Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1904/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Сашиліна Дмитра Анатолійовича, м. Харків
про стягнення 200 096,19 грн.
за участю представників:
позивача - Підгорний Б.Б., довіреність №40/1181/75 від 17.03.21р.;
відповідача - не з'явився.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фізичної особи - підприємця Сашиліна Дмитра Анатолійовича, м. Харків заборгованість за невиконання договірних зобов'язань по оплаті теплової енергії в сумі 162 578,80 грн. за період лютий 2017 - квітень 2020; 3% річних в сумі 11 398,26 грн.; інфляційні втрати в сумі 26 119,13 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 25.05.21р. позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків - залишено без руху. Надано позивачеві строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме, надати до суду: докази сплати судового збору (оригінал) в сумі 731,45 грн.
27.05.21р. від позивача на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надано докази сплати судового збору (оригінал) в сумі 731,45 грн.
Ухвалою суду від 31.05.21р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на "23" червня 2021 р. о 12:00 год.
В судовому засіданні у справі №922/1904/21 було оголошено протокольну ухвалу про перерву, яка занесена до протоколу судового засідання від 23.06.2021р.
Ухвалою суду від 23.06.21р. повідомлено відповідача (Фізичну особу-підприємця Сашиліна Дмитра Анатолійовича) про те, що судове засідання відбудеться "05" липня 2021 р. о 12:00 год.
З метою вжиття заходів щодо повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, судом направлялись ухвали по справі на наступні адреси: АДРЕСА_1 (адреса вказана в позовній заяві та яка відповідає адресі зазначеній в ЄДРЮОФОПГФ); АДРЕСА_2 (попереднє місце реєстрації відповідача); 61089, м. Харків, пр-т Індустріальний, 7 (адреса орендованого приміщення по договору); АДРЕСА_1 ( ОСОБА_1 (довірена особа, Свідоцтво на торговельну марку № 123788); вул. Бобруйська, 46, м. Харків, 61054 ( ОСОБА_2 (довірена особа, Свідоцтво на торговельну марку № 44612).
Як вбачається з матеріалів справи, довірені особи ОСОБА_1 та Михайлюк Валентин Іванович отримали ухвали суду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями (а.с. № 120, 121).
При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.05.2021 направлялась відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві: АДРЕСА_1 , яка співпадає з даними місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. № 93). Проте копія ухвали суду була повернута з довідкою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. №105-109).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні 05.07.21р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 05.07.21р. не з'явився.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати КГС при розгляді справи № 910/17792/17 від 02.06.2020 року зазначив, що відповідно до частин другої, третьої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Верховний Суд відзначає, що під час перебування справи у провадженні суду останній повинен забезпечувати дотримання балансу між процесуальними правами сторін щодо права бути обізнаним про судову справу та своєчасним розглядом справи і вживати всіх можливих заходів для розгляду справи з дотриманням розумних строків. Отже, розгляд справи судом за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання. За відсутності у суду першої інстанції відомостей щодо належного та своєчасного повідомлення учасника справи про судові засідання він має вжити заходів щодо такого повідомлення, в тому числі відкласти за необхідності розгляд справи.
Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Приймаючи до уваги неотримання відповідачем ухвал суду, які були направлені на його поштову адресу, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, судом було направлено на інші встановлені адреси.
Приймаючи до уваги, що у суду відсутні інші контактні дані відповідача, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
01 лютого 2004 року між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №8755 про постачання теплової енергії (далі за текстом - Договір), за умовами якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно пунктів 10.1, 10.4 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.
Матеріали справи не містять доказів направлення сторонами договору заяв про його припинення, у зв'язку з чим Договір є пролонгованим.
У відповідності до пункту 3.2.2. Договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно п. 6.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки розрахунків (в 3-х примірниках).
Відповідач, у відповідності до п. 6.3. Договору, за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Позивачу вартість, зазначеної в Додатку 1 до Договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно до п. 6.4. Договору, якщо Відповідач розраховується за показниками приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Відповідачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Відповідно до п. 6.6. Договору, при несплаті Відповідачем за отриману теплову енергію попередньої оплати, в указаний в Договорі термін, подальший відпуск теплової енергії здійснюється на умовах товарного кредиту. Відпуск теплової енергії, на умовах товарного кредиту, починається з першого дня наступного розрахункового періоду. Відсоток за товарний кредит встановлюється в розмірі 1,5 облікової ставки НБУ.
Згідно п. 6.7. Договору, погашення боргу та відсотків за товарний кредит повинно бути здійснено протягом 5 днів після одержання рахунку безпосередньо від працівника підприємства або 7 днів після відправлення поштою.
За період з лютого 2017 по квітень 2020 Позивач здійснив постачання теплової енергії у приміщення Відповідача, розташоване за адресою: м. Харків, пр-т Індустріальний, 7. Приміщення Відповідача оснащене приладом обліку.
Відповідач не розрахувався за спожиту теплову енергію, чим порушив умови Договору.
Станом на подання позовної заяви по особовому рахунку Відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 162 578,80 грн., яка утворилася за період з лютого 2017 по квітень 2020.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав та здійснив відпуск теплової енергії відповідачу за період з лютого 2017 року по квітень 2020 року, що підтверджується актами про включення та відключення опалення, а також відповідними переліками споживачів в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр-т Індустріальний, 7 (а.с. № 31-38); рахунками на оплату спожитої теплової енергії (а.с. № 66-89).
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії виконував неналежним чином, що підтверджується розрахунком суми основного боргу, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 162578,80 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 162 578,80 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що відповідачем не погашено заборгованість за отриману теплову енергію в сумі 162 578,80 грн. за період лютого 2017 року - квітень 2020 року.
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 162578,80 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 162578,80 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 11398,26 грн. - 3% річних; 26119,13 грн. - інфляційні втрати, суд зазначає таке.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 11 398,26 грн.
Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 26119,13 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 26 119,13 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 526, 546, 548, 549, 610-612, 623-625, 629, 631 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 224, 225 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сашиліна Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_2 в філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823) заборгованість за невиконання договірних зобов'язань по оплаті теплової енергії в сумі 162578,80 грн. за період: лютий 2017 року - квітень 2020 року.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сашиліна Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_3 в філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823) 11398,26 грн.- 3% річних; 26119,13грн. - інфляційні втрати; витрати по сплаті судового збору у розмірі 3001,44грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "06" липня 2021 р.
Суддя Л.В. Шарко