності на спірну квартиру з реєстраційним номером 381230880000 за ОСОБА_3 .
Позивачі вважають, що таке рішення прийнято з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», з порушенням процедури вчинення реєстраційної дії щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки вони не отримували жодних повідомлень та письмових вимог від іпотекодержателя відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку»; договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на квартиру з іпотекодержателем не укладали, згоду на відчуження предмету іпотеки не надавали. Крім того, порушено вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
29 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31632720, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 . Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 вересня 2016 року, номер запису про право власності: 16649145, підставою для виникнення права власності є договір купівлі-продажу від 29 вересня 2016 року. Приватний нотаріус повинен був перевірити правомірність набуття права власності ОСОБА_3 на вищевказану квартиру, проте таких дій не вчинив.
Посилаючись на вищевикладене, позивачі просили суд:
- визнати протиправними дії ОСОБА_3 та державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В. В. щодо реєстрації права власності на квартиру, яка належить їм на праві власності;
- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В. М. від 07 квітня 2016 року за реєстраційним номером: 16415299 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. від 29 вересня 2016 року, індексний номер: 31632720 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на час вчинення реєстраційних дії позивачі були повідомлені ТОВ «Каса народної допомоги» після відчуження заставної у п'ятиденний строк письмово про передачу заставної. Крім того, товариство виконало вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку», а саме: надіслано іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, що підтверджується рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року (справа № 754/11577/16-ц). Окрім того, положення Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09грудня2019 року у справі № 464/8589/15-ц.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_5 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівнивід 07 квітня 2016 року за реєстраційним номером 16415299 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 381230880000, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за суб'єктом: ОСОБА_3 .
В решті позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що будь-яких обставин про те, що ОСОБА_3 , як новий іпотекодержатель направляв іпотекодавцю та боржнику вимогу із зазначенням розміру заборгованості, строку її погашення, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги рішенням не встановлено та такі докази відсутні і у матеріалах даної справи. Рішення про державну реєстрацію, за яким спірна квартира була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом 07 квітня 2016 року, тобто через три дні після зміни кредитора у зобов'язанні, що вже саме по собі свідчить про недотримання тридцятиденного строку, який надається для виконання зобов'язання та який передбачений п. 5.4, п. 6.4 договору іпотеки, п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Посилання суду на висновки, викладені у рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року є неправильними.
З рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року (справа № 754/11577/16-ц) вбачається, що ТОВ «Каса народної допомоги» виконала вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання письмової вимоги про усунення порушення. Разом з тим, звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб вчинено ОСОБА_3 , а не ТОВ «Каса народної допомоги».
Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що під час постановлення рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року (справа № 754/11577/16-ц)перевірялися судом обставини щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем, тому ці обставини не підлягають встановленню у даній справі, оскільки предметом спору у справі № 754/11577/16-ц було визнання недійсними кредитних договорів, договорів поруки, договору іпотеки та договору купівлі-продажу заставної. Питання дотримання законності при зверненні стягнення на спірну квартиру та законність реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_3 не було предметом розгляду цивільної справи № 754/11577/16-ц, а тому висновки суду не можуть братися до уваги при розгляді даної справи, як такі, що мають преюдиційний характер.
Не підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки кредит надавався позивачам на розвиток підприємницької діяльності, а не на споживчі цілі, а валюта кредиту - гривні.
В іншій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 поновлюються права та інтереси позивачів і окремого визнання дій ОСОБА_3 та державного реєстратора протиправними не вимагається.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11 листопада 2020 року ОСОБА_3 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2021 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просить суд скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог у касаційному порядку не оскаржується.
Межі та підстави касаційного перегляду
Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_3 посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано положення статті 82 ЦПК України, оскільки не враховано правові висновки Верховного Суду з приводу застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 та від 18 грудня 2019 року № 761/29966/16-ц (щодо преюдиційності рішень), а також не застосовано положення статей 20, 26 Закону України «Про іпотеку», але правовий висновок Верховного Суду з цього приводу відсутній.
Окрім того, касаційна скарга мотивована тим, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав є неналежним способом захисту.
Приватний нотаріус є неналежним відповідачем у вказаному спорі, тому у задоволенні позову до неналежного відповідача слід задовольнити з цих підстав, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.
Попередній іпотекодержатель ТОВ «Каса народної допомоги» направляло позивачам іпотечну вимогу від про необхідність усунути порушення, що підтверджується рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 вересня 2018 року у цивільній справі №754/11577/16-ц.
ОСОБА_3 , як новий іпотекодержатель та новий власник заставної отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки всі передумови передбачені договором іпотеки та частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» були належним чином виконані, а позивачам було надано можливість добровільно виконати основне зобов'язання.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 10 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Каса народної допомоги» укладено кредитний договір № 1006002/000-КФІ/14, відповідно умов договору останній отримав кредит на загальну суму 130 000 грн на розвиток підприємницької діяльності, під 48 % річних зі строком повернення коштів до 10 червня 2015 року.
10 червня 2014 року для забезпечення виконання умов кредитного договору між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_5 укладено договір поруки № П1 1006002/000-КФІ/14.
10 червня 2014 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., зареєстрований в реєстрі за № 4196.
Відповідно до п.1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на праві власності у рівних частках.
30 січня 2015 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 3001001/000-КФІВ/15, відповідно до якого надано кредит на суму 150 000 грн на розвиток підприємницької діяльності строком з 30 січня 2015 року до 10 червня 2015 року зі сплатою 36 % річних.
30 січня 2015 року для забезпечення виконання умов кредитного договору між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_5 укладений договір поруки № ПІ 3001001/000-КФІВ/15.
18 червня 2015 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ТОВ «Каса народної допомоги» укладена заставна, серія АА № 000399. Стан заборгованості на дату передачі за основним зобов'язанням складав 319 500 грн.
04 квітня 2016 року між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу заставної № 1006002/000-КФІ/14/КЗ. Предмет договору, відповідно до п. 1.1 та п. 1.2. - продавець зобов'язується шляхом здійснення передавального напису (індосаменту) передати у власність покупця (продати), а покупець зобов'язується прийняти (купити) заставну (борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням). Покупець зобов'язується прийняти у свою власність заставну та сплатити продавцю визначену договором суму коштів. Заставна засвідчує безумовне право її власника на отримання від боржника виконання його зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання таких зобов'язань - право звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 50,90 кв м, та належить боржнику ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на праві власності.
07 квітня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. на підставі заяви ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за реєстраційним номером: 16415299 винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 з реєстраційним номером 381230880000 за суб'єктом: ОСОБА_3 ( а.с.36, т.1).
29 вересня 2016 року згідно договору купівлі-продажу, який зареєстрований в реєстрі за № 9 079, спірна квартира відчужена ОСОБА_4
29 вересня 2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. проведено державну реєстрацію права власності на квартиру з реєстраційним номером 381230880000 за ОСОБА_4 .
З рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року (справа № 754/11577/16-ц) вбачається, що ТОВ «Каса народної допомоги» виконала вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання письмової вимоги про усунення порушення.
Будь-яких обставин про те, що ОСОБА_3 направляв іпотекодавцю та боржнику вимогу із зазначенням розміру заборгованості, строку її погашення, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги рішенням не встановлено та такі докази відсутні і у матеріалах цієї справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, ОСОБА_3 не направляв іпотекодавцю та боржнику вимогу із зазначенням розміру заборгованості, строку її погашення, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги рішенням. Рішення про державну реєстрацію, за яким спірна квартира була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом 07 квітня 2016 року, тобто через три дні після зміни кредитора у зобов'язанні, що свідчить про недотримання тридцятиденного строку, який надається для виконання зобов'язання та який передбачений п. 5.4, п. 6.4 договору іпотеки, п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками з огляду на наступне.
Щодо дотримання іпотекодержателем ОСОБА_3 вимог визначених частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку»
Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктом 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до п. 57 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Таким чином, у наведених правових нормах визначено перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення. Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Пунктом 6.4 договору іпотеки від 10 червня 2014 року сторони договору погодили умови, за яких іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб, а саме направлення письмової вимоги із зазначенням змісту зобов'язання, сплив тридцятиденного строку, залишення іпотекодавцем протягом цього строку зобов'язань, передбачених у вимозі невиконаними, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року (справа № 754/11577/16-ц) ТОВ «Каса народної допомоги», як первісний кредитор, виконало вимоги статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання письмової вимоги про усунення порушення.
Згодом, 05 квітня 2016 року ТОВ «Каса народної допомоги» направила повідомлення позивачам про те, що заставна 04 квітня 2016 року відповідно до договору купівлі-продажу заставної була передана ОСОБА_3 внаслідок чого кредитором по всіх зобов'язаннях за кредитним договором і договором іпотеки стає ОСОБА_3 і всі платежі необхідно здійснювати на користь нового кредитора. У цьому повідомленні зазначено реквізити нового кредитора. Дане повідомлення не містить ні вимоги про необхідність погашення заборгованості, ні розміру заборгованості, не встановлено строку для погашення заборгованості та відповідно відсутнє попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за новим іпоткодержателем у разі не погашення боргу.
Матеріали справи не містять письмової вимоги нового кредитора ОСОБА_3 ні боржнику, ні іншому іпотекодавцю із зазначенням змісту зобов'язання, строку його виконання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Разом з тим, звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб 07 квітня 2016 року було вчинено новим іпотекодержателем ОСОБА_3 , а не ТОВ «Каса народної допомоги». Будь-яких обставин про те, що ОСОБА_3 направляв іпотекодавцю та боржнику вимогу із зазначенням розміру заборгованості, строку її погашення, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги рішенням судами не встановлено та такі докази відсутні і у матеріалах даної справи.
Таким чином, досудова вимога про усунення порушень, яка була направлена попереднім іпотекодателем боржникам не свідчить про те, що новий іпотекодержатель звільняється від дотримання визначеної статтею 35 Закону України «Про іпотеку» процедури та дотримання тридцятиденного строку стосовно повідомлення боржника щодо необхідності усунення порушень на користь нового іпотекодержателя.
За таких обставин, встановлений судами факт дотримання попереднім іпотекодавцем статті 35 Закону України «Про іпотеку» не свідчить про дотримання новим іпотекодержателем вказаних вимог та не надає ОСОБА_3 права за три дні після викупу заставної звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції відносно того, що предметом спору у справі № 754/11577/16-ц було визнання недійсними кредитних договорів, договорів поруки, договору іпотеки та договору купівлі - продажу заставної. Питання дотримання законності при зверненні стягнення на спірну квартиру та законність реєстрації права власності на цю квартиру за ОСОБА_3 не було предметом розгляду у справі № 754/11577/16-ц, а тому висновки суду не можуть братися до уваги при розгляді даної справи, як такі, що мають преюдиційну силу.
Враховуючи вищевикладене не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно того, що ОСОБА_3 , як новий іпотекодержатель та новий власник заставної отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки всі передумови передбачені договором іпотеки та частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» ним не були належним чином виконані.
Щодо належності способу захисту
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).
Позивачі заявили вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності до ОСОБА_3 та державних реєстраторів - приватних нотаріусів.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
У справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19 травня 2020 року) залишила без змін постанову Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року, якою, зокрема, визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса від 04 листопада 2016 року № 32221794 про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки.
Тобто, Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 644/3116/18, вважала, що скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки є ефективним способом порушеного права іпотекодавця.
За таких обставин, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно того, що позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав є неналежним способом захисту.
До аналогічного правового висновку щодо способу захисту у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №751/2232/19.
Щодо належності відповідача - приватного нотаріуса
Позивачі заявили вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію права власності до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та приватних нотаріусів. Суди вважали приватних нотаріусів належними відповідачами. Однак вказаний висновкок є неправильним.
Так, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).
Зміст і характер відносин між учасниками справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачі є саме з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приводу порушення ними права власності позивачів на квартиру внаслідок дій щодо реєстрації за ними такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.
Разом з тим, вказане не призвело до вирішення спору по суті та ухвалення судами необгрунтованих судових рішень.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що приватні нотаріуси рішення суду з вказаних підстав не оскаржували.
Висновки за результатом розгляду касаційної скраги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора залишенню без змін.
Керуючись статтями 409, 410, 416 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. І. Грушицький
А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук