ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.06.2021Справа № 910/6541/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув у відкритих судових засіданнях у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросанс"
до Адвокатське бюро "Дятловська Груп"
про стягнення 51 302,08 грн
Представники сторін:
від позивача Лосєв А.М. адвокат, ордер АА № 1112669 від 14.06.2021
від відповідача не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросанс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Адвокатського бюро "Дятловська Груп" (далі - відповідач) про стягнення 51 302,08 грн (45 400,00 грн безпідставно одержаних коштів, 3 747,40 грн інфляційних втрат, 2 154,68 грн 3 % річних).
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним отриманням та користуванням відповідачем грошовими коштами позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросанс" залишено без руху, встановлено позивачу п'ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: приведення у відповідність даних щодо ціни позову та розміру грошових коштів, які позивач просить стягнути з відповідача; зазначення у прохальній частині позову виду санкцій та їх розміру окремо.
05.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 15.06.2021, встановлено учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У засідання суду 15.06.2021 прибув представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалу суду від 11.05.2021 було надіслано на адресу учасника справи згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців поштовим відправленням № 0105475280845, яке повернуто до суду 20.05.2021 з зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 повідомлено відповідача про наступне судове засідання у справі, призначене на 29.06.2021.
У судовому засіданні 29.06.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся в порядку ст. 120 ГПК України (ухвалу суду від 15.06.2021 відповідач отримав поштовим відправленням № 0105473120255 - 24.06.2021).
Відповідно до ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
У період з 21.11.2018 по 20.02.2020 позивач - ТОВ "Гросанс" (код 41137600) перерахував за виставленими відповідачем - Адвокатським бюро "Дятловська Груп" (код 42158710) рахунками за надання послуг грошові кошти у сумі 45 400,00 грн.
05.03.2021 позивач звернувся до відповідача листом №05/03/21-3 від 05.03.2021 з проханням надати рахунки та акти виконаних робіт за відповідними оплатами.
Зазначаючи про відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг, доказів фактичного виконання відповідачем робіт/надання послуг на отриману суму грошових коштів в сумі 45 400,00 грн, які у добровільному порядку не повернені, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача 45 400,00 грн як безпідставно отриманих в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також за прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано на підставі ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України 3 747,40 грн інфляційних втрат, 2 154,68 грн 3 % річних.
Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд встановив таке.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).
Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.
Приписами ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Матеріалами справи встановлено, що спірні кошти в сумі 45 400,00 грн були перераховані позивачем відповідачу в якості оплат за послуги по виставлених рахунках, а саме:
- за платіжним дорученням № 234 від 21.11.2018 на суму 4 000,00 грн за юридичні послуги згідно рах. № 32 від 21.11.2018;
- за платіжним дорученням № 251 від 28.12.2018 на суму 3 000,00 грн авансу за послуги за січень 2019 року;
- за платіжним дорученням № 258 від 07.02.2019 на суму 3 000,00 грн за послуги за лютий 2019 року згідно рах. № 7 від 07.02.2019;
- за платіжним дорученням № 270 від 26.03.2019 на суму 3 000,00 грн за послуги за березень 2019 року згідно рах. № 28 від 01.03.2019;
- за платіжним дорученням № 291 від 03.05.2019 на суму 3 000,00 грн за послуги за квітень 2019 року згідно рах. № 37 від 30.04.2019;
- за платіжним дорученням № 291 від 03.05.2019 на суму 3 000,00 грн за послуги за травень 2019 року згідно рах. № 42 від 03.05.2019;
- за платіжним дорученням № 313 від 15.07.2019 на суму 3 000,00 грн за послуги за червень 2019 року згідно рах. № 56 від 03.06.2019;
- за платіжним дорученням №319 від 06.08.2019 на суму 3000,00 грн за послуги за липень 2019 року згідно рах. № 72 від 31.07.2019;
- за платіжним дорученням № 330 від 02.09.2019 на суму 3 000,00 грн за послуги за вересень 2019 року згідно рах. № 96 від 02.09.2019;
- за платіжним дорученням № 344 від 02.10.2019 на суму 3 000,00 грн за послуги за жовтень 2019 року згідно рах № 102 від 02.10.2019;
- за платіжним дорученням № 356 від 05.11.2019 на суму 3 000,00 грн за послуги за листопад 2019 року згідно рах. № 108 від 05.11.2019;
- за платіжним дорученням № 366 від 04.12.2019 на суму 3 000,00 грн за послуги за грудень 2019 року згідно рах. № 149 від 04.12.2019;
- за платіжним дорученням № 376 від 17.01.2020 на суму 4 200,00 грн за послуги за січень 2020 року згідно рах. № 01 від 17.01.2020;
- за платіжним дорученням № 381 від 20.02.2020 на суму 4 200,00 грн за послуги за лютий 2020 року згідно рах. № 05 від 20.02.2020.
Судом враховано, що позивачем не надано примірників виставлених рахунків, на підставі яких здійснені відповідні оплати.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази наявності договірних відносин між сторонами, замовлення позивачем вказаних послуг та виконання робіт/надання послуг на суми отриманих відповідачем оплат за вказаними рахунками.
Всупереч ст.ст. 74, 77 ГПК України, відповідач не надав доказів та не довів підстав утримання вказаних коштів, у т.ч. станом на час вирішення спору.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула спірну суму коштів без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов'язана повернути позивачу це майно (кошти).
Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.
Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідачем доказів повернення позивачу безпідставно набутих грошових коштів в сумі 45 400,00 грн суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 45 400,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
За прострочення виконання зобов'язання щодо повернення коштів позивачем заявлено вимоги про стягнення 2 154,68 грн трьох відсотків річних та 3 747,40 грн інфляційних втрат, розрахунок яких здійснено, як стверджував позивач, за період з 28 грудня 2018 року по день звернення до суду з позовом у цій справі (конкретна дата не вказана) за наростаючим підсумком.
Проте суд зазначає, що до спірних правовідносин без підписання договору та визначеного строку виконання зобов'язань або повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, підлягає застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення коштів на спірну суму, у т.ч. станом на 28.12.2018.
Долучений до позову лист за вих. № 05/03/21-3 від 05.03.2020 не приймається судом як відповідна вимога в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки відповідно до його змісту, позивачем було висловлено прохання саме про надання рахунків та актів виконаних робіт відповідно до сплачених сум, а не повернення коштів.
Таким чином, саме пред'явлення позову у даній справі є вимогою позивача про виконання зобов'язання з повернення коштів на спірну суму, строк виконання якого настав.
Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за вказаний ним період задоволенню не підлягають за недоведеністю та необґрунтованістю підстав нарахування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, доводів відповідача не спростовано.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, доведені належними засобами доказування та підлягають в частині стягнення 45 400,00 грн безпідставно отриманих коштів. В решті позову судом відмовлено.
Витрати по сплаті судового збору, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Адвокатського бюро "Дятловська Груп" (03179, м. Київ, вул. Ірпінська, буд. 69-Б, кв. 59, код 42158710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросанс" (01001, м. Київ, Майдан Незалежності, буд. 2, оф. 615-Б, код 41137600) безпідставно отримані кошти в розмірі 45 400,00 грн (сорок п'ять тисяч чотириста гривень 00 коп), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 008,85 грн (дві тисячі вісім гривень 85 коп).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.07.2021.
Суддя О.Г. Удалова