"02" липня 2021 р. Справа № 916/406/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,
за участю представників:
позивача: Добров Р.М., на правах самопредставництва
відповідача: Горобець В.В., згідно ордеру №500188 від 06.04.2021р.,
розглянувши справу №916/406/21 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКО” (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська,8)
про стягнення 1082,64грн. пені, 147199,88грн. інфляційного збільшення, 77345,85грн. три проценти річних;
про розірвання договору оренди №181/1 від 08.11.2019р., укладеного між ТОВ «ВКО» та ДКВ ОМР;
про виселення ТОВ «ВКО» з нежитлових приміщень цокольного, першого та другого поверхів №503, що в цілому складаються з приміщень літ. «Б» та «Б1», загальною площею 873,9кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8, на користь ДКВ ОМР.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ «ВКО» згідно з договором оренди №181/1 від 21.06.2018р., укладеним з ДКВ ОМР надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежитлові приміщення цокольного, першого та другого поверхів №503, загальною площею 873,9кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8, строком до 21.05.2021р. Також позивач вказує, що 08.11.2019р. між Департаментом та ТОВ «ВКО» укладено та нотаріально посвідчено договір оренди №181/1, предметом якого залишилося вказане вище нежитлове приміщення; строк дії договору встановлено до 31.12.2050р. Крім того, позивач зазначає, що згідно п.п.2.2., 2.4 договору, ст.762 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відповідач зобов'язаний сплачувати встановлену орендну плату своєчасно та у повному обсязі, але він такий обов'язок не виконує, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 2705018,56грн. за період з 12.11.2019р. по 28.02.2021р., на яку позивачем нараховано пеню в сумі 97646,19грн., суму втрат від інфляції - 147199,88грн., три проценти річних - 77 345,85грн.
Як вказує позивач, систематична несплата орендної плати відповідачем є порушенням ст.762 ЦК України, ч.ч.1, 4 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», призводить до того, що до місцевого бюджету не надходять належні кошти, чим порушуються права територіальної громади міста Одеси, що значною мірою позбавляє Департамент того, на що він розраховував при укладенні договору оренди, а отже, в силу ч.2 ст.651 ЦК України, ч.3 ст.26 Закону, п.3.3. договору оренди №181/1, надає позивачу право вимагати розірвання вказаного договору. Крім того, позивач, зважаючи на положення ст.785 ЦК України, п.4.7. договору оренди, вбачає, що наслідком розірвання договору оренди має бути виселення орендаря із займаного приміщення.
Таким чином, первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення 2705018,56грн. заборгованості з орендної плати, 97646,19грн. пені, 147199,88грн. інфляційного збільшення, 77345,85грн. три проценти річних; про розірвання договору оренди №181/1 від 08.11.2019р., укладеного між ТОВ «ВКО» та ДКВ ОМР; про виселення ТОВ «ВКО» з нежитлових приміщень цокольного, першого та другого поверхів №503, що в цілому складаються з приміщень літ. «Б» та «Б1», загальною площею 873,9кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8, на користь ДКВ ОМР.
Заявою від 29.06.2021р. за вх.№17271/21 позивач зменшив позовні вимоги та виклав їх у наступній редакції: про стягнення 1082,64грн. пені, 147199,88грн. інфляційного збільшення, 77345,85грн. три проценти річних; про розірвання договору оренди №181/1 від 08.11.2019р., укладеного між ТОВ «ВКО» та ДКВ ОМР; про виселення ТОВ «ВКО» з нежитлових приміщень цокольного, першого та другого поверхів №503, що в цілому складаються з приміщень літ. «Б» та «Б1», загальною площею 873,9кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8, на користь ДКВ ОМР.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, з огляду на те, що ухвали суду про призначення дати часу та місця проведення судових засідань надсилались відповідачу за адресою, вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 02.04.2021р.
Між тим, у судовому засіданні 02.07.2021р. представник відповідача зазначив про існування пандемії Ковід-19, як фактору, що вплинув на можливість сплати орендної плати, означив про неможливість використання під час пандемії орендованого майна. Також у судовому засіданні 02.07.2021р. представник відповідача вказав на те, що під час пандемії всі зусилля підприємства були направлені на вчинення погоджених з позивачем поліпшень орендованого майна. За наслідками викладених обставин, відповідач не вбачає порушеними права позивача на отримання орендної плати в період пандемії. З цього приводу представник позивача вказав на незвернення відповідача до нього із відповідними заявами та доказами щодо неможливості використання об'єкта оренди, зокрема, не подано сертифікату ТПП.
Поряд із цим представник відповідача у судовому засіданні 02.07.2021р. послався на повну оплату заборгованості по орендній платі, з підстав чого просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення з підстави незбалансованості таких вимог.
Ухвалою суду від 05.03.2021р. відкрито провадження у справі №916/406/21, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 05.04.2021р. о 10год.30хв.
У судовому засіданні 05.04.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 28.04.2021р. об 11год.00хв.
У судовому засіданні 28.04.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 17.05.2021р. об 11год.30хв.
У судовому засіданні 17.05.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 02.06.2021р. о 10год.40хв.
Ухвалою суду від 02.06.2021р. закрито підготовче провадження по справі №916/406/21, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 30.06.2021р. об 11год.20хв.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
21.06.2018р. між ДКВ ОМР (орендодавець) та ТОВ «ВКО» (орендар) було укладено договір оренди №181/1, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного, першого та другого поверхів № 503, загальною площею 873,9кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8. Строк дії договору оренди - 21.05.2021р.
Фактично відповідач отримав у користування об'єкт оренди від позивача за актом прийому-передачі нежилих приміщень від 20.06.2019р.
08.11.2019р. ДКВ ОМР (орендодавець) та ТОВ «ВКО» (орендар) уклали договір, яким узгодили викласти текст договору оренди №181/1 нежилого приміщення від 21.06.2018р. у новій редакції, згідно якої Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного, першого та другого поверхів №503, що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Дерибасівська, 8, та в цілому складаються з приміщень літ. «Б». «Б 1», загальною площею - 873,9 кв.м., основною площею - 758,9 кв.м. Термін дії договору оренди - до 31.12.2050р. (п.п.1.1., 1.4. договору).
Орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради № 4214-VII від 30.01.2019р. За орендовані нежитлові приміщення Орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 140794,98грн., що розрахована станом на 01.10.2019р. (без урахування додатку на додану вартість) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (п.п.2.1., 2.2., 2.4. договору №181/1 від 08.11.2019р.).
Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, передбачених цим Договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі. У разі не внесення Орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщень за їх профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом двадцяти днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. Заяви, пропозиції, повідомлення, претензії, стосовно змін, розірвання, припинення, або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі. Дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об'єкта оренди за участю Орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації Орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.п.3.3., 5.3., 7.5., 7.6., 7.9., 7.11 договору №181/1 від 08.11.2019р.).
Згідно п.4.7. договору №181/1 від 08.11.2019р. після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у п'ятнадцятиденний термін передати Орендодавцю приміщення за актом У належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Відповідно до п.5.2. договору №181/1 від 08.11.2019р. за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення платежу. Нарахування пені за прострочення виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок мав бути викопаний.
Також у договорі №181/1 від 08.11.2019р. сторони домовились, що умови про внесення змін застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 21.06.2018р.
З 08.11.2019р. за ТОВ «ВКО» було зареєстровано право орендного користування об'єктом, що визначений у договорі №181/1 від 08.11.2019р., підтвердженням чого слугує Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №188329874 від 11.11.2019р.
Об'єкт оренди є власністю територіальної громади міста Одеси, як то вбачається із свідоцтва на нежитлові приміщення цокольного, першого та другого поверхів №503 від 28.08.2009р.
Позивачем до позову додано претензію №01-13/489 від 10.02.2021р. про сплату заборгованості по орендній платі, однак, не додано доказів її надсилання або вручення відповідачу.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як передбачено ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992р. (в редакції, чинній на дату укладання спірного договору) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992р. (в редакції, чинній на дату укладання спірного договору) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Так, відповідач під час розгляду даної справи сплатив повністю основну заборгованість в сумі 2705018,56грн., частково пеню в сумі - 96563,55грн., що позивач підтвердив у заяві про зменшення позовних вимог від 29.06.2021р. за вх.№17271/21, довідці, яка не містить дати та номеру.
Однак, з підстав несвоєчасної оплати відповідачем заборгованості з орендної плати, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1082,64грн. пені.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив його правильність, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1082,64грн. пені підлягає судом задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 147199,88грн. інфляційного збільшення, 77345,85грн. три проценти річних.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок трьох процентів річних, втрат від інфляції, суд встановив, що їх зроблено вірно, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню у повній мірі позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 147199,88грн. інфляційного збільшення, 77345,85грн. три проценти річних.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення позовну вимогу про розірвання договору оренди №181/1 від 08.11.2019р., укладеного між ТОВ «ВКО» та ДКВ ОМР.
Відповідно до ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (в редакції станом до виникнення спору у правовідносинах сторін, тобто до 01.02.2020р.) одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як передбачає ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Отже, наведені положення Закону №2269-ХІІ від 10.04.1992р., що діяв до 01.02.2020р., визначали право орендодавців на розірвання договірних відносин як з підстав, передбачених ст.26 вказаного Закону, так і з підстав, визначених положеннями цивільного законодавства, зокрема, у випадку неналежного виконання орендарем обов'язків щодо сплати орендної плати.
27.12.2019р. набув чинності Закон України „Про оренду державного та комунального майна” №157-IX від 03.10.2019р., який згідно п.п.1, 5 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020р. із втратою чинності Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992р.
Враховуючи набрання чинності новим Законом України „Про оренду державного та комунального майна” №157-IX від 03.10.2019р., питання розірвання договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням наведеного Закону, який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин з оренди державного та комунального майна.
Відповідно до преамбули Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №157-IX від 03.10.2019р. цей Закон визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна. майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №157-IX від 03.10.2019р. законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Об'єктами оренди за цим Законом може бути окреме індивідуально визначене майно.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №157-IX від 03.10.2019р. орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
За положеннями ст.24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”№157-IX від 03.10.2019р. договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. У разі банкрутства орендар відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України. Договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.
Враховуючи положення приписів ст.24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, які підлягають застосуванню під час вирішення даного спору, суд дійшов висновку, що ДКВ ОМР має право вимагати розірвання договору оренди державного нерухомого майна лише з передбачених цим Законом або договором підстав. При цьому, суд зазначає, що приписами Закону України „Про оренду державного та комунального майна” припинення договірних орендних відносин у зв'язку з несвоєчасної сплатою орендних платежів не передбачено взагалі.
Так, відповідно до п.п.3.3., 5.3., 7.5., 7.6., 7.9. договору №181/1 від 08.11.2019р. Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, передбачених цим Договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі. У разі не внесення Орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщень за їх профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом двадцяти днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. Заяви, пропозиції, повідомлення, претензії, стосовно змін, розірвання, припинення, або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі (п.п.3.3., 5.3., 7.5., 7.6., 7.9. договору №181/1 від 08.11.2019р.).
Отже, аналіз положень договору №181/1 від 08.11.2019р., а саме його п.п.3.3., 5.3., 7.5., вказує на те, що сторони передбачили право орендодавця у випадку прострочення орендарем оплати орендної плати ініціювати розірвання договору шляхом відмови від такого договору у вигляді відповідного повідомлення, яке орендодавець має рекомендованим або цінним листом надіслати орендарю.
Тобто, саме вказаний порядок має бути дотриманий у випадку відмовити позивача від спірного договору оренди. Доказів дотримання такого порядку позивачем до справи не подано.
Наразі, п.7.6. договору №181/1 від 08.11.2019р. передбачає, що він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. Однак, положення вказаного договору чітко не передбачають право орендодавця вимагати розірвання саме у судовому порядку цього договору з підстав несплати орендної плати.
Отже, у позові позивач зазначив підставою для розірвання договору оренди ч.3 ст.26 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ч.2 ст.651 ЦК України. Як встановлено судом вище, через зміну законодавства до спірних правовідносин не можуть бути застосовані перелічені статті ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ЦК України. Враховуючи викладене, не підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про розірвання договору оренди №181/1 від 08.11.2019р., укладеного між ТОВ «ВКО» та ДКВ ОМР.
Також, посилаючись на п.4.7. договору позивач, з підстав розірвання договору оренди, просить суд виселити відповідача із об'єкта оренди. З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги позивача про розірвання договору оренди №181/1 від 08.11.2019р., не підлягає судом задоволенню і похідна від неї позовна вимога позивача про виселення відповідача із орендованого майна.
Стосовно озвученої представником відповідача у судовому засіданні 02.07.2021р. позиції щодо незбалансованості вимог позивача в частині розірвання договору та виселення слід відмітити те, що до матеріалів справи не надані докази проведення в карантинний період покращень об'єкту, узгодженість цих дій з позивачем та відповідно - спілкування з останнім щодо фактичної неможливості виконання зобов'язань за договором з підстав фінансових труднощів, викликаних пандемією. Отже, оскільки така позиція відповідача не має доказового обґрунтування, то не може як окрема правова позиція у вигляді заперечення на позов бути належним чином дослідженою та оціненою судом.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає на користь позивача 3384,43грн. судового збору. Судовий збір, сплачений позивачем за дві немайнові вимоги в сумі 4540 грн., відноситься за рахунок позивача, оскільки в цих позовних вимогах суд відмовив. Надмірно сплачений позивачем у зв'язку зі зменшенням позовних вимог судовий збір в сумі 42023,73грн. підлягає судом поверненню позивачу після подання ним до суду відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити частково позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКО” (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська,8) про стягнення 225628,37грн., розірвання договору, виселення.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКО” (65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська,8, код ЄДРПОУ 41415204) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) 1082 (одну тисячу вісімдесят дві) грн. 64 коп. пені, 147199 (сто сорок сім тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 88 коп. інфляційного збільшення, 77345 (сімдесят сім тисяч триста сорок п'ять) грн. 85коп. три проценти річних, 3384 (три тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 43коп. судового збору.
3. Відмовити Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) у задоволенні решти частини позовних вимог.
У відповідності до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 06 липня 2021 р.
Суддя І.А. Малярчук