ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.07.2021Справа № 910/6902/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ" (02150, місто Київ, проспект Миколи Бажана, будинок 28-А, квартира 43) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" (01004, місто Київ, вулиця Червоноармійська/Басейна, будинок 1-3/2, літера "А") про стягнення 416 666,67 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
28.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" про стягнення 416 666,67 грн, та 29.04.2021 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" заборгованість у розмірі 416666,67 грн, яка виникла у відповідача внаслідок порушення умов Договору поставки № 8 від 30.10.2018, а саме пункту 3.1.8 відповідно до якого відповідачем не було зареєстровано податкові накладні в електронній формі в Єдиному реєстрі податкових накладних, і як наслідок не відправлено їх Покупцю протягом 7 (семи) календарних днів з дати виникнення відповідного податкового зобов'язання згідно положень даного договору і чинного законодавства України.
Зокрема заборгованість у розмірі 416666,67 грн. позивач обгрунтовує як збитки відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.
28.04.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення вказаного позову.
Ухвалою суду від 29.04.2021 у задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ" про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" про стягнення 416 666,67 грн - відмовлено.
У зв'язку з державними вихідними ухвала суду про відкриття провадження від 05.05.2021 було винесено у перший робочий день - 05.05.2021, якою позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6902/21 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
04.06.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому представник зазначає, що останнім не було отримано ухвалу про відкриття провадження у справі та просить вважати строк для подання відзиву на позовну заяву, який зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі № 910/6902/21 від 05.05.2021 з дати ознайомлення з матеріалами справи - 28.05.2021.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, представник відповідача заперечує стосовно позовних вимог, обгрунтовуючи тим, що в діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, оскільки вина Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" щодо не реєстрації податкових накладних відсутня, а відповідач вжив всіх заходів для здійснення такої реєстрації, крім того, відсутні протиправні дії відповідача, а також причинний зв'язок між діями відповідача та втратою права на податковий кредит позивачем.
Частиною першою статті 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
У зв'язку з перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному у період з 01.07.2021 по 05.07.2021, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з лікарняного - 06.07.2021 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
30.10.2018 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ" (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" (далі - відповідач, Покупець) укладено договір поставки № 8.
За умовами цього договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити покупцю товар, визначений у специфікаціях, що додаються до цього договору та є його невід'ємними частинами, (далі - «Товар»), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар та здійснити оплату його вартості на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна вартість товару (далі - ціна Договору), строки та черговість оплат за цим договором визначаються у Специфікаціях, що додаються до цього договору та є його невід'ємними частинами.
Оплата за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі. Датою платежу вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця. При цьому, датою виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 2.5 Договору).
У відповідності до п. 3.1.8 Договору постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, незалежно від її суми, в електронній формі в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 7 (семи) календарних днів з дати виникнення відповідного податкового зобов'язання згідно положень даного договору і чинного законодавства України та відправити її покупцю засобами телекомунікаційного зв'язку протягом вищезазначеного строку.
У разі невиконання даного пункту, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу у розмірі еквівалентному сумі податкового кредиту за такою податковою накладною. У разі виявлення розбіжностей системного автоматизованого співставлення суми податкового зобов'язання (постачальника) з сумою податкового кредиту (покупця) у розрізі контрагентів на рівні ДФС України, постачальник сплачує покупцю суму виявлених розбіжностей. Не реєстрація та/чи відмова від реєстрації такої податкової накладної в електронній формі в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений строк розцінюється як відмова від надання постачальником податкової накладної.
Платіжним дорученням від 01.11.2018 р. № 86 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" грошові кошти в сумі 1 200 000,00 грн. та 07.11.2018 платіжним дорученням № 94 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" грошові кошти в сумі 1 300 000,00 грн, всього на загальну суму 2 500 000,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 416 666,67 грн.
Як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" до Державної фіскальної служби України було направлено в електронному вигляді податкові накладні за наступними квитанціями:
- квитанція від 30.11.2018 р. № 1, направлено в електронному вигляді податкову накладну від 01.11.2018 р. № 1 для її реєстрації.
Зміст цієї квитанції свідчить про те, що податкова накладна від 01.11.2018 р. № 1 надійшла до центрального рівня Державної податкової служби України 30.11.2018 р. о 09:12:59. Документ прийнято, реєстрація зупинена у зв'язку з невідповідністю податкової накладеної вимогам підпункту 1.6 пункту і «Критеріїв ризиковості платника податків».
Запропоновано надати додатково пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Квитанцією №2, направлено в електронному вигляді повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної надійшла до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління ДФС у м. Києві 10.12.2018 р. о 14:20:30.
Рішенням комісії при ГУ ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС) № 1021893/40445809 від 12.12.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 01.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погоджуючись із таким рішенням, Відповідач звернувся із відповідною скаргою на рішення Комісії ДФС;
- квитанція від 30.11.2018 р. № 1, направлено в електронному вигляді податкову накладну від 01.11.2018 р. № 2 для її реєстрації.
Зміст цієї квитанції свідчить про те, що податкова накладна від 01.11.2018 р. № 2 надійшла до центрального рівня Державної податкової служби України 30.11.2018 р. о 09:20:55. Документ прийнято, реєстрація зупинена у зв'язку з невідповідністю податкової накладеної вимогам підпункту 1.6 пункту і «Критеріїв ризиковості платника податків».
Запропоновано надати додатково пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Квитанцією №2, направлено в електронному вигляді повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної надійшла до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління ДФС у м. Києві 10.12.2018 р. о 14:21:17.
Рішенням комісії при ГУ ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС) № 1021892/40445809 від 12.12.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 2 від 01.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погоджуючись із таким рішенням, Відповідач звернувся із відповідною скаргою на рішення Комісії ДФС;
- квитанція від 30.11.2018 р. № 1, направлено в електронному вигляді податкову накладну від 01.11.2018 р. № 3 для її реєстрації.
Зміст цієї квитанції свідчить про те, що податкова накладна від 01.11.2018 р. № 3 надійшла до центрального рівня Державної податкової служби України 30.11.2018 р. о 09:24:13. Документ прийнято, реєстрація зупинена у зв'язку з невідповідністю податкової накладеної вимогам підпункту 1.6 пункту і «Критеріїв ризиковості платника податків».
Запропоновано надати додатково пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Квитанцією №2, направлено в електронному вигляді повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної надійшла до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління ДФС у м. Києві 10.12.2018 р. о 14:23:26.
Рішенням комісії при ГУ ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС) № 1021891/40445809 від 12.12.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 3 від 01.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погоджуючись із таким рішенням, Відповідач звернувся із відповідною скаргою на рішення Комісії ДФС;
- квитанція від 30.11.2018 р. № 1, направлено в електронному вигляді податкову накладну від 01.11.2018 р. № 4 для її реєстрації.
Зміст цієї квитанції свідчить про те, що податкова накладна від 01.11.2018 р. № 4 надійшла до центрального рівня Державної податкової служби України 30.11.2018 р. о 09:25:01. Документ прийнято, реєстрація зупинена у зв'язку з невідповідністю податкової накладеної вимогам підпункту 1.6 пункту і «Критеріїв ризиковості платника податків».
Запропоновано надати додатково пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Квитанцією №2, направлено в електронному вигляді повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної надійшла до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління ДФС у м. Києві 10.12.2018 р. о 14:41:13.
Рішенням комісії при ГУ ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС) № 1021890/40445809 від 12.12.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 4 від 01.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погоджуючись із таким рішенням, Відповідач звернувся із відповідною скаргою на рішення Комісії ДФС;
- квитанція від 30.11.2018 р. № 1, направлено в електронному вигляді податкову накладну від 07.11.2018 р. № 12 для її реєстрації.
Зміст цієї квитанції свідчить про те, що податкова накладна від 07.11.2018 р. № 12 надійшла до центрального рівня Державної податкової служби України 30.11.2018 р. о 09:25:51. Документ прийнято, реєстрація зупинена у зв'язку з невідповідністю податкової накладеної вимогам підпункту 1.6 пункту і «Критеріїв ризиковості платника податків».
Запропоновано надати додатково пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Квитанцією №2, направлено в електронному вигляді повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної надійшла до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління ДФС у м. Києві 10.12.2018 р. о 14:24:39.
Рішенням комісії при ГУ ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС) № 1021889/40445809 від 12.12.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 12 від 07.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погоджуючись із таким рішенням, Відповідач звернувся із відповідною скаргою на рішення Комісії ДФС;
- квитанція від 30.11.2018 р. № 1, направлено в електронному вигляді податкову накладну від 07.11.2018 р. № 13 для її реєстрації.
Зміст цієї квитанції свідчить про те, що податкова накладна від 07.11.2018 р. № 13 надійшла до центрального рівня Державної податкової служби України 30.11.2018 р. о 09:26:35. Документ прийнято, реєстрація зупинена у зв'язку з невідповідністю податкової накладеної вимогам підпункту 1.6 пункту і «Критеріїв ризиковості платника податків».
Запропоновано надати додатково пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Квитанцією №2, направлено в електронному вигляді повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної надійшла до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління ДФС у м. Києві 10.12.2018 р. о 14:26:07.
Рішенням комісії при ГУ ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС) № 1021888/40445809 від 12.12.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 13 від 07.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погоджуючись із таким рішенням, Відповідач звернувся із відповідною скаргою на рішення Комісії ДФС;
- квитанція від 30.11.2018 р. № 1, направлено в електронному вигляді податкову накладну від 07.11.2018 р. № 14 для її реєстрації.
Зміст цієї квитанції свідчить про те, що податкова накладна від 07.11.2018 р. № 14 надійшла до центрального рівня Державної податкової служби України 30.11.2018 р. о 09:27:26. Документ прийнято, реєстрація зупинена у зв'язку з невідповідністю податкової накладеної вимогам підпункту 1.6 пункту і «Критеріїв ризиковості платника податків».
Запропоновано надати додатково пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Квитанцією №2, направлено в електронному вигляді повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної надійшла до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління ДФС у м. Києві 10.12.2018 р. о 14:26:46.
Рішенням комісії при ГУ ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС) № 1021887/40445809 від 12.12.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 14 від 07.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погоджуючись із таким рішенням, Відповідач звернувся із відповідною скаргою на рішення Комісії ДФС;
- квитанція від 30.11.2018 р. № 1, направлено в електронному вигляді податкову накладну від 07.11.2018 р. № 15 для її реєстрації.
Зміст цієї квитанції свідчить про те, що податкова накладна від 07.11.2018 р. № 15 надійшла до центрального рівня Державної податкової служби України 30.11.2018 р. о 09:28:08. Документ прийнято, реєстрація зупинена у зв'язку з невідповідністю податкової накладеної вимогам підпункту 1.6 пункту і «Критеріїв ризиковості платника податків».
Запропоновано надати додатково пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Квитанцією №2, направлено в електронному вигляді повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної надійшла до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління ДФС у м. Києві 10.12.2018 р. о 14:57:34.
Рішенням комісії при ГУ ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС) № 1021886/40445809 від 12.12.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 15 від 07.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погоджуючись із таким рішенням, Відповідач звернувся із відповідною скаргою на рішення Комісії ДФС.
У зв'язку з тим, що податкові накладні від 01.11.2018 та від 07.11.2018 не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідач звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило:
визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні.
Ухвалою адміністративного суду м. Києва від 29.07.2020 р. у справі № 640/17206/20 залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Як зазначає представник відповідача та підтверджується матеріалами справи заяву про усунення недоліків було направлено цінним листом з описом вкладення 08.08.2020 № трекінгу 0407138120220 та долучено копію фіскального чеку.
Проте як вбачається з відзиву на позовну заяву останній зазначив: «Однак, з невідомих для Відповідача причин, можливо, збій роботи пошти чи проблеми, пов'язані із карантинними обмеженнями, лист, яким було направлено заяву про усунення недоліків не дійшов до адресата. Про це Відповідачеві стало відомо лише після отримання ухвали про повернення позовної заяви від 01.09.2020. Так, відповідно до змісту ухвали Окружним адміністративним судом м. Києва не було отримано лист із заявою про усунення недоліків позовної заяви».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що вимогою від 02.04.2021, яка направлена на адресу відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ" просило перерахувати на рахунок позивача суму у розмірі еквівалентному сумі податкового кредиту 416 666,67 грн. В якості доказів направлення надано копію накладної та копію фіскального чеку. Проте вищевказана вимога була залишена відповідачем без розгляду, що стало підставою для звернення позивачем з даним позовом до Господарського суду м. Києва.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України вказав наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Пунктом 8 ч. 2 цієї норм передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до ст. 224 та в силу приписів ч. 1 ст. 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
В силу приписів п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є змагальність сторін.
Зміст цього принципу полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч. 2 - 4 ст. 13 ГПК України)
Отже, в силу приписів наведеної норми, тягар доведення наявності у діях відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника) покладається на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи п. 3.1.8 Договору постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну, незалежно від її суми, в електронній формі в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 7 (семи) календарних днів з дати виникнення відповідного податкового зобов'язання згідно положень даного договору і чинного законодавства України та відправити її покупцю засобами телекомунікаційного зв'язку протягом вищезазначеного строку.
У разі невиконання даного пункту, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу у розмірі еквівалентному сумі податкового кредиту за такою податковою накладною. У разі виявлення розбіжностей системного автоматизованого співставлення суми податкового зобов'язання (постачальника) з сумою податкового кредиту (покупця) у розрізі контрагентів на рівні ДФС України, постачальник сплачує покупцю суму виявлених розбіжностей. Не реєстрація та/чи відмова від реєстрації такої податкової накладної в електронній формі в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений строк розцінюється як відмова від надання постачальником податкової накладної.
На виконання умов договору відповідачем було складено податкові накладні від:
- 01.11.2018 №1 на суму 209 783,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 34 963,83 грн;
- 01.11.2018 №2 на суму 324 141,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 54023,50 грн;
- 01.11.2018 №3 на суму 306 369,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 51061,50 грн;
- 01.11.2018 №4 на суму 359707,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 59951,17 грн;
- 07.11.2018 №12 на суму 227264,50 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 37877,42 грн;
- 07.11.2018 №13 на суму 351 152,60 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 58 525,43 грн;
- 07.11.2018 №14 на суму 331 899,76,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 55316,63 грн;
- 07.11.2018 №15 на суму 389683,15 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 64947,19 грн;
Безрезультатні спроби зареєструвати вказані податкові накладні було здійснено відповідачем, що підтверджується вищевикладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 та ст. 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання та інше.
Суд вважає, що відмова Державною фіскальною службою України у реєстрації податкових накладних від 01.11.2018 №1 на суму 209 783,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 34 963,83 грн; 01.11.2018 №2 на суму 324 141,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 54023,50 грн; 01.11.2018 №3 на суму 306 369,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 51061,50 грн; 01.11.2018 №4 на суму 359707,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 59951,17 грн; 07.11.2018 №12 на суму 227264,50 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 37877,42 грн; 07.11.2018 №13 на суму 351 152,60 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 58 525,43 грн; 07.11.2018 №14 на суму 331 899,76,00 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 55316,63 грн; 07.11.2018 №15 на суму 389683,15 грн., в т. ч. ПДВ в сумі 64947,19 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних не є порушенням господарського зобов'язання.
В силу приписів п. п. 14.1.60. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Відповідно до п. 1 Положення «Про Державну фіскальну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. № 236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Суд зауважує також на тому, що заявлена до стягнення сума збитків у розмірі 416666,67 грн. фактично є сумою податку на додану вартість, яку позивач не зміг відобразити у складі податкового кредиту відповідного періоду, а тому заявлена у справі вимога про стягнення збитків у цій сумі за своєю суттю є вимогою вирішити публічно - правовий спір.
Зазначене унеможливлює застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ" відповідних правових наслідків, у тому числі відшкодування можливих збитків, оскільки відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З урахуванням вищенаведеного, суд відмовляє у задоволенні позову щодо відшкодування збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ", оскільки у діях останнього відсутній склад господарського делікту та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" зі свого боку здійснило всі залежні дії, необхідні для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на суму 416 666,67 грн. ПДВ.
У відзиві на позовну заяву представником відповідача було заявлено до стягнення з позивача судові витрати у розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
У позовній заяві позивач зазначив розрахунок суми судових витрат, у якому зазначено, що витрати на правничу допомогу складають 30 000,00 грн. В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу надав суду договір б/н від 11.05.2021 про надання правової допомоги, укладеного між відповідачем (клієнт - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ") та Адвокатським об'єднанням «Легал Хаус» (виконавець).
Предметом договору про надання правової допомоги № б/н від 11.05.2021, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Легал Хаус» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" є послуги правової допомоги, відповідно до п. 1.2 цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити іх своєчасно і в повному обсязі згідно з умовами Додатку № 1 до Договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги від 11.05.2021 сторони погодили, що за цією Додатковою угодою, виконавець зобов'язується надати клієнту правову допомогу у спорі між ТОВ "ЛІСТЕЛЛІ" та клієнтом щодо стягнення з клієнта розміру еквіваленті податкового кредиту в розмірі 416 666,67 грн. (надалі -послуга).
Сторони погодили, що вартість послуги, яка визначена в пункті 1 цієї Додаткової угоди, становить 30 000 (тридцять тисяч) гривень і є фіксованою. У вказану послугу включається: ознайомлення з матеріалами справи, формування позиції, підготовка відзиву на позовну заяву, а також судове представництво у судді першої інстанції (Господарському суді міста Києва) (п. 2 Додаткової угоди).
Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди, сторони домовились про наступний поряд розрахунків:
50 % у розмірі 15 000 (п'ятнадцять) тисяч гривень клієнт перераховує протягом 5 робочих днів з дати підписання цієї Додаткової угоди.
Решта грошових коштів, незалежно від результату розгляду справи, перераховуються протягом 2 (двох) робочих днів з дня проголошення рішення у судовій справі за позовом ТОВ "ЛІСТЕЛЛІ" щодо стягнення 416 666,67 грн.
Платіжним дорученням № 193 від 18.05.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" на рахунок Адвокатського об'єднанням «Легал Хаус» було перераховано грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн., призначення платежу сплата за послуги правової допомоги зг. рах. № 38 від 18.05.2021 р. без ПДВ.
Крім того, у матеріалах справи наявний ордер на надання правової допомоги на ім'я Пісоцької Олени Анатоліївни (серія АІ № 1094438 від 21.05.2021), з якого вбачається, що Пісоцька Олена Анатоліївна діє на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 11.05.2021р., а також договір про надання правової допомоги № б/н від 11.05.2021р, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Легал Хаус» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ".
Тобто, відповідач заявив до відшкодування судові витрати, пов'язані з правничою допомогою, на загальну суму 30000,00 грн.
Вивчивши надані відповідачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, суд доходить висновку про те, що відповідачем доведено факт надання послуг правничої допомоги на суму 30 000,00 грн., які є документально підтвердженими, співмірними із складністю справи та наданими послугами.
Крім того, суд дійшов висновку, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.
Оскільки договором про надання правової допомоги від 11.05.2021 визначено суму гонорару саме в такий спосіб, відповідач не зобов'язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.
Одночасно, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.
За приписами ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Таким чином оскільки витрати відповідача на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, а виходячи із того, що за положеннями ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, а таке клопотання відсутнє, враховуючи відмову у позові у повному обсязі, витрати відповідача на правничу допомогу мають бути йому відшкодовані за рахунок позивача.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСТЕЛЛІ" (02150, місто Київ, проспект Миколи Бажана, будинок 28-А, квартира 43, код ЄДРПОУ 35944975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛМАТІС КОМПАНІ" (01004, місто Київ, вулиця Червоноармійська/Басейна, будинок 1-3/2, літера "А", код ЄДРПОУ 40445809) судові витрати у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІПерехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2021.
Суддя В.О. Демидов