30 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/32/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20 січня 2021 року (головуючий - Геза Т.Д., судді: Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.) у справі
за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Новооріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області
до Дочірнього підприємства "Нафком-Агро"
про стягнення 3 885 702, 55 грн.
(у судовому засіданні взяли участь прокурор Гребеник І.А. та представник відповідача - Гелхвіідзе Д.Р.)
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (далі "Прокурор") в інтересах держави в особі Новооріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області (далі також "Позивач", Сільрада) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Дочірнього підприємства "Нафком-Агро" (далі також "Відповідач", ДП "Нафком-Агро") про стягнення 3 885 702, 55 грн за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач, набувши у власність нерухоме майно, яке знаходиться на належній Сільраді земельній ділянці, не уклав з останньою відповідного договору оренди і користувався земельною ділянкою без достатніх правових підстав у період з 03.03.2014 по 30.04.2016.
Короткий зміст і мотиви судових рішень
3. Дана справа розглядалася судами неодноразово.
4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 позов задоволено в повному обсязі.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДП "Нафком-Агро" знало про необхідність укладення договору оренди, однак не вчиняло дій для його укладення, що позбавило Сільраду права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, а невиконання цього обов'язку є підставою для стягнення із землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати), завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів; у діях Відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення; ДП "Нафком-Агро" не довело відсутності своєї вини у спричиненні збитків.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019, рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
6. Постановою Верховного Суду від 04.04.2020, постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 скасовано; справу № 917/32/17 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
7. За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020, рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 залишено без змін.
8. Постановою Верховного Суду від 13.10.2020, постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 скасовано, а дану справу знову направлено на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Вдруге направляючи цю справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не надав оцінки твердженням Відповідача про те, що нарахування спірної суми має здійснюватися на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі. Касаційний суд констатував, що обмежившись посиланням на те, що розрахунок позовних вимог у цій справі здійснено за актом комісії Сільради, затвердженого її рішенням із застосуванням відповідних Порядків, суд апеляційної інстанції не застосував ряд положень Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі"; оцінки спірним правовідносинам у контексті таких норм не надав; визнав позовні вимоги доведеними, не перевіривши відповідність здійсненого розрахунку порядку визначення розміру нормативної грошової оцінки як основи визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності; належним чином не з'ясував обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку безпідставно збережених грошових коштів, та не здійснив оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
9. За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована такими аргументами:
- відповідно до укладених з ВАТ "Цукор-Інвест" договорів купівлі-продажу від 15.03.2010 Відповідач є власником нерухомого майна та об'єктів незавершеного будівництва цукрового заводу, розміщених на відповідній земельній ділянці, яка належить територіальній громаді в особі Сільради;
- матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ні попереднього землекористувача - ВАТ "Цукор-Інвест", ні ДП "Нафтоком-Агро", зокрема укладення відповідних договорів оренди з Позивачем та державної реєстрації такого права;
- отже, при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло і таким чином, Відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави;
- за таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі ЦК України);
- земельна ділянка на якій знаходяться нерухомі об'єкти Відповідача є сформованою у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України);
- надані Прокурором витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.08.2016 є належними та допустимими доказами, які свідчать про вартість спірної земельної ділянки площею 21,2250 га кадастровий №5322885201:01:002:0215 у відповідний період, а інформація зазначена в цих витягах підлягає використанню під час розрахунку розміру безпідставно збережених коштів;
- Позивач під час здійснення розрахунку розміру позовних вимог, застосовує дві ставки орендної плати: 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у період з 01.08.2013 по 21.07.2014 на підставі рішення Новооріхівської сільської ради від 23.06.2010; 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у період з 22.07.2014 по 30.04.2016 на підставі рішення 38 сесії 6 скликання Новооріхівської сільської ради від 21.07.2014;
- але, в матеріалах справи відсутні рішення Новооріхівської сільської ради про встановлення розміру орендної плати за користування ДП "Нафком-Агро" земельною ділянкою площею саме 21,2250 га із кадастровим № 5322885201:01:002:0215 в спірний період;
- ані Прокурор, ані Позивач не скористались своїм процесуальним правом доведення обставин на які вони посилаються належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), які би підтверджували обґрунтованість проведеного розрахунку із застосуванням розміру орендної плати в розмірі 3% (за період з 01.08.2013 по 21.07.2014) та 10% (за період з 22.07.2014 по 30.04.2016) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 21,2250 га із кадастровим № 5322885201:01:002:0215.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги (узагальнено)
11. Скаржник стверджує, що приймаючи оскаржувану постанову апеляційним судом було неправильно застосовано норми матеріального права (статті 181, 1212-1214 ЦК України, статті 12, 79-1, 116, 120, 123, 125, 126, 152 ЗК України та пункт 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України) і порушено норми процесуального права (статті 11, 14, 76-79, 86, 236 ГПК України). Крім цього, вказує, що господарський суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування наведених норм у подібних правовідносинах, які було викладено у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 04.03.2020 у справі № 917/32/17 та ряду висновків Верховного Суду України з цих же питань.
12. Обґрунтовуючи вказане скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій було достеменно встановлено, а Відповідач і не заперечував, що останнім у спірний період використовувалась земельна ділянка з кадастровим номером 5322885201:01:002:0215 без оформлення будь-якого речового права на неї, а тому кошти, які ДП "Нафком-Агро" мало заплатити Сільраді за користування ділянкою в силу, зокрема, вказаних вище правових висновків Верховного Суду є безпідставно збереженими, а тому мають бути повернуті Позивачеві.
Втім, оцінюючи наданий Прокурором розрахунок безпідставно збережених коштів, апеляційний господарський суд неправомірно дійшов висновку про відсутність у нього усіх вихідних даних, необхідних для перевірки його обґрунтованості.
Так, у розпорядженні апеляційного суду були витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки та рішення Сільради, яким затверджувалися відповідні коефіцієнти для розрахунку розміру орендної плати. Але, суд, по-перше, абсолютно безпідставно визнав відсутнім наявний у матеріалах справи доказ, а саме рішення Сільради від 21.07.2014, яким затверджено 10 відсотковий коефіцієнт від нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку розміру орендної плати, по-друге, проігнорував приписи Податкового кодексу України, якими встановлено мінімальний розмір орендної плати, а по-третє, не навів власного розрахунку розміру позовних вимог, хоча мав прямий обов'язок це зробити.
Доводи відзиву Відповідача (останній називає його письмовими поясненнями) Верховний Суд не розглядає, оскільки його подано поза межами строку, який було установлено судом для вчинення таких процесуальних дій.
Обставини спору, встановлені судами попередніх інстанцій
13. 15.03.2010 ДП "Нафком-Агро" за договорами купівлі-продажу № 123536, № 123547 та № 123551 придбало належні ВАТ "Цукор-Інвест" на праві власності об'єкти нерухомості.
14. Згідно договору купівлі-продажу № 123536 від 15.03.2010 ДП "Нафком-Агро" набуло у власність об'єкти незавершеного будівництва цукрового заводу, що розташований за адресою: вул. Поштова, 11, с. Новооріхівка, Лубенський район, Полтавська область. Відповідно до п.п. 1.8. вказаного договору, об'єкти незавершеного будівництва знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5322885201:01:002:0215.
15. 26.03.2010 ДП "Нафком-Агро" листом вих. № 19 звернулося до Сільради з проханням надати в оренду земельну ділянку в межах населеного пункту с. Новооріхівка, на якій розташовані об'єкти та допоміжні споруди по обслуговуванню цукрового заводу.
16. В подальшому, рішенням 35 сесії 5-го скликання Новооріхівської сільської ради від 30.03.2010 вирішено надати в оренду ДП "Нафком-Агро" земельну ділянку загальною площею 38,76 га (в т.ч. земельну ділянку площею 21,2250 га, яка є предметом даного спору) для промислового використання терміном на 25 років та встановлено орендну плату в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земель.
17. Листом від 16.06.2010 ДП "Нафком-Агро" прохало Сільраду знизити відсоток орендної плати за землю до 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
18. За результатами розгляду вищевказаного звернення, рішенням 39-й сесії 5-го скликання Новооріхівської сільської ради від 23.06.2010 внесено зміни до п. 2 рішення 35-ї сесії 5-го скликання від 30.03.2010 та встановлено розмір орендної плати до 31.12.2010 за використання земельної ділянки промислового призначення в межах населеного пункту с. Новооріхівка в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земель.
19. Рішенням 38-ї сесії 5-го скликання Новооріхівської сільської ради від 23.06.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку промисловості ДП "Нафком-Агро" площею 21,2250 га на території с. Новооріхівка та зобов'язано останнє зареєструвати договір оренди землі у встановленому порядку.
20. Однак, між ДП "Нафком-Агро" та Сільрадою договір оренди земельної ділянки за вказаною адресою так і не було укладено, його державну реєстрацію не проведено.
21. Рішенням виконавчого комітету Новооріхівської сільської ради від 16.03.2016 вирішено створити робочу комісію по нарахуванню суми збитків, нанесених сільському бюджету ДП "Нафком-Агро" внаслідок порушення земельного законодавства.
22. 21.04.2016 комісія обстежила спірну земельну ділянку площею 21,2250 га та встановила, що на ній знаходяться об'єкти нерухомого майна, які є власністю ДП "Нафком-Агро". Комісія дійшла висновку про фактичне використання ДП "Нафком-Агро" спірної земельної ділянки з 15.03.2010 без належного документального оформлення.
23. Розмір збитків визначений відповідним актом комісії по визначенню збитків завданих територіальній громаді Новооріхівської сільської ради ДП "Нафком-Агро" від 17.05.2016 та затверджений Рішенням Новоріхівської сільської ради № 17 від 27.05.2016. За цим актом сума збитків внаслідок порушення земельного законодавства за період з 01.08.2013 по 30.04.2016 складає 4 033 167, 23 грн.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
24. Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
25. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
26. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.
27. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
28. Зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
29. При цьому саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Подібні правові висновки викладені у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), пунктах 32-34 постанови Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17 та в пункті 7.2. постанови Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.
30. З огляду на викладене та беручи до уваги, що позов у цій справі подано з підстав фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку, Верховний Суд погоджується в цій частині з висновками апеляційного суду, викладеними в оскаржуваній постанові, щодо кваліфікації відносин з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку та недоотримання її власником доходів як кондикційних.
31. Більше того, при попередньому перегляді цієї справи у касаційному порядку Верховний Суд також не висловив заперечень щодо здійсненого апеляційним судом у цій частині правозастосування (постанова від 13.10.2020).
32. Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
33. Згідно з вимогами частин першої, третьої, четвертої, дев'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
34. Тобто об'єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об'єкт цивільних прав. Суд звертається до власної правової позиції, викладеної у пункті 7.27 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, пункті 6.8 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.
35. Суди у даній справі встановили, що спірна земельна ділянка є сформованою у розумінні статті 79-1 ЗК України.
36. За положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
37. Відповідно до частин 1- 2 статті 15, частини 2 статті 18 Закону України "Про оренду земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.
38. Згідно з частинами 1, 2 статті 20, частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
39. Отже, нормативна грошова оцінка є основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Суд звертається до власної правової позиції, викладеної в пункті 48 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, в пункті 7.30 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та в пункті 6.11 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.
40. Суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, за якими обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
41. Направляючи дану справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 13.10.2020 вказав, що ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції не надав оцінки твердженням Відповідача про те, що нарахування спірної суми має здійснюватися на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі, а тому такі процесуальні дії суду слід вчинити на новому розгляді.
42. На виконання вказівок суду касаційної інстанції апеляційний господарський суд з'ясував, що матеріали цієї справи містять витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки і відповідно до них:
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 21, 2250 га на території с. Новооріхівка станом на 2013 рік складає 5 285 025, 00 грн (від 11.08.2016 № 1788/2-16);
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 21, 2250 га на території с. Новооріхівка станом на 2014 рік складає 16 156 470, 00 грн (від 11.08.2016 №1787/2-16);
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 21, 2250 га на території с. Новооріхівка станом на 2015 рік складає 20 178 607, 50 грн (від 11.08.2016 №1786/2-16);
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 21, 2250 га на території с. Новооріхівка станом на 2016 рік складає 28 916 940, 00 грн (від 11.08.2016 №1785/2-16).
43. Апеляційний суд встановив, що вищевказані витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.08.2016 видані Управлінням Держгеокадастру у Лубенському районі, підписані начальником та скріплені печаткою.
44. Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з тим, що визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже Позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використовував інформацію саме з вищевказаних витягів.
45. Але, Верховний Суд наразі не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що застосування Позивачем при розрахунку розміру позовних вимог коефіцієнтів від нормативної грошової оцінки у розмірі 3% (за період з 01.08.2013 по 21.07.2014) та 10% (за період з 22.07.2014 по 30.04.2016) є необґрунтованим, оскільки в ході здійснення касаційного провадження виявилося, що такий висновок суду апеляційної інстанції зроблено без дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів.
46. Так, визнаючи недоведеною можливість застосування 3 % коефіцієнту для розрахунку розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів за користування спірною земельною ділянкою, апеляційний суд виходив з того, що такий коефіцієнт було визначено рішенням Сільради від 23.06.2010 лише тимчасово, а саме до 31.12.2010.
47. Крім того, суд зазначив, що як вказаним рішенням Сільради від 23.06.2010 так і попереднім її рішенням від 30.03.2010 (встановлено для Відповідача розмір орендної плати у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки) визначався розмір орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 38,76 га, тоді як спір у даній справі виник з приводу користування ділянкою площею 21,2250 га із кадастровим номером 5322885201:01:002:0215.
48. Верховний Суд у цій частині погоджується з доводами касаційної скарги і зазначає, що такі висновки суду апеляційної інстанції дійсно є передчасними, позаяк надаючи ці висновки суд апеляціної інстанції комплексно не оцінив обидва рішення Сільради від 23.06.2010 і від 30.03.2010, не з'ясував впливу одного рішення на інше. Крім того, суд апеляційної інстанції ухилився від вирішення питання розбіжностей у площах земельних ділянок, які фігурують у згаданих рішеннях. Суду в пергу чергу належало з'ясувати чи входить земельна ділянка площею 21, 2250 га до складу земель площею 38, 76 га та саме з урахуванням цього в подальшому оцінювати можливість застосування відповідних коефіцієнтів із рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5322885201:01:002:0215.
49. Крім цього, відхиляючи доводи Позивача про те, що за період з 22.07.2014 по 30.04.2016 Сільрадою (рішенням від 21.07.2014) було встановлено коефіцієнт для розрахунку орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідне рішення Сільради від 21.07.2014 відсутнє в матеріалах справи.
50. Але, не вдаючись до оцінки такого рішення Верховний Суд констатує, що рішення 38 сесії 6 скликання Новооріхівської сільської ради від 21.07.2014 у матеріалах цієї справи є (а.с. 121 т. 4), а тому усі висновки апеляційного господарського суду, які в своїй основі містять доводи про відсутність цього рішення є неправомірними. Як наслідок аргументи суду, які будуються на таких висновках та становлять підстави для відмови у позові є такими, що суперечать вимогам ГПК України (статті 13, 86, 236, 269 ГПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
51. Відповідно до приписів частин 1 - 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
52. Описані вище процесуальні недоліки апеляційного перегляду не дають підстав для висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає наведеним критеріям, а тому вона не може залишатися без змін і підлягає скасуванню.
53. Разом з цим, в силу приписів частин 1 і 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
54. Не дослідження зібраних у справі доказів в силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
55. За викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про застосування своїх повноважень, визначених саме наведеними положеннями ГПК України, скасовує оскаржувану постанову і направляє дану справу на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
56. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене у цій Постанові, дослідити та об'єктивно оцінити всі зібрані у справі докази в їх сукупності, та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
57. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, мають бути розподілені за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20 січня 2021 року у справі № 917/32/17 скасувати.
3. Справу № 917/32/17 направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.