79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.06.2021 справа № 914/2530/20
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Бернацької Л.В. розглянув матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз”, м. Луцьк, Волинська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Модем”, м. Львів,
предмет спору: відшкодування майнової шкоди в розмірі 95 197,98 грн.,
підстава позову: заподіяння збитків внаслідок пошкодження газопроводу,
за участю представників:
позивача: Бандирський Андрій Стефанович - адвокат, довіреність № 007.1ДР-17-0120 від 02.01.2020 року,
відповідача: не з'явився.
30.09.2020 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Модем” про відшкодування майнової шкоди в розмірі 95 197,98 грн.
Ухвалою суду від 05.10.2020 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
03.02.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку; у судовому засіданні 26.05.2021 року представником відповідача подано для долучення документи з клопотанням про поновлення строку, які задоволено судом.
17.02.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, 09.062021 року - пояснення.
У судовому засіданні 24.02.2021 року за участю представників сторін закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.03.2021 року. У судових засіданнях по розгляду справи по суті оголошувались перерви за участю представників обох сторін, а також розгляд справи по суті неодноразово відкладався, у тому числі за усними та письмовими клопотаннями представника відповідача.
У судове засідання 23.06.2021 року з'явився представник позивача, підтримав позовні вимоги. Відповідач явку представника не забезпечив, хоча про дату і час судового засідання повідомлений належним чином, оскільки був присутнім у попередньому засіданні, в якому оголошувалась перерва до 23.06.2021 року. Через канцелярію суду 23.06.2021 року відповідачем подано чергове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника у відрядженні за межами Львівської області, до якого долучено наказ відповідача від 16.06.2021 року про відрядження ОСОБА_1 з 16.06 по 24.06.2021 року. суд не вважає таке клопотання обґрунтованим і не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, адже, представник відповідача був присутнім у судовому засіданні 09.06.2021 року, у якому оголошено перерву до 23.06.2021 року і на час видачі наказу на його відрядження був обізнаний про розгляд даної справи 23.06.2021 року. Більше того, у судовому засіданні 09.06.2021 року оголошено перерву саме за клопотанням представника відповідача, який просив надати час для висловлення письмової позиції стосовно пояснень та доказів, поданих позивачем 09.06.2021 року. Проте, жодних письмових пояснень від відповідача до 23.06.2021 року до суду не надходило.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Такими випадками є неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Судом не встановлено наявності таких обставин. Більше того, відповідно до п. 2 ч. 3 вказаної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12, щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Крім цього, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, не першу неявку представника відповідача та неодноразові клопотання сторони про відкладення розгляду справи, суд не вважає неявку представника відповідача такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, а клопотання про відкладення судового засідання не вважає таким, що підлягає задоволенню.
У судовому засіданні 23.06.2021 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Спір між сторонами виник у зв'язку з заподіянням відповідачем, на переконання позивача, майнової шкоди позивачу внаслідок пошкодження систем газопостачання. Так, позивач стверджує, що проведеною Горохівським відділом поліції Національної поліції України у Волинській області перевіркою встановлено, що 22.11.2019 року представниками ТзДВ «Модем» під час проведення земляних робіт по прокладанню оптоволоконного кабелю для мережі «Internet» поблизу села Гектари Горохівського району Волинської області, з використанням землерийної техніки, здійснено пошкодження сталевого підвідного газопроводу середнього тиску, діаметром 127 мм., що призвело до неконтрольованого витоку природного газу в обсязі 9 807 м3. Такими діями завдано збитків позивачу на загальну суму 95 197, 98 грн., які складаються з вартості втраченого об'єму газу внаслідок пошкодження газопроводу середнього тиску та вартості втрат газу при продувці і заповнені його газом в сумі 78 242, 18 грн., витрат на аварійно-відновлювальні роботи в сумі 1 787, 80 грн., витрат на повторний пуск газу в сумі 15 168, 00 грн.
Відповідач стосовно позовних вимог заперечує. Зазначає, що позивачем не подано допустимого доказу того, що відповідачем було вчинено пошкодження газопроводу, а саме не надав протоколу про адміністративне правопорушення згідно зі ст.254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також зазначає, що позивачем при поданні позовної заяви не підтверджується реальних доказів права власності чи права господарського відання на газопровід, а саме не надано Держаного акта на введення в експлуатацію, паспорта на газопровід. Відповідач стверджує, що із наданих позивачем документів неможливо встановити протяжності газопроводу, точне місцезнаходження, а також його діаметр, хоча саме на такі його характеристики посилається позивач при встановленні розміру завданої шкоди. Крім цього, відповідач стверджує про отримання погодження від Пісковської сільської ради на прокладення волокно-оптичного кабелю.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
Із листа Пісківської сільської ради Горохівського району Волинської області № 243 від 11.11.2019 року, адресованого директору Товариства з додатковою відповідальністю “Модем”, вбачається погодження траси проходження волокно-оптичної лінії зв'язку на ділянці «Піски - Гектари» для НВП ТзОВ «Стеліт» та відсутність заперечень щодо прокладання волокно-оптичного кабелю по території Пісковської сільської ради.
22.11.2019 року о 15:50 год. до позивача надійшло повідомлення - заявка № 331 про відсутність газу в АДРЕСА_1 . Надходження повідомлення про аварійну ситуацію у с. Гектари зафіксоване в журналі позивача реєстрації аварійних заявок під порядковим номером 331.
У заявці заповнено пункт «результат обстеження і опис виконаних робіт» - виявлено пошкодження газопроводу середнього тиску перед селом. Газопровід відключено від системи газопостачання. На час прибуття бригади засувка була перекрита. Заявка передана в ВКБ.
22.11.2019 року аварійною бригадою в складі начальника, водія та слюсаря, яка прибула на місце події - с. Гектари о 16:10 год. складено акт аварійної ситуації. Відповідно до акта виявлено, що при прокладанні кабельної лінії інтернету було пошкоджено підвідний газопровід середнього тиску до населеного пункту Гектари Горохівського району, внаслідок чого без газопостачання залишився населений пункт Гектари. Діаметр газопроводу 127 мм, тиск - середній, газопровід - стальний.
Для ліквідації витоку газу застосовано перекриття запірної арматури на підвідному газопроводі до с. Гектари.
Витік газу локалізовано о 16:40 год. 22.11.2019 року.
Відповідно до акту дані про особу, дії якої призвели до виникнення аварійної ситуації: ОСОБА_2 , місце роботи ТзДВ «Модем», посада - директор підприємства.
Як вказано в акті, ОСОБА_2 залишив місце аварії до завершення оформлення акту аварійної ситуації.
Позивачем долучено фотографії з місця події, на яких видно пошкоджений трубопровід. Фотографії зроблені 22.11.219 року у часовому проміжку з 19:26 год. до 19:34 год.
Із фотокопії пояснень ОСОБА_2 , наданих працівникам Горохівського відділу поліції Національної поліції України у Волинській області 22.11.2019 року, вбачається, що ТзДВ «Модем» проводились роботи по прокладанню кабелю інтернету в с. Гектари Горохівського району. Інших детальних пояснень директор товариства не надав.
Супровідним листом від 18.09.2020 року Горохівським відділом поліції Національної поліції України у Волинській області надіслано позивачу довідку «Про результати розгляду звернення ОСОБА_3 » та копію повідомлення про прийняте рішення за відповідним зверненням. Відповідно до довідки в ході перевірки встановлено, що 22.11.2019 року працівниками фірми ТДВ «Модем», м. Львів, вул. Пасічна 160, відбувалися роботи по прокладанню інтернетного кабелю в с. Гектари. Під час проведення вказаних робіт ними було пошкоджено газопровід середнього тиску який постачав газ в с. Гектари, внаслідок чого відбувся витік. В подальшому на місце події прибули працівники АТ «Волиньгаз», перекрили газопостачання та провели ремонтні роботи. У такій ситуації відсутні ознаки кримінального правопорушення, тому подальший розгляд даного звернення припинено.
Акціонерне Товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (згідно з обставинами справи - позивач) звернулося до Товариства з додатковою відповідальністю “Модем” (згідно з обставинами справи - відповідач) із повідомленням від 20.01.2020 року щодо відшкодування збитків в розмірі 95 197,98 грн. за наслідками пошкодження та розгерметизації підземного підвідного сталевого газопроводу середнього тиску. До вимоги долучено рахунок на оплату № 60000349 від 16.01.2020 року на суму 95 197,98 грн., підписаний позивачем та без відмітки про отримання відповідачем.
Позивачем здійснено розрахунок втрат внаслідок аварії в с. Гектари від 21.10.2019 року, відповідно до якого проведено розрахунок об'єму газу внаслідок аварійної ситуації та розгерматизації газопроводу (проведено відповідно до пункту 7 глави 4 розділу 11 Кодексу газорозподільних систем, відповідно до Методики питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами) загальні втрати по якому становлять 78 242,18 грн.; витрати на аварійно-відновлювальні роботи (роботи з реконструкції системи газопостачання, супутні матеріали) становлять 1 787,80 грн.; витрати на повторний пуск газу (відшкодування витрат за виїзд спеціаліста, пуск газу в окрему квартиру в одноповерхових будинках с/м з розкиданістю будинків більше 0,1 км) в сумі 15 168, 00 грн.
Відповідач контррозрахунку витрат позивача не подав.
Зазначені обставини матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовуються.
Дослідивши представлені сторонами суду докази, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.
Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України регламентує деліктні зобов'язання, тобто зобов'язання з відшкодування шкоди.
Так, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 листопада 2019 року в справі № 907/327/18, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Важливим елементом доказування підстав для стягнення шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою потерпілої сторони. Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 27.12.2019 року у справі № 686/11256/16-ц також зазначає, що у частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Позивач в даній справі є оператором газорозподільної системи (оператор ГРМ) - суб'єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Відповідно, спірні правовідносини регулюються, зокрема, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (надалі по тексту - Кодекс ГРМ).
Відповідно до пунктів 1 та 4 глави 1 розділу 3 Кодексу газорозподільної системи експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори газорозподільних систем. У разі виникнення аварійної ситуації оператор газорозподільної системи зобов'язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи.
Аналізуючи доводи позивача стосовно наявності у діях відповідача протиправної поведінки, суд зазначає таке.
Пунктом 1 глави 4 розділу 3 Кодексу газорозподільних систем в чинній на 22.11.2019 року редакції передбачено, що охоронна зона об'єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за винятком внутрішньобудинкових газових мереж. Відповідно до Кодексу охоронна зона об'єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності
Пунктами 7-9 вказаного розділу передбачено, що проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ. Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці для отримання погодження Оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ повинні подати Оператору ГРМ для узгодження проект плану їх проведення, розроблений з урахуванням вимог будівельних, а за необхідності - інших норм і правил, що регламентують ці роботи, а також заяву (лист) на отримання погодження.
Юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці, які отримали письмове погодження Оператора ГРМ, зобов'язані керуватися порядком проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт і дотримуватись умов їх виконання з урахуванням вимог письмового погодження Оператора ГРМ (п. 10 вказаного розділу 4 Кодексу ГРМ).
Відповідно до п. 11 вказаного розділу 4 Кодексу письмове погодження Оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в Оператора ГРМ протягом строку, визначеного законодавством. А відповідно до п. 16 розділу 4 Кодексу юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці, що проводять ремонтні, будівельні та земляні роботи в охоронних зонах, зобов'язані не пізніше ніж за добу до початку робіт повідомити представника Оператора ГРМ щодо проведення робіт.
Крім цього, як передбачено п. 1.34 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15 травня 2015 року N 285, перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу працівники, що виконують земляні роботи, зобов'язані виявити фактичне місце розташування газопроводу шляхом шурфування вручну в присутності представника газорозподільного підприємства.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач не звертався до позивача із заявою про отримання погодження на проведення земляних робіт в охоронній зоні ГРМ, а саме в околиці с. Гектари, та про забезпечення присутності представника газорозподільного підприємства при проведенні робіт 22.11.2019 року.
Наданий відповідачем лист Пісківської сільської ради Горохівського району Волинської області № 243 від 11.11.2019 року не спростовує зазначеної обставини, адже із його змісту вбачається погодження траси проходження волоконно-оптичної лінії зв'язку на ділянці «Піски - Гектари» для НВП ТзОВ «Стеліт» та відсутність заперечень Пісківської сільської ради прокладання волокно-оптичного кабелю по території Пісковської сільської ради. Тобто, така згода (погодження, дозвіл) надана органом місцевого самоврядування, а не Оператором ГРМ, як це передбачено наведеним вище положенням Кодексу.
Надані відповідачем погоджені позивачем проекти на будівництво ВОЛЗ отримані 04 та 05 грудня 2019 року, тобто уже після настання аварійної ситуації - 22.11.2019 року.
Відтак, суд вважає встановленою обставину здійснення 22.11.2019 року відповідачем робіт по прокладанню кабельної лінії інтернету до населеного пункту Гектари Горохівського району без отримання погодження таких від позивача. Враховуючи наведене, проведення відповідачем відповідних робіт вважається незаконним, а поведінка відповідача такою, що суперечила вимогам законодавства, тобто неправомірною.
Крім цього, наданими позивачем доказами (актом аварійної ситуації, фотографіями, довідкою Горохівського відділу поліції Національної поліції України у Волинській області «Про результати розгляду звернення ОСОБА_3 ») також підтверджується спричинення неправомірними діями відповідача аварії на газопроводі у спосіб пошкодження підвідного газопроводу середнього тиску до населеного пункту Гектари Горохівського району.
Суд зазначає, що відповідач заперечує належність і допустимість доказів, поданих позивачем, проте натомість не подає жодних інших доказів на спростовування відповідних фактів, вказаних позивачем. Зокрема, відповідач, не спростовуючи що ним пошкоджено газопровід, не доводить і не спростовує, що на фотографіях (які зроблені 22.11.2019 року у часовому проміжку 19:28 - 19:34 год.) зафіксовано саме таке пошкодження, яке мало місце при прокладанні ним кабелю. Заперечення як допустимого доказу довідки Горохівського відділу поліції Національної поліції України не впливають на встановлену судом обставину, адже така підтверджується в першу чергу актом аварійної ситуації.
Суд зауважує, що посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмету доказування по справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об'єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності. Однак, якщо сторона з тих чи інших причин не доводить певну важливу для розгляду справи обставину, то суд, оцінюючи докази «за внутрішнім переконанням» вирішує чи мав місце певний факт, що підлягаю доказуванню, чи він є просто надуманим.
Як вказує Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
За таких обставин, коли відповідачем не подано інших належних доказів, крім тих, які надав суду позивач, суд доходить висновку, що обставина пошкодження відповідачем підвідного газопроводу до населеного пункту Гектари Горохівського району при проведенні 22.11.2019 року земляних робіт вважається доведеною.
Відсутність підписів інших присутніх осіб, прізвища яких зазначено в акті аварійної ситуації, не доводять неналежність такого акта як доказу, адже такий підписаний членами комісії позивача, які і були уповноваженими особами на проведення перевірки. Тобто саме їхні підписи надають відповідному акту юридичного значення. Також суд звертає увагу, що Кодексом газорозподільної системи не визначено конкретного порядку складення актів фіксації аварійної ситуації та кількості осіб, які складають та підписують такі акти.
Аналізуючи заперечення відповідача стосовно того, що позивачем при поданні позовної заяви не підтверджується реальних доказів права власності чи права господарського відання на газопровід, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи та уже зазначалося вище, позивач є Оператором газорозподільної системи. Представником позивача надано письмові пояснення, відповідно до яких визнано, що пошкоджений газопровід перебуває у державній власності та знаходиться у позивача на балансі, оскільки відповідно до договору № 31/22 від 29.11.2012 року, укладеного між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ «Волиньгаз», майно, передане на праві господарського відання, яке використовується для забезпечення розподілу природного газ, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації, і не може бути відокремлене від його основного виробництва.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 597/1070/15-ц вказав, що особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. Враховуючи те, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Відтак, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), але також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до пунктів 1 та 4 глави 1 розділу 3 Кодексу газорозподільної системи експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори газорозподільних систем. У разі виникнення аварійної ситуації Оператор газорозподільної системи зобов'язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 7 глави 4 розділу 11 Кодексу газорозподільної системи об'єм витоку (витрати) природного газу при аварійних ситуаціях через пошкоджений газопровід третіми особами, що є юридичними особами чи фізичними особами підприємцями, визначається відповідно до пункту 6 цієї глави «Порядок визначення необлікованих об'ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим».
Пунктом 6 глави 4 розділу 11 Кодексу ГРМ встановлено, що якщо при порушеннях, визначених в пунктах 1-5 цієї глави, неможливо достовірно встановити номінальну потужність газового обладнання (відмова в доступі до об'єкта споживача, газовий відвід без наявного підключеного газового обладнання, несертифіковане обладнання, відсутність заводських паспортів, маркувань тощо), визначення об'єму природного газу здійснюється з урахуванням проміжку часу, за який необхідно визначити об'єм необлікованого природного газу, пропускної спроможності площі отвору, сопла, пальника або газопроводу за формулою, зазначеною у даному пункті.
Згідно з п. 7 глави 4 розділу 11 Кодексу ГРМ об'єм витоку (витрати) природного газу при аварійних ситуаціях через пошкоджений газопровід третіми особами, що є юридичними особами чи фізичними особами - підприємцями, визначається відповідно до пункту 6 цієї глави.
Технічними підрахунками спеціалістів служб АТ «Волипьгаз» встановлено втрати газу в результаті витоку при пошкодженні газопроводу в обсязі 9 807 м3 та втрати газу при продувці і заповненні газопроводів газом у розмірі 78 242, 18 грн., витрати по ремонтно-відновлювальних роботах системи газопостачання підземного газопроводу вартістю 1 787, 80 грн., витрати на повторний пуск газу на суму 15 168, 00 грн. Зокрема, при визначенні розміру вартості втраченого газу застосовано показники площі прориву газової труби (0,0056 м2), тиску газу (22 000 кгс/м2), часу прориву (3000 с.), густини газу (0,7380), ціни газу (7 453,056 грн. з ПДВ за 1000 м3).
Суд враховує пояснення позивача стосовно помилкового зазначення в розрахунку втрат внаслідок аварії в с. Гектари назви газопроводу з високим тиском, тоді як відповідно до первинно складеного акту аварійної ситуації зафіксовано пошкодження підвідного газопроводу середнього тиску. Суд зазначає, що вказані різні найменування газопроводу не вплинули на правильність розрахунків, адже відповідно до проведеного розрахунку використано фактично правильний показник тиску газу - 22 000 кгс/м2, оскільки згідно із розділом 5 пункту 5.2 ДБН В.2.5-20:2018 Газопостачання газопроводи в залежності від тиску газу поділяються на газопроводи високого тиску І категорії, ІІ категорії, середнього (при робочому тиску газу від 0,005 МПа до 0.300 МПа) та низького тиску.
Відповідно до п. 3, п. 4 глави 6 розділу 3 Кодексу ГРМ оператор ГРМ у порядку, встановленому Регулятором, зобов'язаний надавати Регулятору звітні дані про фактичні втрати природного газу за підсумками відповідного періоду. Об'єм (обсяг) фактичних виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу складається з нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат, а також понаднормованих втрат природного газу, які виникають під час переміщення природного газу газорозподільною системою. Об'єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XІI цього Кодексу та розраховується як різниця між об'ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об'ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду. Оператор ГРМ для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, власних виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ) закуповує природний газ у власника природного газу (в тому числі ГДП, ВБГ, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах. Враховуючи наведене, втрачений під час аварійної ситуації природний газ включено до виробничо-технологічних витрат позивача.
Витрати по ремонтно-відновлювальних роботах системи газопостачання підземного газопроводу складаються із робіт з реконструкції системи газопостачання та супутних матеріалів, які підтверджуються актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року та підсумковою відомістю ресурсів за листопад 2019 року.
Витрати на повторний пуск газу полягали у відновленні газопостачання на об'єкт, а саме виїзд спеціаліста, відшкодування витрат на припинення та відновлення газопостачання споживачам (55 житлових будинків), зупинка та пуск ШГРП (шафові газорегуляторні пункти), обстеження системи газопостачання, перевірка щільності підземних газопроводів, прив'язка траси газопроводу на місцевості, приладовий контроль якості захисного покриття газопроводів, зниження і відновлення тиску газу згідно з діаметрами, відновлення газопостачання, на підтвердження чого позивачем надано наряди - допуски, відомості про пуск газу споживачам, яким відновлено газопостачання 23.11.2019 року, накази АТ «Волиньгаз» про встановлення цін на послуги, що надаються у товаристві, № 328 від 31.07.2018 року, № 68 від 28.02.2019 року та № 152 від 03.06.2019 року.
Суд погоджується із розрахунком розміру шкоди, заподіяної позивачу, в розмірі 95 197, 98 грн. Суд також зауважує, що відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не висловлює заперечень щодо неправильного розрахунку позивача.
Зі встановлених вище обставин суд доходить висновку, що незаконним проведенням відповідачем земляних робіт, внаслідок яких пошкоджено газопровід, заподіяно позивачу збитки на вказану суму у вигляді фактично понесених витрат, зроблених потерпілим. Відповідно, між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, наявний причинно-наслідковий зв'язок.
У згаданій вище постанові Верховного Суду у справі № 924/233/18 вказано, що з урахуванням визначених господарсько-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов'язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Так, частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв'язку із наявністю вини іншої особи або через дію об'єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 у справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 27.12.2019 року у справі № 686/11256/16-ц також робить висновок, що оскільки цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, то якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Тобто, законом встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди і саме на відповідача покладено обов'язок довести відсутність такої. Проте, відповідно до заперечень відповідача, як уже зауважував суд вище, позиція сторони зводиться фактично до зауважень до доказів, наданих позивачем. Факту неправовірної поведінки при прокладанні кабелю 22.11.2019 року відповідач не спростовував, доказів на підтвердження відсутності вини відповідача в таких діях не надав.
Заперечення відповідача із посиланням на приписи ст. 1172 ЦК України є безпідставними, адже позивач не доводить свої позовні вимоги вказаною нормою та не обгрунтовує обставини завдання йому збитків конкретним працівником відповідача.
Безпідставним і недоречним є також твердження відповідача про те, що лише протоколом про адміністративне правопорушення можна підтвердити обставину заподіяння шкоди позивачу, а такого доказу позивачем не подано. Суд звертає увагу, що протокол складається у справах про адміністративні правопорушення та відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, тоді як право на відшкодування завданої шкоди підлягає доведенню на підставі норм Цивільного кодексу України щодо деліктної відповідальності, за умов доведення повного складу цивільного правопорушення та незалежно від наявності чи відсутності адміністративного правопорушення. Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, належать до сфери регулювання цивільного права, і права та інтереси позивача, які він вважає порушеними, підлягають захисту саме на підставі глави 82 Цивільного кодексу України, якою встановлено підстави та умови для відшкодування делікту. Суд також зазначає, що Верховний Суд у зазначеній вище справі № 924/233/18 акцентував увагу на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 щодо самостійного встановлення судом наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у деліктних правовідносинах.
Враховуючи наведене, суд зазначає про наявність повного складу цивільного правопорушення у діях відповідача. За таких обставин суд робить висновок про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак стверджує про необхідність захисту прав позивача у обраний ним спосіб, і вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Модем” (79035, Львівська обл., місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 160, ідентифікаційний код юридичної особи 00114040) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” (43000, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Франка, будинок 12 ідентифікаційний код юридичної особи 03339459) 95 197,98 грн. майнової шкоди та 2 102,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 05.07.2021 року.
Суддя Р.І. Матвіїв