79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.06.2021 справа № 914/3374/20
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу
за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД»
про: звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення,
Представники
позивача: Тістик М.В.
відповідача: не з'явився.
29.12.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» про звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення.
04.01.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 27.01.2021р.; викликати представників сторін у підготовче засідання.
У підготовче засідання 27.01.2021р. з'явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 27.01.2021р. підготовче засідання відкладено на 17.02.2021р.
Крім того, ухвалою від 27.01.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
16.02.2021р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№3667/21.
Протокольною ухвалою від 17.02.2021р. підготовче засідання відкладено на 03.03.2021р.
Крім того, ухвалою від 18.02.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
03.03.2021р. відповідачем подано клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№5102/21.
03.03.2021р. відповідачем подано також відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№5103/21.
Протокольною ухвалою від 03.03.2021р. продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 17.03.2021р.
Крім того, ухвалою від 03.03.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
17.03.2021р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№6372/21.
Протокольною ухвалою від 17.03.2021р. підготовче засідання відкладено на 31.03.2021р.
Крім того, ухвалою від 17.03.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
31.03.2021р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№7648/21.
Протокольною ухвалою від 31.03.2021р. підготовче засідання відкладено на 14.04.2021р.
Крім того, ухвалою від 31.03.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
Представники сторін прийняли участь в підготовчому судовому засіданні 14.04.2021р.
Ухвалою від 14.04.2021р. Господарський суд Львівської області ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 12.05.2021р.
11.05.2021р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10864/21.
12.05.2021р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10902/21.
У судове засідання 12.05.2021р. сторони участь повноважних представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Ухвалою від 12.05.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті, відкладене на 09.06.2021р. о15.00 год.
08.06.2021р. на адресу суду від відповідача надійшло письмове додаткове пояснення по суті спору, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№13495/21.
У судовому засіданні 09.06.2021р., за участі представників сторін, судом оголошено перерву до 23.06.2021 до 12:00 год. 23.06.2021р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№14516/21.
23.06.2021р. представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відхилення останнього з наступних підстав.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно частин 1, 2 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідачем не подано доказів, що представник, який не мав можливості з'явитись у вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута. Крім того, за змістом клопотання, представник відповідача буде знаходитись у терміновому відрядженні, однак без зазначення та долучення відповідних доказів.
Водночас, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні всі документи, необхідні для повного й всебічного розгляду спору.
Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Окрім того, відповідач не надав доказів в підтвердження тих обставин, які наведені в заявленому клопотанні.
Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Суть спору:
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, за твердженням позивача, відповідач займає належні позивачу приміщення загальною площею 361,6 м2 у будівлі під літерою «Ф-2» за адресою АДРЕСА_1 без належних правових підстав та за відсутності договірних відносин з позивачем, у зв'язку з чим позивач просить суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» з спірного нерухомого майна.
Позиція позивача:
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що незаконне займання відповідачем нежитлового приміщення, загальною площею 361,6 м2 у будівлі під літерою «Ф-2» за адресою АДРЕСА_1 , яке перебуває у власності територіальної громади міста Львова, порушує вимоги статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та перешкоджає ефективному використанню та розпорядженню вищезазначеним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Львова, тобто Львівська міська рада в особі уповноваженого нею Управління комунальної власності позбавлена передбаченого ст. ст. 13, 41, 141 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України, права самостійно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності майном.
Позиція відповідача:
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, стверджує, що зазначена в акті обстеження інформація є недостовірною та не містить жодного документального підтвердження, вказує на те, що ТзОВ «Крамар ЛТД» здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договорів оренди, укладених з власником приміщень - ТОВ «ПП «ПРОМІНЬ», шо підтверджується договорами оренди офісних, складських та холодильних приміщень (копії договорів додано до матеріалів справи).
Відповідач вважає, що Акт обстеження № 527-нп/20 від 17.12.2020 року, що підписаний неуповноваженою особою ТзОВ «Крамар ЛТД» не може бути розцінений, як належний доказ уданій справі.
Крім того, у відзиві на позовну заяву було надано пояснення з приводу недостовірної інформації, що була надана працівником ТзОВ «Крамар ЛТД» - ОСОБА_1 , який зазначений в акті, як представник ТзОВ «Крамар ЛТД», складу комісії Управління комунальної власності Львівської міської ради під час складання Акту обстеження № 527-нп/20 від 17.12.2020 року (копія заяви ОСОБА_1 міститься в матеріалах справи).
За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Нежитлові приміщення загальною площею 361,6 м2 у будівлі під літерою «Ф-2» за адресою АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради і перебувають на балансі Львівського комунального підприємства «Залізничтеплоенерго» відповідно до свідоцтва про право власності від 13.02.2009 року, виданого виконавчим комітетом Львівської міської ради на підставі рішення від 13.02.2009р. № 70.
Працівниками управління комунальної власності було проведено обстеження нежитлових приміщень загальною площею 361,6 м2 та відповідно акта обстеження № 527- нп/20 від 17.12.2020 року, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» використовуються приміщення під індексами « 2» площею 162,5 м2 для розміщення теплового пункту, решта приміщень не використовується.
Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
В силу положень ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд зазначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).
Суд зазначає, що усунення перешкод власнику (титульному володільцю) в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).
Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про виселення відповідача з незаконно займаного приміщення повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує можливість захисту порушеного права власника.
За твердженнями позивача, відповідач без належних правових підстав займає нежитлові приміщення загальною площею 361,6 м2 у будівлі під літерою «Ф-2» за адресою АДРЕСА_1 .
Однак, жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач займає саме спірні приміщення, матеріали справи не містять.
В акті не вказано та з акту не вбачається на підставі чого комісія встановила, що приміщення використовує саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД», а не інша особа.
Згідно з актом обстеження № 527- нп/20 від 17.12.2020 року, складеним спеціалістами позивача, при проведенні перевірки приміщення, встановлено особу, як працівника відповідача, однак без належних повноважень на підписання акту, доказів, що відповідач використовує приміщення не подано, даним актом не встановлено також фактичне цільове використання об'єкта. В ході перевірки потрапити в приміщення вдалося, але водночас, в акті вказано, що приміщення самовільно використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД», у графі «відповідність технічній документації» зазначено -не відповідає.
У відзиві на позовну заяву було надано пояснення з приводу недостовірної інформації, що була надана працівником ТзОВ «Крамар ЛТД» - ОСОБА_1 , який зазначений в акті, як представник ТзОВ «Крамар ЛТД», складу комісії Управління комунальної власності Львівської міської ради під час складання Акту обстеження № 527-нп/20 від 17.12.2020 року (копія заяви ОСОБА_1 міститься в матеріалах справи).
Суд звертає увагу на те, що при перевірці працівникам позивача вдалося потрапити у приміщення, встановити невідповідність приміщення технічній документації, однак належних доказів факту використання приміщення відповідачем не наведено, як і не доведено того, що саме відповідач здійснив у приміщенні ремонтні роботи, котрі призвели до його невідповідності технічній документації.
З огляду на те, що в судовому засіданні повноважний представник відповідача заперечив факт використання відповідачем спірного приміщення, а також розміщення в ньому майна відповідача, беручи до уваги те, що працівники позивача не позбавлені доступу до приміщення, суд констатує, що позивачем не наведено жодних аргументів щодо того, у який саме спосіб відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні майном, як не доведено і неможливість його використання позивачем з огляду на ті правомочності, котрими він наділений, як власник.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, а також станом на дату розгляду справи по суті відповідачем чиняться перешкоди у користуванні позивачем спірними приміщенням (нежитловими приміщеннями, загальною площею 361,6 м2 у будівлі під літерою «Ф-2» за адресою АДРЕСА_1 .).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного суду по справі №910/13407/17.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» з нежитлового приміщення, загальною площею361,6 м2 у будівлі під літерою «Ф-2» за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамар ЛТД» про звільнення самовільно зайнятого приміщення шляхом виселення з незаконно займаного приміщення задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в позові повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2021 р.
Суддя М.Р. Король