ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2021Справа № 910/7827/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" -1
ОСОБА_1 -2
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта"
про спростування майнових дій боржника
в межах справи № 910/7827/17
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг"
про банкрутство
Суддя Івченко А.М.
Представники:
від ОСОБА_1 : Попов А.С.;
від позивача: Василюк І.М.
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/7827/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 19.06.2017.
Постановою Господарського суду м. Києва від 19.06.2017 у справі № 910/7827/17 визнано боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.
26.04.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр", треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта" про спростування майнових дій боржника, що полягають у знятті з обліку у зв'язку з передачею у власність відповідача техніки, а саме: навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_1 та екскаватора гусеничного JCB JS330ME, заводський номер НОМЕР_2 .
Заява ліквідатора мотивована тим, що під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута- ТОВ "Укіо Банк Лізинг" встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.07.2015 у справі №752/9780/14-ц затверджено мирову угоду укладену між ТОВ "Укіо Банк Лізинг" та ТОВ "Каменяр", ОСОБА_1 та ТОВ "Агрос-Нафта". Предметом даного врегулювання є виконання зобов'язань, що випливають з укладеного між ТОВ "Укіо Банк Лізинг" та ТОВ "Каменяр" 04.10.2012 договору фінансового лізингу №KL 121007, а також договорів поруки, укладених 04.10.2012 з третіми особами. При цьому, зазначеною ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва встановлено суму грошових зобов'язань перед позивачем на відповідний період, а також передбачено, що підставами переходу права власності на майно (предмет фінансового лізингу) є здійснення всіх платежів. Однак, у встановлений в ухвалі суду строк грошові зобов'язання перед позивачем не виконано, право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло, а відтак засновником боржника було безпідставно прийнято рішення про зняття з обліку з передачею відповідачу права власності двох одиниць техніки: навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_3 та екскаватора гусеничного JCB JS 330 ME, заводський номер НОМЕР_2 .
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2018 у справі №910/7827/17 (суддя Чеберяк П.П.) заяву задоволено та спростовано майнові дії ТОВ "Укіо Банк Лізинг", що полягають у знятті з обліку у зв'язку з передачею у власність ТОВ "Каменяр" техніки, а саме : - навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_3 та екскаватора гусеничного JCB JS 330 ME, заводський номер НОМЕР_2 .
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/7827/17 (судді : Верховець А.А., Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.11.2018 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Постановою Верховного суду від 3010.2019 клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укіо Банк Лізинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 залишено без задоволення. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.11.2018 у справі № 910/7827/17 скасовано. Справу №910/7827/17 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Яковенко А.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва Від 28.12.2019 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта" про спростування майнових дій боржника; вирішено розгляд справи №910/7827/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.01.2020.
24.01.2020 до Господарського суду міста Києва від заявника надійшла заява про залучення ОСОБА_1 в якості співвідповідача.
27.01.2020 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду, відповідно до яких просив суд відмовити в задоволенні позову, крім того просив суд розглядати справу в судовому засіданні 27.01.2020 за відсутності представника третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта" про спростування майнових дій боржника на 17.02.2020 у зв'язку із неявкою представників учасників провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр", треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта" про спростування майнових дій боржника, що полягають у знятті з обліку у зв'язку з передачею у власність відповідача техніки, а саме: навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_1 та екскаватора гусеничного JCB JS330ME, заводський номер НОМЕР_2 залишено без розгляду; судові витрати зі сплати судового збору за подання даного позову покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо банк лізинг" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 про залишення позову без розгляду у справі № 910/7827/17 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.20 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" задоволено; постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі № 910/7827/17 скасовано; справу №910/7827/17 в скасованій частині направлено для розгляду до Господарського суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями 27.07.2020, справу № 910/7827/17 передано на новий розгляд судді Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В. про спростування майнових дій боржника в межах справи № 910/7827/17; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначити підготовче засідання на 30.09.20 ; встановлено строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 20.08.2020; встановлено строк для подання відповіді на відзив з урахуванням ст. 166 ГПК України до 01.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 відкладено розгляд справи на 25.11.20.
23.11.2020 від позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача.
24.11.2020 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 клопотання позивача про залучення співвідповідача задоволено; залучено ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до участі у справі в якості співвідповідача; відкладено розгляд справи на 23.12.20.
21.12.2020 від ОСОБА_1 надійшли пояснення.
22.12.2020 від позивача надійшли уточнення до позовних вимог.
2312.2020 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 відкладено розгляд справи на 24.02.21.
24.02.2021 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 закрито підготовче провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В. в межах справи № 910/7827/17; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 31.03.21.
30.03.2021 від заявника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 відкладено розгляд справи на 26.05.21.
26.05.2021 судове засідання не відбудеться у зв'язку із перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 відкладено розгляд справи на 23.06.21.
В судовому засіданні 23.06.2021 представники учасників провадження у справі надали пояснення по суті.
Судом розглянуто позовну заяву по суті та встановлено таке.
07.06.2017 ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укіо Банк Лізинг", а постановою суду від 19.06.2017 у даній справі боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Заявою від 23.04.2018 ліквідатор банкрута - Ніколаєва І.В. звернулась до суду першої інстанції до ТОВ "Каменяр", ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ТОВ "Агрос-Нафта", в якій просила спростувати майнові дії боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг", що полягають у знятті з обліку у зв'язку з передачею у власність відповідача техніки, а саме : навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_3 та екскаватора гусеничного JCB JS 330 ME, заводський номер НОМЕР_2 , на підставі статті 20 Закону про банкрутство, посилаючись на наступне.
В ході проведення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" ліквідатором банкрута було встановлено факти відчуження майнових активів боржника.
Так, згідно матеріалів справи, а саме з відповідей на запити ліквідатора, вбачається, що боржником було знято з обліку з передачею на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр", а в подальшому ОСОБА_1 техніку, а саме: навантажувач фронтальний JCB 456 ZX та екскаватор гусеничний JCB JS 330 МЕ.
Ліквідатором було встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2015 у справі № 752/9780/14-ц визнано мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Каменяр", ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта".
Предметом досягнутого врегулювання є виконання зобов'язань, що випливають з укладеного 04.010.2012 між позивачем та відповідачем договору фінансового лізингу № KL 121007, а також договорів поруки, укладених 04.10.2012 з третіми особами.
Відповідно до умов договору фінансового лізингу № KL 121007 позивач передав у фінансовий лізинг відповідачу майно, а саме: мобільну щокову дробарку TEREX PEGSON ХА 400 на гусеничному ходу; конусну дробарку TEREX PEGSON Maxtrak 1000 на гусеничному ходу; грохот POWERSCREEN CHIEFTAIN 2100 3D на гусеничному ходу; навантажувач фронтальний JCB 456 ZX; гусеничний екскаватор.
Зазначеною ухвалою суду встановлено суму грошових зобов'язань перед позивачем на відповідний період, а також передбачено, що підставами переходу права власності на майно (предмет фінансового лізингу) є здійснення всіх платежів.
З отриманих ліквідатором відомостей щодо здійснення оплати коштів згідно ухвали суду від 07.07.2015 (банківських виписок) вбачається отримання коштів від:
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта" в сумі 50 000,00 грн. (13.10.2015р.) і 40 000,00 грн. (16.1 1.2015р.) - платіж згідно мирової угоди від 07.07.2015;
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Каменяр": в сумах 680 600,00 грн. + 600 000,00 грн. (16.03.2016р. і 16.03.2016р.) - оплата за договором лізингу; в сумах 670 000,00 грн. + 349 400.00 грн. ( 17.03.2016р. і 17.03.2016р.) - оплата мирової угоди від 07.07.2015.
- ОСОБА_1 : на суму 10 000,00 грн. (12.07.2016р.) - оплата мирової угоди від 07.07.2015р.
Загальна сума отриманих коштів становить 2 400 000,00 грн. (при встановленому судом грошову зобов'язанні в сумі 4 500 000,00 грн.).
До відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 додано додаткову угоду від 10.03.2017 про часткове виконання ухвали суду від 07.07.2015.
Згідно умов угоди сторони дійшли згоди щодо списання боргу за договором фінансового лізинг з 2 100 000,00 грн. до 1 000 000,00 грн.
Після отримання Товариство з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" коштів в розмірі 1 000 000,00 грн. до ОСОБА_1 переходить право власності на майно, що є предметом лізингу.
Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.11.2011 мирова угода є різновидом зобов'язання, яке виникає на підставі договору, укладеного за взаємною згодою сторін у письмовій формі та затверджується судовим рішенням або ухвалою. Закон не містить відповідних положень щодо порядку внесення змін та доповнень до мирової угоди.
Зміни або доповнення до мирової угоди стосуються її істотних умов, затвердження таких змін та доповнень має відбуватися у тому ж порядку, що і затвердження самої мирової угоди.
Припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідношення шляхом зобов'язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди.
Такого ж правового висновку дійшла колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 442/7436/15.
Отже, внесення доповнень до мирової угоди повинно відбуватися в порядку, який встановлений Законом для основного документу - мирової угоди, тобто через затвердження судом.
Всупереч приписам Цивільного процесуального кодексу України зміни до визнаної згідно ухвали суду від 07.07.2015 мирової угоди судом не розглядались та не затверджувались.
З огляду на викладене, додаткова угода від 10.03.2017, надана ОСОБА_1 до відзиву, є нікчемною та не може породжувати правових наслідків.
Окрім зазначеного, ОСОБА_1 у поданому відзиві зазначає про виконання зобов'язань в розмірі 1 000 000,00 грн. (п.п. 3, 5 додаткової угоди). В якості доказів здійснення наведеної оплати ОСОБА_1 долучено Підтвердження від 16.10.2018 видане Закритим акціонерним товариством "Укіо банко різікос капітало вальдимас" (юридична особа за законодавством Литовської республіки).
Вказане підтвердження не може вважатись належним доказом здійснення оплати згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2015 у справі № 752/9780/14-ц зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 3 постанови Правління Національного банку України від 28 травня 2012 року № 209 "Про врегулювання питань щодо використання гривні в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту" розрахунки в гривні між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту (розрахунки за експорт/імпорт товарів) здійснюються через уповноважені банки без індивідуальних ліцензій Національного банку України з урахуванням вимог Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 року № 118 та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (зі змінами).
У судовому засіданні 03.10.2018 ОСОБА_1 повідомив, що платіж на користь Закритого акціонерного товариства "Укіо банко різікос капітало вальдимас" в сумі 1 000 000 грн. 00 коп. був здійснений ним у готівковій формі, що суперечить приписам чинного законодавства України.
Крім того, згідно наданих ОСОБА_1 документів, а саме акту передачі у власність предмета лізингу від 31.03.2017, вбачається, що знята з обліку техніка передана не лізингоодержувачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "Каменяр"), а ОСОБА_1 .
Зазначена передача здійснена в порушення вимог Закону України "Про фінансовий лізинг", що передбачає можливість відчуження у власність (за умови дотримання вимог договору лізингу) саме лізингоодержувачу.
Аналогічні приписи містяться також в п.8.2.3 договору фінансового лізингу №KL 121007 від 04.10.2012.
Разом з тим, із відомостей, наданих Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві, вбачається зняття з обліку з передачею відповідачу права власності двох одиниць техніки: навантажувач фронтальний JCB 456 ZX, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 та екскаватор гусеничний JCB JS330ME, 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 .
Зняття техніки з обліку здійснено неуповноваженою особою з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після порушення провадження у справі про банкрутство боржника та відкриття ліквідаційної процедури щодо останнього.
За приписами частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
З огляду на сферу регулювання Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" загалом і за змістом зазначених вимог статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, встановлених ЦК України, підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.10.2019 у цій справі: «Майнові дії боржника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені боржником або від імені боржника і мають матеріальний вираз у формі документу будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу, акту, пов'язаного з волевиявленням боржника як суб'єкта правовідносин на відчуження майнових активів боржника або відмову від них.
Отже, спростування майнових дій боржника, це - заперечення, відхилення, оспорювання фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність майнових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені щодо розпорядження його майном на підставі рішень власника або його органів управління (керівника боржника, власника боржника, загальних зборів боржника тощо).
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені підстави для спростовування майнових дій боржника, у разі вчинення таких дій у підозрілий період, наслідком яких стала його неспроможність або неможливість виконання ним зобов'язань перед кредиторами.
При цьому, частиною 2 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку цієї статті.
У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, кредитор (інші особи) зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, те що отримано від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника, відповідно до ч.4 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд виносить ухвалу, у резолютивній частині якої зазначається висновок про стягнення з особи, якій були сплачені кошти чи було передане інше майно, коштів на користь боржника.
При розгляді спорів в поряду ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", належить враховувати те, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування при цьому інтересів кредиторів - є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності, або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі вищезазначених вимог закону, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.
Разом з тим, метою, зокрема, спростування майнових дій боржника є не спростування саме по собі, а є повернення до ліквідаційної маси певного майна.
Проте, розглядаючи заяву ліквідатора банкрута - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" про спростування майнових дій боржника щодо зняття з обліку техніки, а саме, навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_3 та екскаватора гусеничного JCB JS 330 ME , суди як першої так і апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом регулює саме відносини, які виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинених в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство, так як дана норма закону визначає підстави оспорювання майнових дій боржника, з метою забезпечення збереження або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.
Також суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки як доводам ліквідатора боржника, так і запереченням інших осіб, а отже не встановили чи оспорювані дії боржника, які полягали у знятті з обліку вказаної техніки, мають сумнівний характер, переслідували мету обмеження інтересів кредиторів, містять елементи зловживання правом боржника, як власника цього майна та призвели до негативного фінансового стану боржника.»
Слід зазначити, що було введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства з 21.10.2019, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень якого унормовано, що з дня введення його в дію Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втрачає чинність.
В статті 7 КУзПБ встановлено, що господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд дослідивши матеріали справи, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, пояснення представників учасників провадження у справі, постанову Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.10.2019, ухвалив позовну заяву задовольнити повністю.
Так, як вже було зазначено, згідно матеріалів справи, а саме отриманих ліквідатором відомостей щодо реєстрації машин, а також наданих до апеляційної скарги ОСОБА_1 документів, стало відомо, що від імені ТОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» вчинено дії по зняттю з обліку та подальшою передачею техніки у власність на користь ОСОБА_1 , а саме: навантажувач фронтальний JCB 456 ZX та екскаватор гусеничний JCB JS 330 М.
Ознайомившись із документами, на підставі яких техніку знято з обліку, встановлено наступне.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.07.2015р. у справі №752/9780/14-ц визнано мирову угоду, укладену між ТОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» та ТОВ «КАМЕНЯР», ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОС-НАФТА».
Предметом досягнутого врегулювання є виконання зобов'язань, що випливають з укладеного 04.10.2012р. між позивачем та відповідачем договору фінансового лізингу №KL 121007, а також договорів поруки, укладених 04.10.2012р. з третіми особами.
Відповідно до умов договору фінансового лізингу №KL 121007 позивач передав у фінансовий лізинг ТОВ «КАМЕНЯР» майно, а саме: мобільну щокову дробарку TEREX PEGSON ХА 400 на гусеничному ходу; конусну дробарку TEREX PEGSON Maxtrak 1000 на гусеничному ходу; грохот POWERSCREEN CHIEFTAIN 2100 3D на гусеничному ходу; навантажувач фронтальний JCB 456 ZX; гусеничний екскаватор.
Зазначеною ухвалою суду встановлено суму грошових зобов'язань перед позивачем на відповідний період, а також передбачено, що підставами переходу права власності на майно (предмет фінансового лізингу) є здійснення всіх платежів.
Оскільки у встановлений строк грошові зобов'язання перед позивачем не виконано, право власності на предмет лізингу до ТОВ «КАМЕНЯР» (лізингоодержувач) не перейшло. Вказане право власності тим більше не могло перейти до ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» позивач як лізингодавець наділений правом вимагати повернення предмета лізингу в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.
Разом з тим, із відомостей, наданих Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві, вбачається незаконне зняття з обліку з передачею ОСОБА_1 права власності двох одиниць техніки: навантажувач фронтальний JCB 456 ZX, 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 та екскаватор гусеничний JCB JS330ME, 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 .
Зняття техніки з обліку здійснено неуповноваженою особою з порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону на момент вчинення оспорюваних дій).
Згідно ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у відповідній редакції Закону), визначено правові наслідки визнання банкрутом, зокрема такими наслідками є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.
Як вбачається з матеріалів справи, заяви на зняття з обліку подано ОСОБА_3 . При цьому до заяв подано на підтвердження повноважень протокол зборів учасників ТОВ «УКІО БАНК ЛІЗИНГ» №08 від 23.10.2017р„ наказ від 23.10.2017р„ довіреність №Д 026/17 від 23.10.2017р., довідку з ЄДР від 12.04.2013р.
З огляду на вказане, ОСОБА_3 не являється уповноваженою особою на представлення інтересів позивача як власника майна.
Ліквідатором позивача зазначено, що ним подавався до ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві запит від 04.09.2017р., яким повідомлено про процедуру банкрутства та призначення ліквідатора.
Отже, зборами учасників прийнято рішення відносно майна, що повинне включатись до складу ліквідаційної маси банкрута; безпідставно надано повноваження Башуку Т.В. на зняття техніки з обліку та передачу її у власність.
Таким чином, неуповноваженою особою від імені позивача здійснено зняття з обліку 2 одиниць техніки, наслідком чого є порушення прав позивача та його кредиторів.
Зняття з обліку техніки неуповноваженою від імені позивача особою свідчить про порушення вимог Закону про банкрутство, а також вказує на порушення вимог до правочину, визначених в ст.203 ЦК України.
На момент звернення ліквідатора до суду із заявою, згідно ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначалось, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.
Підставами визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій законодавцем, зокрема, визначалось:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства. Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до вимог ст.42 Кодексу визначено:
Правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам.
Разом з тим, положення ст.42 Кодексу визначають в т.ч. аналогічні по відношенню до Закону підстави визнання недійсним правочину (договору): боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.
Таким чином, в порівнянні із положеннями Закону, положення Кодексу визначають підстави визнання недійсними правочинів боржника та не передбачають як способу захисту спростування майнових дій боржника.
Вказані обставини, зокрема, зміна положень законодавства після звернення ліквідатора до суду із заявою є підставами для уточнення позовних вимог в частині визначення предмету позову у відповідності до вимог Кодексу.
Згідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на вказане, дії від імені боржника, що полягають у знятті з обліку у зв'язку з передачею у власність відповідача техніки, є правочинами в розумінні положень цивільного законодавства та можуть бути предметом судового розгляду в межах справи про банкрутство про визнання недійсними правочинів боржника.
Визнання вказаних правочинів за участі позивача недійсними в судовому порядку відповідає інтересам позивача та свідчитиме про наявність правових підстав для витребування вказаного майна на користь позивача, включення вказаного майна до складу ліквідаційної маси.
За наслідками оспорюваних правочинів, що полягають у безпідставному знятті з обліку у зв'язку з передачею у власність техніки, вказане рухоме майно не увійшло до ліквідаційної маси позивача.
Вказані обставини в їх сукупності, відповідно до вимог ст.42 Кодексу, є підставами для визнання недійсними правочинів боржника, що полягають у незаконному знятті з обліку техніки та передачі права власності.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим вважає за доцільне позов задовольнити в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Крім того, керуючись положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 524,00 грн.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовну заяву задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними правочини Товариства з обмеженою відповідальністю «УКІО БАНК ЛІЗИНГ», що полягають у вчиненні від імені позивача дій, а саме знятті в Головному управлінні Держпродспоживслужби в м. Києві з обліку техніки, а саме:
- навантажувача фронтального JCB 456 ZX (заводський номер НОМЕР_1 );
- екскаватора гусеничного JCB JS330 ME (заводський номер НОМЕР_2 ) та передачі вказаного майна у власність ОСОБА_1 .
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр" (31600, Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, смт. Чемерівці, вул. Щорса, 2; ідентифікаційний код 22778415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21; ідентифікаційний код 34003114) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21; ідентифікаційний код 34003114) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.
5. Видати накази.
6. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.
Повний текст ухвали складено 06.07.2021
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М. Івченко