вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/686/21
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами справу
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ
до Петренка Павла Івановича , Київська область, м. Переяслав-Хмельницький
про стягнення заборгованості
Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 12.02.2021 року (вх. №682/21 від 09.03.2021 року) до Петренка Павла Володимировича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором б/н від 01.10.2012 у розмірі 25131,87 грн., з яких 5000,00 грн. основного боргу, 14979,53 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 437,34 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 4715,00 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.10.2012 року ФОП Петренком П.І. підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування від 01.10.2012 року та відповідно до якого останньому було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 5000,00 грн. Однак, станом на 08.02.2021 року відповідач кошти не повернув, у зв'язку з чим, за умовами Договору, повинен сплатити позивачу крім суми заборгованості проценти за користування кредитом, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором та комісію за користування кредитом.
Ухвалою суду від 30.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/686/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведенням судового засідання та виклику учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.05.2021 року (вх. №11071/21 від 14.05.2021 року) в якому відповідач проти позову заперечує зазначаючи, що позивачем не надано доказів оформлення та укладення між стронами Договору банківського обслуговування, оскільки, надана позивачем роздруківка витягу з «Умов та Правил надання банківських послуг» не містить дати та підпису позичальника, що позбавляє моливості встановити факт ознайомлення відповідача саме з цією редакцією «Умов та Правил надання банківських послуг». Також, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту надання та отримання кредиту, нарахування (зарахування) кредитного ліміту, оплати будь-якої частини заборгованості за вказаним кредитом. На думку відповідача, розрахунки заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобовязань між сторонами та з наданих розрахунків не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про сплив строку позовної давності, стверджуючи, що позивач мав право пред'явити вимогу до суду про виконання кредитного зобов'язання з моменту виникнення заборгованості - 01.12.2013 року, а позов пред'явлено до суду 12.02.2021 року, відповідно позивач, звернувся до суду з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив №20210517/2773 від 10.06.2021 року (вх. №15031/21 від 17.06.2021 року), в якій позивач спростовував доводи відповідача та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходило.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Судом встановлено, що відповідачем-Фізичною особою-підприємцем Петренком Павлом Івановичем 01.10.2012 року підписано заяву про відкриття поточного рахунку та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Підписавши 01.10.2012 року заяву, клієнт - Фізична особа-підприємєць Петренко Павло Іванович погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, що разом із заявою становлять Договір банківського обслуговування.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до наданого позивачем Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, який не містить дати затвердження та внесення змін, не містить підпису відповідача та/або будь-яких відомостей про ознайомлення відповідача із вказаними умовами:
- вид кредиту - «кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнта (п. 3.18.1 Умов);
- кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - «Кредит») надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - «Ліміт»). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-Клієнт-Банку, SMS-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (п. 3.18.1.1 Умов);
- кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для сплати судових витрат у порядку, передбаченому «Умовами та правилами надання банківських послуг». Сторони погодились, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими «Умовами та Правилами надання банківських послуг», Клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених «Умовами та Правилами надання банківських послуг». В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні (п. 3.18.1.3 Умов);
- при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом «Умов та правил надання банківських послуг» (п. 3.18.1.13 Умов);
- Банк при наявності вільних грошових ресурсів та відсутності розрахункових документів на примусове списання коштів з поточного рахунку Клієнта, здійснює платежі Клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку на підставі його розрахункових документів у межах ліміту, встановленого згідно з п. 3.18.1.6 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг», і термінів, обумовлених п.п. 3.18.1.10, 3.18.1.11, а також при виконанні клієнтом зобов'язань за п. 3.18.2.2.14 (п. 3.18.2.1.2 Умов);
- за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.18.4.1 Умов);
- під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов);
- розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9 Умов);
- обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет-клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у ним сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 3.18.6.1 Умов).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно наданої позивачем довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 12.02.2021 №21001К3V0S1JL, відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме,01.10.2012 - 1000,00 грн., 04.02.2013 - 5000,00 грн., 01.03.2014 - 1000,00 грн., 02.03.2014 - 0,00 грн., 01.10.2014 - 0,00 грн.
На підтвердження факту надання відповідачу коштів в межах визначеного кредитного ліміту позивачем подано до суду банківські виписки. Як зазначено позивачем та підтверджується доданими до матеріалів справи доказами позивачем відповідачу надано 5000,00 грн. кредитного ліміту.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 05.08.2014 внесено запис №23580060002003181 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Петренка Павла Івановича.
Відповідно до ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом №470352180482, до державного реєстру 05.08.2014 внесено запис №23580060002003181 про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця Петренка Павла Івановича.
Враховуючи викладене, позивачем звертаючись до господарського суду з даним позовом, обґрунтовано визначено належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 08.02.2021 року у розмірі 25131,87 грн., до складу якої позивачем включено: заборгованість за наданим кредитом в розмірі 5000,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 14979,53 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 4715,00 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 437,34 грн.
За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.
Пунктами 42-43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75 (далі - Положення) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 44 Положення).
Касовими документами оформляються операції з готівкою. Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (п. 46 Положення). Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (п. 47 Положення). У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження) (п. 48 Положення). Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (п. 51 Положення).
Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п. 57 Положення).
Банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (п. 58 Положення).
Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Банк забезпечує ведення синтетичного обліку за допомогою рахунків II, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11.09.2017 за № 89 (зі змінами). Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках. Аналітичні рахунки повинні містити обов'язкові параметри, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку (п. 60 Положення).
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п. 62 Положення).
Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.
Отже, банківські виписки по рахунку ФОП Петренка П.О. є належними доказами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та неналежне виконання останнім своїх грошових зобов'язань за зазначеним договором у встановлених договором розмірі та строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з виписки (за період з 01.10.2012 по 08.02.2021) по рахунку ФОП Петренка П.О., відповідач у строки, встановлені Умовами та правилами надання банківських послуг, згідно Тарифів банку, погашення боргу не здійснював, в результаті чого станом на 08.02.2021 (за заявлений позивачем період) за відповідачем обліковується заборгованість по кредиту в розмірі 5000,00 грн., процентам за користування кредитом у розмірі 14979,53 грн. та комісії за користування кредитом в розмірі 4715,00 грн., яку позивач просить суд стягнути у судовому порядку.
Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошових зобов'язань за договором (сплати кредиту, процентів та комісії), позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню, визначену позивачем у сумі 437,34 грн., передбачену пунктом 3.18.5.1. Умов та правил надання банківських послуг, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Пунктом 3.18.5.1 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.18.5.4 Умов та правил надання банківських послуг (поданий витяг з яких не містить дат чинності та відміток про ознайомлення з ним відповідача) передбачено нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Так, позивач здійснив нарахування пені з 02.12.2013 до 02.06.2014 включно.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються Банком, то саме на останнього покладається обов'язок довести, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Як встановлено судом, у заяві відповідача про відкриття рахунку від 01.10.2012 року процентна ставка не зазначена. Також, у цій заяві відсутні умови про застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання та, відповідно, не визначено її розміру, порядку та строку нарахування. Крім того, у підписаній відповідачем заяві відсутні будь-які умови щодо договірного продовження строків позовної давності.
Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може бути та допустимим доказом, оскільки, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що цей документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій та неустойки (пені), у зазначених у цьому документі розмірах і порядку, а також умови про продовження строку позовної давності.
Надана позивачем разом з відповіддю на відзив копія наказу Банку про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, які діяли на момент підписання відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку від 01.10.2012 року, не є належним та допустими доказом в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань саме на тих умовах, про які твердить Банк.
Аналогічнаправова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 у справі №342/180/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №916/2755/18 та від 01.11.2019 у справі №910/13940/18.
У постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 у справі Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95, §61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016 у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії, заява № 76943/11, §123).
Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, господарський суд зазначає про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14979,53 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 437,34 грн. пені та 4715,00 грн. заборгованості по комісії. Тому, суд відмовляє у задоволенні зазначених позовних вимог, як не обґрунтованих належними, достатніми та достовірними доказами.
Щодо стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 5000,00 грн. господарський суд зазначає таке.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
У відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» в мережі Інтернет за адресою https://www.privatbank.ua/terms, як невід'ємну частину спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо погодження сторонами збільшеного строку позовної давності.
Відповідно до доданого до матеріалів справи Витягу з Умов та правил надання банківських послуг термін позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п. 3.18.5.7 Умов).
Як зазначено вище, поданий Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який міститься в матеріалах даної справи, не може беззаперечно свідчити про погодження останнього відповідачем, оскільки, не містить його підпису та/або інших доказів ознайомлення з ним відповідача, будь-яких доказів того, що саме цей витяг відповідач мав на увазі, підписуючи заяву про відкриття рахунку.
За відсутності в Заявці домовленості сторін про погодження сторонами строків позовної давності, наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, окрім цього, на переконання суду, Умови, на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, яні щодо продовження встановленого законом строку позовної давності, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, 01.12.2013 року у відповідача виникло прострочення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 5000,00 грн.
Перебіг позовної давності у даному випадку почався з 02.12.2013 року. Отже, загальний строк позовної давності по поверненню кредитних коштів сплив 02.12.2016 року, а належних доказів того, що сторони в порядку ч. 1 ст. 259 ЦК України у належній формі досягли домовленості збільшити строк позовної давності, суду не подано.
Відповідно до поштової накладної, позивач з позовною заявою до суду звернувся 04.03.2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5000,00 грн. заборгованості за кредитом задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку із відмовою у позові, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Петренка Павла Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) про стягнення 25131,87 грн. заборгованості відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 06.07.2021 року.
Cуддя Д.Г. Заєць