29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" липня 2021 р. Справа № 924/522/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши отримані матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІКЛАБГРУПА" м. Київ
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Нетішин
про стягнення 117 239,93 грн., з яких 112 478,40 грн. основного боргу, 3 864,78 грн. втрат від інфляції та 896,75 грн. 3% річних
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
встановив: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІКЛАБГРУПА", м.Київ звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Нетішин про стягнення 117 239,93 грн., з яких 112 478,40 грн. основного боргу, 3 864,78 грн. втрат від інфляції та 896,75 грн. 3% річних.
Також позивач просить суд стягнути 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, позивач просить суд зазначити в рішенні у справі за цим позовом про нарахування 3% річних до моменту виконання такого рішення відповідачем - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - з вказівкою на правила розрахунку остаточної суми таких платежів щодо основного боргу.
Представник відповідача у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позовних вимог просить суд повністю відмовити.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 17146/53-124-01-20-13156 від 28.12.2020р. щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу в сумі 112478,40 грн. згідно видаткової накладної №ЮО003095 від 28.12.2020. Позов обґрунтований ст.ст. 11,509,526,625,626,692 ЦК України, умовами договору.
У відзиві на позов відповідач наголошує на тому, що ВП ХАЕС своєчасно подано до облікової системи «Фінансові потоки» заявку на використання коштів для оплати товару за вищевказаним договором відповідно до діючого у ДП «НАЕК «Енергоатом» порядку здійснення платежів. Але ВП ХАЕС не був профінансований через низький рівень розрахунків за відпущену на ринок електричну енергію в умовах функціонування нового в Україні ринку електроенергії. Всі надходження грошових коштів, перш за все, використовуються для оплати невідкладних першочергових платежів до бюджету, а також для забезпечення безпеки в роботі АЕС.
Вважає безпідставним нарахування 3% річних та інфляційних втрат, що передбачені статтею 625 ЦК України, проведення Позивачем таких нарахувань на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ), що включена до вартості товару за Договором.
Наголошує, що податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 23.06.2021р. на адресу відповідача.
Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/522/21 відсутні.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити за матеріалами справи.
Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.
28.12.2020 між Товариством Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІКЛАБГРУПА" (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція) (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 17146/53-124-01-20-13156, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, в кількості, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток 1 до договору), та яка є невід'ємною частиною договору.
Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що строк поставки товару становить протягом 5 календарних днів з дати укладення сторонами договору. Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок продавця на умовах DPP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі вантажоотримувача: за адресою: (Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство", склад №10, вул.Енергетиків,36, м. Нетішин, Хмельницької області, 30100).
Ціна товару по договору становить 93732,00 грн., крім того ПДВ 20% 18746,40 грн. Всього ціна договору: 112478,40 грн. Ціна за одиницю товару кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (п.п. 4.1., 4.2. договору).
Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості (пункт 5.1. договору).
Відповідно до пункту 6.1. договору сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкції №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС".
Згідно з пунктами 6.2., 6.3. та 6.4. договору перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару умовам договору. Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної. З товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3 примірниках).
Пунктом 7.1., 7.5. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення форс - мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат торгово-промислової палати України.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов'язань сторонами. (пункт 11.1. договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.
Додатком №1 до договору оформлено специфікацію №1, в якій визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість та ціну. Загальна вартість товару становить 112478,40грн. з ПДВ.
Позивачем надіслано відповідачу рахунок №Ю0004143 від 14.12.2020 на оплату товару на суму 112478,40 грн.
Згідно видаткової накладної №Ю0004143 від 14.12.2020 на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 112478,40 грн. Згідно видаткової накладної №№ЮО003095 від 28.12.2020 на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 112478,40 грн.
Видаткова накладна підписана представниками сторін без поправок та зауважень, а також скріплена відтиском печаток.
Окрім того позивачем додано до позовної заяви копію податкової накладної від 28.12.2020р. №236.
Оскільки, відповідач своїх зобов'язань за договором № 17146/53-124-01-20-13156 від 28.12.2020 року, щодо оплати поставленого товару не виконав, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з останнього оплати за товар 112478,40 грн. по Договору поставки № 17146/53-124-01-20-13156 від 28 грудня 2020р., 3% річних в сумі 896,75 грн., інфляційних втрат на суму 3864,78 грн., всього боргу в сумі - 117239,93 грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІКЛАБГРУПА" (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція) (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 17146/53-124-01-20-13156, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити даний товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток 1 до договору), та яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На виконання умов договору та Специфікації, позивач поставив, а уповноважена особа відповідача прийняла товар на загальну суму 112478,40 грн. згідно видаткової накладної №ЮО003095 від 28.12.2020р. на суму 112478,40 грн.
В свою чергу, відповідно до поданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює отримання товару за договором поставки № 17146/53-124-01-20-13156 від 28.12.2020 року на загальну суму 112478,40 грн.
У ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
З пункту 5.1. договорів вбачається, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості (пункт 5.1. договору).
Відповідно до пункту 6.1. договорів сторони погодили, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача відповідно до Інструкції №П-6 (1965р.) та №П-7 (1966р.), затверджених постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР, з наступними змінами і доповненнями та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК „Енергоатом”СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС".
Таким чином, враховуючи положення п. 5.1 договору та ст. 253 ЦК України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, відповідач зобов'язаний був оплатити товар, отриманий за видатковою накладною №ЮО003095 від 28.12.2020р. на суму 112478,40 грн. у строк до 11.02.2021р.
В порушення умов договору № 17146/53-124-01-20-13156, від 28.12.2020р. відповідач не оплатив товар на суму 112478,40 грн.
Докази добровільного погашення відповідачем заборгованості у розмірі 112478,40 грн. за спірним договором поставки в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов'язання з повної оплати товару за договорами поставки № 17146/53-124-01-20-13156 від 28.12.2020р., відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 112478,40 грн., суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 112478,40 грн. основного боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є підставою для звільнення від виконання грошових зобов'язань за договором поставки.
З огляду на прострочення відповідачем грошових зобов'язань за договором № 17146/53-124-01-20-13156 від 28.12.2020р., позивач просить суд стягнути нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 896,75 грн. 3% річних за період з 12.02.2021 по 20.05.2021 та 3864,78 грн. інфляційних втрат на суму заборгованості 112478,40 за лютий-квітень 2021 року, про стягнення яких звернувся з вказаним позов до суду.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання судом встановлено, що останні обраховано в межах можливих нарахувань за заявлений період, а тому вимога про стягнення 896,75 грн. 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.
В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Прострочення виконання зобов'язання щодо сплати 3864,78 грн. виникло з 11.02.2021року. Здійснивши перерахунок втрат від інфляції за лютий-квітень 2021 року на суму 3864,78 грн., суд
дійшов висновку про його правомірність, а тому 3864,78 грн. втрат від інфляції підлягає стягненню з відповідача.
Щодо посилань відповідача на запровадження на території України карантину та наявності форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, судом враховується таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня 2020р. на усій території України карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до переліку форс-мажорних обставин, який міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", віднесено введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
При цьому, сам факт встановлення карантину як форс-мажорної обставини не може бути самостійною підставою для невиконання зобов'язань у встановлений договором строк, оскільки повинен бути доведений причинно-наслідковий зв'язок між карантином та неможливістю виконання договору.
У пункті 7.1 договорів сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або невиконання зобов'язань за договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України „Про Торгово-промислові палати в Україні”, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.
Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
У пункті 7.5. договору також передбачено, що доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати в Україні.
Однак в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, а також відсутні докази на підтвердження наміру його отримати відповідачем (листи, звернення, тощо).
Тому посилання відповідача на наявність карантину, як на форс-мажорну обставину, не є підставою для невиконання зобов'язань за договором поставки та звільнення відповідальності за невиконання зобов'язань за укладеним договором. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020р. у справі №918/289/19.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 112478,40 грн. основного боргу, 896,75 грн. 3% річних та 3864,78 грн. втрат від інфляції.
Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. судом враховується таке.
Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, в підтвердження чого додав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Вінокуровим Володимиром Олеговичем Серія КС №6775/10, копію договору про надання професійної правничої допомоги №01/21(20) від 23.02.2021р., копію додаткової угоди від 26.04.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) №01/21(20) від 23.02.2021.
Так згідно з додатковою угодою від 26.04.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) №01/21(20) від 23.02.2021, вказані витрати у розмірі 10000,00 грн. складаються з: збору доказів по справі, надсилання адвокатських запитів, аналіз матеріалів справи, вироблення правової позиції - 1400,00 грн., підготовка, оформлення позовної заяви, розрахунку - 5600,00 грн., підготовка , оформлення та подача (в т.ч.через сервіс "Електронний суд") заяв та клопотань з процесуальних питань - 1500,00 грн., участь адвоката у судових засіданнях - 1000,00 грн., компенсація витрат адвоката на сканування, друк, копіювання документів, ведення адвокатського досьє, покриття можливих поштових витрат з врахуванням складності справи - 500,00 грн., а всього - 10000,00 грн.
Суд встановив, що надання адвокатом Вінокуровим В.О. адвокатських послуг в господарському суді Хмельницької області по справі №924/522/21 підтверджується Договором про надання правової допомоги від №01/21(20) від 23.02.2021р., додатковою угодою до договору про надання професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) №01/21(20) від 23.02.2021 укладені між позивачем та адвокатом Вінокуровим В.О.
Суд приймає до уваги, що участь в судовому засіданні 23.06.2021р. у справі в режимі відеоконференцзв'язку приймав представник позивача адвокат - Вінокуров В.О.
Таким чином, позивач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №924/522/21 у господарському суді Хмельницької області, у зв'язку із чим заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є підтвердженими, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене заперечення відповідача щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом до уваги не приймаються, як необґрунтовані та не доведені будь якими доказами.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (01032, м.Київ, вул. Назарівська, буд.3, код 24584661; Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІКЛАБГРУПА" (02098, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березняківська, буд. 29, код 38576300) 112 478,40 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 40 коп.) заборгованості, 896,75 грн. (вісімсот дев'яносто шість гривень 75 коп.) 3 % річних, 3864,78 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 78 коп.) інфляційних втрат, 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору та 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
В порядку ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення (Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду від 06.07.2021 у справі №924/522/21) на суму основного боргу за договором № 17146/53-124-01-20-13156 від 28.12.2020р. що становить 112478,40 грн. нараховувати 3% річних, починаючи з 21.05.2021.
Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя І.В. Грамчук
Віддруковано 4 примірники :
1-до справи,
2-позивачу ТзОВ "ЛОГІКЛАБГРУПА" (02098, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Березняківська, 29, Київської області),
3 - відповідачу - Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вулиця Назарівська, буд.3)
4 - відповідачу - Відокремлений підрозділ "Хмельницька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (30100, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20),
Адресатам рекомендованим з повідомленням про вручення.