30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 922/2765/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Могила С. К.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 (головуючий суддя Радіонова О. О., судді Зубченко І. В., Медуниця О. Є.) та рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 (суддя Бринцев О. В.) у справі
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест»
про стягнення 2 271 071,92 грн,
за участю представників:
позивача - Міхно Л. О. (у порядку самопредставництва),
відповідача - Кузнецової А. А. (адвокат),
Короткий зміст позовних вимог
1. 01.09.2020 Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» (далі - ТОВ «Завод «Будінвест», відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 9,1414 га, кадастровий номер 6310138500:12:004:0023, на вул. Велозаводській, 1 у м. Харкові з 01.01.2020 по 31.07.2020 у сумі 2 271 071,92 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Завод «Будінвест» всупереч вимогам статей 125, 126 Земельного кодексу України використовувало земельну ділянку площею 9,1414 га, кадастровий номер 6310138500:12:004:0023, на вул. Велозаводській, 1 у м. Харкові у період з 01.01.2020 по 31.07.2020 без виникнення у відповідача права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки, без державної реєстрації відповідного права, у зв'язку з чим відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою.
3. Тому, на думку Харківської міськради, ТОВ «Завод «Будінвест» на підставі статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України зобов'язане відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, оскільки відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати за земельну ділянку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ТОВ «Завод «Будінвест» на праві приватної власності належать такі нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 1 , а саме:
- літ. 3/1-1 загальною площею 49,5 кв. м; літ. Е/1-1 загальною площею 52,0 кв. м; літ. Я-2 загальною площею 41,5 кв. м; літ. Ю-1 загальною площею 236,5 кв. м; літ. Д-2 загальною площею 35,3 кв. м; літ. Ж-1 загальною площею 47,7 кв. м; літ. Еп загальною площею 126,0 кв. м; літ. С-1 загальною площею 13,6 кв. м; літ. Щ-2 загальною площею 162,6 кв. м; літ. Э-1 загальною площею 28,6 кв. м на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1-404, виданий 21.01.1993, видавник: Шоста харківська державна нотаріальна контора;
-літ. М-1 загальною площею 118,4 кв. м; літ. Г-1 загальною площею 171,3 кв. м; літ. П-1 загальною площею 54,8 кв. м; літ. Ц-1 загальною площею 44,8 кв. м; літ. В-1 загальною площею 300,9 кв. м; літ. Х-1 загальною площею 115,5 кв. м; літ. Р-1 загальною площею 66,8 кв. м; літ. Н-1 загальною площею 12,0 кв. м на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1-404, виданий 21.01.1993, видавник: Шоста харківська державна нотаріальна контора;
-літ. Т-1 загальною площею 379,8 кв. м на підставі рішення суду, серія та номер: 29/212-08, видане 19.05.2008, видавник: Господарський суд Харківської області;
-літ. Ш-1 загальною площею 388,5 кв. м; літ. Л-1 загальною площею 881,5 кв. м; літ. О-1 загальною площею 338,7 кв. м; літ. А/1-2 загальною площею 1.675,9 кв. м; літ. И-6 загальною площею 639 кв. м; літ. К-1 загальною площею 45,1 кв. м; літ. З-2 загальною площею 1,160,5 кв. м; літ. А-3 загальною площею 1.283,3 кв. м на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1-404, виданий 21.01.1993, видавник: Шоста харківська державна нотаріальна контора;
-літ. Ф-1 загальною площею 449,5 кв. м; літ. Д/1-1 загальною площею 49,3 кв. м; літ. Б/1-1 загальною площею 689,9 кв. м; літ. Б-2 загальною площею 3.813,1 кв. м на підставі рішення суду, серія та номер: 29/212-08, видане 19.05.2008, видавник: Господарський суд Харківської області;
-літ. У-2 загальною площею 1.606,9 кв. м на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 95, видане 01.06.1994, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області; договір купівлі-продажу, серія та номер: 1-404, виданий 21.01.1993, видавник: Шоста харківська державна нотаріальна контора.
5. 30.01.2008 між Харківською міськрадою (орендодавець) та ТОВ «Завод «Будінвест» (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення 11 сесії Харківської міськради 5 скликання від 21.02.2007 №21/07 «Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення земель промисловості, яка знаходиться: м. Харків, вул. Велозаводська, 1 (пункт 1 договору оренди).
6. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,1414 га, у тому числі: під забудовою 1,8756 га, інших угідь 7,336 га. Договір укладено строком до 01.02.2012 (пункти 2, 8 договору оренди).
7. Договір оренди зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель від 11.04.2008 за № 840867100037.
8. На підставі акта приймання-передачі земельної ділянки (кадастровий номер 6310138500:12:004:0023) від 21.11.2017 № 173/17 ТОВ «Завод «Будінвест» передало до земель запасу міста земельну ділянку, яка була в користуванні згідно з договором оренди.
9. Як зазначав позивач у позовній заяві, у період з 01.01.2020 по 31.07.2020 право користування (оренди) чи інші речові права відповідача на земельну ділянку, кадастровий номер 6310138500:12:004:0023, площею 9,1414 га на вул. Велозаводській, 1 у м. Харкові, на якій розташовані нежитлові будівлі ТОВ «Завод «Будінвест» загальною площею 15 087,8 кв. м не були зареєстровані за відповідачем.
10. Тобто відповідно до положень пункту «а» частини другої статті 83 Земельного кодексу України земельна ділянка, кадастровий номер 6310138500:12:004:0023, на вул. Велозаводській, 1 у м. Харкові належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності.
11. Суди зазначили, що як свідчать матеріали справи, вказана земельна ділянка в період з 01.01.2020 по 31.07.2020 перебувала у фактичному володінні і користуванні ТОВ «Завод «Будінвест».
12. Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:12:004:0023, на вул. Велозаводській, 1 у м. Харкові між позивачем та відповідачем у період з 01.01.2020 по 31.07.2020 не було укладено, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачем на користь позивача не сплачувалася.
13. Судами попередніх інстанцій також установлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ. «Ч-1» загальною площею 627,7 кв. м, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія та номер: 3849, виданий: 23.08.2017, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучнікова Ю. В.
14. Для встановлення частини земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:12:004:0023, яка перебуває в користуванні ТОВ «Завод «Будінвест», позивачем застосовано пропорцію, виходячи із загальної площі нежитлових будівель (15.087,8 кв. м), які належать відповідачу, та встановлено, що останній використовує 96% площі спірної земельної ділянки.
15. Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування відповідачем земельною ділянкою в період з 01.01.2020 по 31.07.2020, у пропорційному співвідношенні становить 2271071,92 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
16. Господарський суд Харківської області рішенням від 17.11.2020 позов задовольнив повністю.
17. Східний апеляційний господарський суд постановою від 03.03.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 залишив без змін.
18. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не уклав договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, та не сплачував орендну плату за користування нею, тому фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно - орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності, що підлягає відшкодуванню йому на підставі статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
19. У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Завод «Будінвест», в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 у цій справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги
20. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
21. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на те, що судами порушено вимоги частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України та неправильно застосовано норми статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.01.2019 у справі № 639/1414/18 та від 12.02.2020 у справі № 642/1839/18.
22. ТОВ «Завод «Будінвест» зазначає, що у вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку, що акт обстеження земельної ділянки повинен бути складений з урахуванням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.
23. Скаржник також вважає, що відсутній висновок про застосування статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України щодо пропорції, запропонованої позивачем, виходячи із загальної площі нежитлових будівель, які належать відповідачу, при вирішенні справ, які виникають із правовідносин щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, за умови наявності на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що належать різним власникам, тобто коли земельна ділянка має декілька фактичних користувачів.
24. У судовому засіданні представник відповідача підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Позиція Харківської міськради
25. У відзиві на касаційну скаргу Харківська міськрада, посилаючись на норми статті 1212 Цивільного кодексу України, статей 79, 79-1, 206 Земельного кодексу України та статті 286 Податкового кодексу України, вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
26. Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій було досліджено всі фактичні обставини справи та докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, враховано наявні висновки Верховного Суду за результатами розгляду справ у подібних правовідносинах.
27. На підставі викладеного позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
28. У судовому засіданні представник позивача виклала заперечення проти касаційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
29. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
31. Однією з підстав касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
32. Скаржник вказує, що судами порушено вимоги частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України та неправильно застосовано норми статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 29.01.2019 у справі № 639/1414/18 та від 12.02.2020 у справі № 642/1839/18.
33. ТОВ «Завод «Будінвест» зазначає, що у вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку, що акт обстеження земельної ділянки повинен бути складений з урахуванням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок № 284).
34. Так, у справі № 639/1414/18 Харківська місцева прокуратура № 2 звернулася до суду з позовом до фізичної особи про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у сумі 378 595,24 грн.
35. Позовну заяву мотивовано тим, що відповідач є власницею нежитлових приміщень цокольного поверху № № 1, 1а, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 загальною площею 379 кв. м (літ. «Е2») на підставі договору дарування від 24 квітня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області за реєстровим № 999. Однак за період з 01.03.2015 до 31.12.2017 не вносила плату за фактичне користування вказаною земельною ділянкою.
36. На підставі координат земельної ділянки, визначених за результатами топографічного знімання, Департаментом територіального контролю Харківської міськради проведено розрахунок розміру шкоди, яку мав би отримати бюджет у випадку належного оформлення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою.
37. Московський районний суд м. Харкова рішенням від 25.07.2018 у задоволенні позову відмовив.
38. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на порушення вимог пункту 2 Порядку № 284, акт та розрахунок збитків складено позивачем, а не комісією у складі представників районної державної адміністрації, власника земельної ділянки, представника відповідача, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
39. Харківський апеляційний суд постановою від 16.01.2019 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 25.07.2018 скасував, позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міськради задовольнив.
40. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів про належне оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ні дарувальника (попереднього користувача), ні відповідачем, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міськрадою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору дарування нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у дарувальника на момент укладення договору дарування, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
41. Встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
42. Верховний Суд постановою від 29.01.2019 у справі № 639/1414/18 рішення судів попередніх інстанцій скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
43. При цьому Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не перевірив, чи передбачено законодавством України можливість визначення вартості збитків, завданих безпідставним збереженням коштів орендної плати, на підставі розрахунку, наявного у матеріалах справи, не встановив можливість здійснення такого розрахунку Департаментом територіального контролю Харківської міськради, а не комісією, як це передбачено Порядком № 284.
44. У справі № 642/1839/18 Харківська міськрада звернулася до суду із позовом до фізичної особи про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 6 309 518,49 грн.
45. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Харківською міськрадою здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.02.2018 № 113795224 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 415,5 кв. м з 02.12.2013 зареєстровано за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності від 03.12.2013. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.02.2018 № 113795224, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області та листа Департаменту земельних відносин Харківської міськради, речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані. Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 0,7074 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Відповідач у період із 01.04.2015 по 31.03.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, унаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти, які підлягають стягненню у судовому порядку.
46. Ленінський районний суд м. Харкова рішенням від 04.07.2018 у задоволенні позову відмовив.
47. Харківський апеляційний суд постановою від 12.03.2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
48. Верховний Суд постановою від 12.02.2020 у справі № 642/1839/18 рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
49. При цьому Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів про використання відповідачем земельної ділянки у більшому розмірі, ніж розташована під будівлею, належною відповідачу.
50. Верховний Суд зазначив, що відхиляючи заявлені позивачем доводи щодо наявності підстав для застосування площі земельної ділянки 0,7074 га для розрахунку суми недоотриманих доходів органу місцевого самоврядування, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що Харківська міськрада під час розгляду справи не надала суду доказів про використання відповідачем земельної ділянки площею 0,7074 га для експлуатації та обслуговування належної йому на праві власності нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 415,5 кв. м за відповідною адресою без укладення відповідно договору оренди.
51. Верховний Суд також вказав, що судами надана правильна оцінка акту обстеження земельних ділянок, визначення їх меж, площ та конфігурації від 13.02.2018, складеного Департаментом територіального контролю Харківської міськради, який не підтверджує використання відповідачем земельної ділянки у розмірі 0,7074 га, оскільки акт та розрахунок збитків складений позивачем, а не комісією в складі представників районної державної адміністрації, власника земельної ділянки, представника відповідача, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки, тобто вказаний акт складений з порушенням Порядку № 284.
52. При цьому суди врахували те, що комплекс нежитлових будівель та споруд, що розташовані на земельній ділянці орієнтовною площею 0,81 га, є територією військового містечка № 27 як єдиного майнового комплексу. Частина цього комплексу, у тому числі й нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 415,5 кв. м, включена Міністерством оборони України у програму приватизації та передана у приватну власність.
53. Отже, та обставина, що відповідачу належить на праві власності нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 415,5 кв. м, що розташована на території військового містечка № 27, ще не є доказом використання ним земельної ділянки всього військового містечка площею 0,7074 га.
54. Щодо доводів скаржника про неврахування вказаних висновків Верховного Суду, то суд касаційної інстанції зазначає таке.
55. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
56. Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
57. Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
58. За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
59. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
60. Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
61. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
62. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
63. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
64. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
65. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
66. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
67. За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
68. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
69. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
70. Отже, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
71. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
72. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
73. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (пункт 35 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 925/965/16).
74. За таких обставин при вирішенні спорів у кондикційних правовідносинах урахуванню підлягають правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм чинного законодавства, які встановлюють обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно, а не про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.
75. У справі № 922/2765/20, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6310138500:12:004:0023 на вул. Велозаводській, 1 у м. Харкові між позивачем та відповідачем у період з 01.01.2020 по 31.07.2020 не було укладено, тому спірні правовідносини регулюються статтями 1212- 1214 Цивільного кодексу України.
76. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги твердження відповідача в додаткових поясненнях до апеляційної скарги, що акт обстеження земельної ділянки від 30.07.2020 складений із недотриманням вимог чинного законодавства, а саме Порядку № 284, оскільки відповідний Порядок регулює правовідносини щодо відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а не стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки.
77. Звідси наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
78. У поданій касаційній скарзі ТОВ «Завод «Будінвест» також вважає, що відсутній висновок про застосування статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України щодо пропорції, запропонованої позивачем, виходячи із загальної площі нежитлових будівель, які належать відповідачу, при вирішенні справ, які виникають із правовідносин щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за умови наявності на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що належать різним власникам, тобто коли земельна ділянка має декілька фактичних користувачів.
79. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
80. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
81. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
82. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
83. Підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
84. Згідно з пунктом 19 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад належать податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.
85. Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
86. Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
87. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
88. Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
89. Як було зазначено вище, судами у цій справі установлено, що відповідач є власником нерухомості, яка знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності, і при цьому відповідачем не укладено з Харківською міськрадою відповідного договору оренди землі.
90. Для встановлення частини земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:12:004:0023, яка перебуває в користуванні ТОВ «Завод «Будінвест», позивачем застосовано пропорцію, виходячи із загальної площі нежитлових будівель (15.087,8 кв. м), які належать відповідачу, та встановлено, що останній використовує 96% площі спірної земельної ділянки.
91. Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування цією земельною ділянкою в період з 01.01.2020 по 31.07.2020, у пропорційному співвідношенні становить 2 271 071,92 грн.
92. Позивач з урахуванням положень пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох осіб, вважав, що орендна плата за використання ТОВ «Завод «Будінвест» земельної ділянки може бути нарахована пропорційно площі нежитлових будівель, що знаходяться у власності відповідача та розташовані на спірній земельній ділянці.
93. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій погодились із застосованою позивачем пропорцією щодо розрахунку площі спірної земельної ділянки та відповідно визначеним розміром безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки.
94. Водночас суди не врахували доводів ТОВ «Завод «Будінвест» щодо сплаченого ним земельного податку.
95. Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі №520/4338/2020 стягнуто з ТОВ «Завод «Будінвест» з рахунків у банках, які його обслуговують, на користь Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість, орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 372 869,30 грн. Проте заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.01.2020 по 31.07.2020 у розмірі 2 271 071,92 грн. не була предметом розгляду у справі №520/4338/2020, а тому надані відповідачем виписки з рахунків не є належними доказами про сплату земельного податку у спірний період (01.01.2020-31.07.2020).
96. Разом з тим до відзиву на позов відповідачем додані податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (т.1, а. с. 95- 102), в яких ТОВ «Завод «Будінвест» вказана площа земельної ділянки 3,4140 га та податкова адреса: вул. Велозаводська, 1, м. Харків, яка співпадає із місцезнаходженням спірної земельної ділянки. Проте судами належної оцінки вказаним податковим деклараціям не надано.
97. Сплата відповідачем земельного податку позивачем не заперечується. Водночас при розрахунку суми заборгованості позивач таку сплату не врахував.
98. Викладеним спростовуються висновки судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку розміру орендної плати, яка підлягає стягненню з відповідача за використання спірної земельної ділянки за період з 01.01.2020 по 31.07.2020.
99. Колегія суддів суду касаційної інстанції також зазначає, що зі складеного позивачем акта обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1, кадастровий номер 6310138500:12:004:0023, неможливо встановити, яка площа земельної ділянки фактично використовується відповідачем. Водночас судами попередній інстанцій встановлено, що згідно з договором оренди від 30.01.2008 Харківською міськрадою в оренду ТОВ «Завод «Будінвест» передавалася земельна ділянка несільськогосподарського призначення землі промисловості, яка знаходиться: м. Харків, вул. Велозаводська, 1, загальною площею 9,1414 га, у тому числі: під забудовою 1,8756 га.
100. З урахуванням неповного встановлення судами всіх обставин у цій справі у Верховного Суду відсутні підстави для викладення висновку про застосування статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України при вирішенні спорів, які виникають із правовідносин щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за умови наявності на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, що належать різним власникам.
101. Відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
102. Таким чином, Верховний Суд позбавлений можливості з'ясувати усі істотні обставини справи щодо обґрунтованості наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання спірної земельної ділянки за період з 01.01.2020 по 31.07.2020, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.
103. Звідси касаційна скарга ТОВ «Завод «Будінвест» є обґрунтованою, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження. Рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням наведених норм матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
104. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
105. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
106. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ «Завод «Будінвест» слід задовольнити, судові рішення попередніх інстанцій - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
107. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у цій справі не вирішено, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплачених за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснюватися господарським судом, який приймає рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Будінвест» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 у справі № 922/2765/20 задовольнити.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 у справі № 922/2765/20 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Г. М. Мачульський
С. К. Могил