79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.06.2021 справа № 914/2300/19
Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглядаючи матеріали заяви
Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» Державної фіскальної служби України, м. Львів про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
у справі №914/2300/19
за позовом: Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, м. Львів
до відповідача: Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області, м. Львів
про: стягнення 1 067 125,48 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача (заявника): Міла-Поляков Д.П. - адвокат
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.03.2020р. позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області було задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” 1 067 125,48 грн. та 16 006,88 грн. судового збору.
У зв'язку з набранням рішенням законної сили, 11.08.2020р. було видано наказ на примусове його виконання.
24.05.2021р. від Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” Державної фіскальної служби України надійшла заява про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами.
Ухвалою від 27.05.2021р. заяву було прийнято до розгляду та призначено судове засідання по її розгляду на 08.06.2021р.
Розгляд справи в межах процедури перегляду рішення за нововиявленими обставинами було відкладено на 22.06.2021р.
17.06.2021р. від заявника поступили додаткові письмові пояснення щодо розрахунку сум коригування розміру стягнення, який підлягає перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Ухвалою від 22.06.2021р. на задоволення клопотання позивача розгляд справи було відкладено в межах строку розгляду заяви на 29.06.2021р.
В судове засідання 29.06.2021р. позивач явку свого уповноваженого представника повторно не забезпечив та подав суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Крім того, у поданому клопотанні позивач зазначав, що матеріали поданої заяви з додатками до нього від заявника не надходили, а тому просив суд направити копії матеріалів на адресу позивача.
Проти вказаного клопотання відповідач (заявник) заперечив з підстав неодноразового відкладення розгляду даної справи та у зв'язку з необгрунтованістю поданого клопотання.
Розглянувши клопотання позивача, заслухавши думку представника відповідача, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити. При цьому суд виходить з наступного:
Як вбачається з матеріалів поданої заяви, всі документи та власне сама заява про перегляд вказаного рішення, були відправлені на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення ще 24.05.2021р., про що свідчать докази долучені до матеріалів заяви. Крім того, інші докази, які було подано заявником в ході розгляду заяви також відправлялися позивачу на його юридичну адресу, яка з поміж іншого, співпадає із місцезнахоженням та адресою заявника у справі, а саме м. Львів, вул. Стрийська, 35.
Також суд звертає увагу позивача на те, що обізнаність останнього про перебування на розгляді в господарському суді даної заяви підтверджується також тим, що позивач в ході процесу перегляду рішення неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду заяви, які суд задовольняв.
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги встановлений законодавцем строк розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а саме 30 днів, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про чергове відкладення розгляду справи з тих підстав, які наведені в останньому, задоволенню не підлягає.
Так, після розгляду заяв та клопотань сторін, суд перейшов до розгляду самої заяви відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Представник заявника роз'яснив суть поданої заяви та просив її задовольнити, а саме: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2020р. в частині нарахованих позивачем сум з 18.02.2019р. по 01.09.2019р. з відмовою в цій частині позову у справі №914/2300/19 у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Дослідивши подані докази та заслухавши представника заявника, судом було з'ясовано наступне:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.03.2020р. позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області було задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства “Виробничо-сервісний центр у Львівській області” 1 067 125,48 грн. та 16 006,88 грн. судового збору.
Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що позивач та відповідач є співвласниками адмінбудівлі по вул. Стрийській, 35 у м. Львові з площами, що їм належать на праві власності в таких розмірах:
- ГУ ДФС у Львівській області - 22 767,5 кв.м.;
- ДП «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» - 5 754,1 кв.м.
За результатами розгляду даної справи суд встановив, що в зазначеній адмінбудівлі сторони мають спільні комунікації, а також єдині лічильники та прилади обліку енергоносіїв, теплопостачання та водопостачання, а також те, що сторони між собою не мали договірних відносин щодо їх частки в обслуговуванні та відшкодуванні витрат за спожиті комунальні послуги відповідно до займаних площ в адмінбудівлі. Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач, як співвласник будівлі має нести тягар по її утриманню пропорційно до належної йому частки в адмінбудівлі. При цьому, суд покликався на положення ст. 360, 369 ЦК України, згідно яких співвласники майна, що є у спільній власності, володіють і користуються ним спільно, а також зобов'язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Таким чином, судом було визначено, що пропорційно до займаних в адмінбудівлі площ у спірний період з 01.01.2018р. по 31.08.2019р. відповідач повинен був брати участь у відшкодуванні витрат за спожиті комунальні послуги в розмірі 1 067 125, 48 грн., з яких: 352 298,75 грн. за надання послуг з теплопостачання, 43 196,30 грн. за надання послуг водопостачання та водовідведення, 671 630,43 грн. за надання послуг з постачання електричної енергії.
Позиція заявника щодо нововиявлених обставин, які стали підставою для перегляду рішення суду у даній справі.
Як стверджує заявник, під час провадження у справі №914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області», а саме 25.04.2021р. з отриманих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про обставини, які мали місце ще до ухвалення рішення суду, що переглядається у справі №914/2300/19 і які мають істотне значення для вирішення даної заяви і про які відповідач раніше не знав.
Так, відповідно до наказу №126 від 18.02.2019р. ДФС України, остання передала всю адмінбудівлю площею 28 521,6 кв.м. на користь ГУ ДФС України у Львівській області на праві оперативного управління. При цьому сама адмінбудівля за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 35 належить Державній податковій службі України згідно із розподільчим балансом на праві державної власності. Зазначені обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №254275300 та №254275319 отриманими представником заявника 25.04.2021р.
На думку заявника, наведені вище факти зміни правового статусу адмінбудівлі з 18.02.2019р. фактично спростовують факт наявності заборгованості по утриманню частини цієї адмінбудівлі зі сторони відповідача у справі №914/2300/19 у період з 18.02.2019р. по 31.08.2019р. Разом з тим, як наголошує заявник, в межах розгляду справи №914/2300/19 судом було за даний період нараховано відповідачу відшкодування за комунальні послуги пропорційно до належних йому площ у спірній будівлі. А тому, така обставина є підставою для перерахунку присудженої заборгованості з виключенням із розрахунку сум по утриманню з 18.02.2019р. по 31.08.2019р.
За твердженням відповідача, він як співвласник спільної адмінбудівлі в розмірі частки 5 754,1 кв.м. з 28 521,6 кв.м. повинен був нести тягар по пропорційному утриманні такого майна лише до 18.02.2019р. А враховуючи, спірний період у справі №914/2300/19, розрахунок заборгованості мав бути здійснений з 01.01.2018р. по 18.02.2019р.
Надаючи свій розрахунок заборгованості, у відповідності до вищенаведених обставин, заявник вважає, що заборгованість, яка мала бути присуджена до стягнення з нього мала складати 727 161,20 грн., а не як було встановлено судом при розгляді справи №914/2300/19 - 1 067 125,48 грн. Відтак, в цій частині позовних вимог заявник, у зв'язку з нововиявленими обставинами просить суд рішення суду від 10.03.2020р. змінити.
При ухваленні рішення про перегляд справи за нововиявленими обставинами суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1,2 ст. 230 ГПК України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Так, при зверненні до господарського суду із даною заявою, відповідач покликається на наявність підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, яка зазначена п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, що наведена вище.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України, з підстави визначеної п. 1. ч. 2 ст. 320 ГПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом тридцяти днів з дня коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Щодо строку звернення із заявою.
Як стверджував позивач у розглядуваній заяві, йому стало відомо про наявність обставини, що стала підставою для перегляду даного судового рішення за нововиявленими обставинами лише 25.04.2021р. в межах розгляду іншої справи №914/2468/20, зокрема з отриманих відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №254275300 та №254275319.
Перевіряючи підставність звернення із вказаною заявою відповідачем у строк визначений законом, судом було встановлено, що дійсно в межах згаданого провадження у справі про банкрутство, в ході отримання інформації з державного реєстру речових прав, відповідачу стало відомо про обставини, пов'язані із передачею спірної адмінбудівлі площею 28 521,6 кв. м. в оперативне управління позивачу у справі №914/2300/19 відповідно до наказу ДФС України від 18.02.2019р.
Таким чином, кінцевим строком подання відповідачем заяви про перегляд рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами є 25.05.2021р.
Як вбачається з матеріалів заяви, а саме відмітки про надходження її до суду, така була подана відповідачем 24.05.2021р., тобто у строк передбачений п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України.
Щодо обізнаності сторін про обставини, які є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Досліджуючи матеріали справи №914/2300/19 судом було встановлено, що серед доказів, які подавалися сторонами, а також серед обставин на які ті покликалися, були відсутні докази про передачу адмінбудівлі площею 28 521,6 кв.м. позивачу у справі в оперативне управління на підставі наказу №126 від 18.02.2019р. ДФС України.
Більше того, в матеріалах справи наявні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджували іншу обставину, а саме належність спірної адмінбудівлі не повністю позивачу у справі, а на праві спільної часткової власності, як позивачу, так і відповідачу у розмірі часток 22 767,5 кв.м. та 5 754,1 кв. м. відповідно.
Стосовно можливості відповідача бути обізнаним про наявність такої нової обставини на момент прийняття рішення суду у справі №914/2300/19 від 10.03.2020р. суд наголошує на тому, що такий наказ про передачу повністю майна адмінбудівлі в оперативне управління позивачу - відповідачу до відома не ставився. Докази про це, як в межах справи №914/2300/19, так і серед матеріалів заяви, що розглядається - відсутні.
Більше того, із подальших дій сторін після винесення такого наказу, а саме з акту-приймання передачі адмінбудівлі від 03.04.2019р. вбачається, що підписантами акту є з одного боку власник, в особі ДФС України, а з іншого управитель - ГУ ДФС у Львівській області. Тобто, відповідач, який відповідно до наявних на той час витягів з ЄДР був співвласником майна, стороною та підписантом вказаних документів не був.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що про обставини, на які покликається заявник як на нововиявлені, що мають істотне значення для розгляду справи №914/2300/19 відповідач не знав на час винесення рішення суду від 10.03.2020р., та не міг знати в силу обставин його не залучення до зазначеного вище процесу передачі майна. Водночас, про наявність таких обставин об'єктивно знав позивач, однак такої інформації ні суду, ні відповідачу не надав.
Щодо істотності обставин для перегляду рішення суду від 10.03.2020р. у справі №914/2300/20 за нововиявленими обставинами.
Так, суд зазначає, що спірним періодом, за який відповідно до рішення суду від 10.03.2020р. було стягнуто з відповідача 1 067 125,48 грн. заборгованості на відшкодування витрат за комунальні та інші послуги по утриманню майна, яке перебуває у спільній власності, був з 01.01.2018р. по 31.08.2019р.
В той же час, як встановлено судом в ході розгляду даної заяви, на підставі представлених доказів, вся спірна адмінбудівля площею 28 521,6 кв.м., яка згідно матеріалів справи №914/2300/19 перебувала у спільній власності позивача і відповідача, наказом ДФС України від 18.02.2019р. була передана в оперативне управління ГУ ДФС у Львівській області (позивачу у справі).
Відповідно до ч. 3 ст. 326 ЦК України, управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 ГК України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Згідно пп. 7 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою державної реєстрації права оперативного управління чи господарського відання є відповідне рішення прийняте власником нерухомого майна, чи особою, уповноваженою управляти таким майном.
Судом встановлено, що підставою для виникнення у позивача права оперативного управління майном адмінбудівлі площею 28 521,6 кв. м. було рішення власника майна - ДФС України, а саме наказ від 18.02.2019р. з подальшою його державною реєстрацією 18.06.2019р.
В даному випаду суд наголошує на тому, що у відповідності до наведених вище правових положень, підставою виникнення у позивача права оперативного управління спірним майном є винесення рішення власником майна. Тобто, подальші дії позивача щодо оформлення передачі майна за актом приймання-передачі та державна реєстрація права оперативного управління не впливає на перерозподіл обов'язків на користь позивача щодо утримання та управління ввіреної йому адмінбудівлі.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що з моменту винесення рішення про передачу позивачу майна в оперативне управління (18.02.2019р.) в останнього виник обов'язок по утриманню такого майна в повному обсязі (повне матеріально-технічне забезпечення), а не лише в частині 22 767,5 кв.м. з 28 521,6 кв.м. - як про це було зазначено в рішенні Господарського суду Львівської області від 10.03.2020р. у справі №914/2300/19.
Враховуючи наявність вищенаведеної нововиявленої обставини, про яку суду та заявнику не було відомо станом на час винесення рішення у даній справі, підлягає перерахунку розмір присудженої до стягнення рішенням від 10.03.2019р. з відповідача суми заборгованості на утримання майна.
Зокрема, з врахуванням встановлених вище фактів, обов'язок по утриманню спірної адмінбудівлі, як співвласником майна, у відповідача існував з початку спірного періоду, а саме з 01.01.2018р. по фактичну дату прийняття рішення про передачу майна в управління позивачу - 18.02.2019р.
Таким чином, змінюючи період нарахування позивачу заборгованості по утриманню майна, не переоцінюючи доказів, які наявні в матеріалах справи №914/2300/19 та які були підставою для присудження до стягнення з відповідача рішенням від 10.03.2020р. сум, суд прийшов до висновку, що з 01.01.2018р. по 18.02.2019р. відповідач пропорційно до займаних ним площ в адмінбудівлі повинен був брати участь у відшкодуванні витрат на утримання майна в розмірі 727 161,20 грн.
Суд наголошує на тому, що встановлений розмір відшкодування, а відтак заборгованості відповідача перед позивачем здійснювалася відповідно до розрахунків та доказів, які вже були наявні в матеріалах справи №914/2300/19 станом на момент винесення рішення у даній справі. Нових доказів чи переоцінку вже наявних в матеріалах справи судом не здійснювалося.
Натомість, присуджена до стягнення з відповідача сума заборгованості змінилася у зв'язку зі зменшенням періоду нарахування, що пов'язано із наявністю нововиявленої обставини, яка була встановлена в ході розгляду даної заяви та має істотне значення для правильного вирішення спору.
Позивач своєї позиції стосовно перегляду рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами не висловив, незважаючи на свою обізнаність про судовий розгляд.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд прийшов до висновку, що заява Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» про перегляд рішення суду від 10.03.2020р. у справі №914/2300/19 за нововиявленими обставинами підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат.
Як встановлено судом, при первісному розгляді даної справи було присуджено до стягнення з відповідача 16 006,88 грн. судового збору.
Крім того, за подання заяви про перегляд рішення суду у справі №914/2300/19 за нововиявленими обставинами, відповідачем було сплачено судовий збір в розмірі 150% від судового збору за подання позовної заяви в розмірі 24 010,32 грн.
Відповідно до ч. 11 ст. 129 ГПК України, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи те, що за результатами розгляду даної заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд прийшов до висновку про її задоволення, то відповідно судовий збір за розгляд заяви покладається на позивача у справі №914/2300/19. Однак, беручи до уваги факт присудження рішенням суду до стягнення з відповідача 16.006,88 грн., то на останнього після розгляду даної заяви покладається судовий збір у розмірі 13 102,90 грн. (різниця між сплаченими судовими зборами: 24 010,32 грн. - 16 006,88 грн.= 13 102,90 грн.).
Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 325, 236-241 ГПК України, суд
1. Заяву Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» Державної фіскальної служби України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2020р. у справі №914/2300/19 - змінити.
2.1. Стягнути з Державного підприємства Виробничо-сервісний центр у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 22380635) на користь Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) 727 161,20 грн. заборгованості.
2.2. Стягнути з Державного підприємства Виробничо-сервісний центр у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 22380635) на користь Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) 13 102,90 судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.
5. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.07.2021р.
Суддя М.В. Юркевич