ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2021Справа № 910/2505/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіко Україна Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
про стягнення 2116433,48 грн.
за участі представників:
від позивача: Домущі В.С., адвокат,
від відповідача: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіко Україна Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення за договором поставки ветеринарних препаратів від 10.07.2019 № 205/2019/КАМ/0 основного боргу в розмірі 2015650,94 грн. та 100782,54 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіко Україна Груп" про забезпечення позову відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2505/21. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти визначеної позивачем суми боргу, зауваживши на частковій оплаті в розмірі 112195,33 грн. Також відповідач навів власний контррозрахунок пені в розмірі 44791,81 грн.
У свою чергу, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 1903455,61 грн. основного боргу та 95172,78 грн. пені.
Під час судового засідання 01.07.2021 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, однак про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Під час судового засідання 01.07.2021 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у частині позовних вимог про стягнення 112195,33 грн., оскільки у відповідній частині позивачем розмір позовних вимог зменшено.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.07.2019 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки ветеринарних препаратів № 205/2019/КАМ/0, за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку товару, який не обтяжений правами третіх осіб, та передати його у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.
Відповідно до пункту 3.2 договору предметом договору є поставка ветеринарних препаратів (медикаменти, вакцини, дезінфікуючі засоби) (далі - товар). Перелік і найменування товару зазначається у специфікаціях до даного договору, накладних документах на кожну окрему партію товару.
Право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару та підписання уповноваженою особою покупця товарно-транспортної накладної (пункт 4.14 договору).
Згідно пункту 6.1 договору вартість товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 6.5 договору передбачено, що для отримання оплати є необхідність виконання наступних умов: постачальник передає покупцю всю кількість товару згідно рахунку-фактури; сторони підписують належним чином оформлену видаткову накладну; постачальник передає покупцю повний пакет оригіналів документів, зазначених у п. 4.5 договору.
За умовами пунктів 6.6, 6.7 договору після виконання останньої з умов, зазначених у пункту 6.5 договору, покупець сплачує 80 % оплати вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 робочих днів. Остаточний розрахунок у розмірі 20 % оплати вартості поставленого товару здійснюється протягом 3 робочих днів після того, як постачальник у строки, передбачені чинним законодавством, засобами електронного зв'язку надіслав покупцю податкову накладну, зареєстровану у Єдиному реєстрі податкових накладних, але в будь-якому разі не раніше строку, вказаного в пункті 6.6.1. даного договору.
Також сторонами підписані до договору специфікації № 1 та № 2.
Із матеріалів справи слідує, що за видатковими накладними від 19.10.2020 № 116, від 09.11.2020 № 121-123 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2096839,26 грн., з якої заборгованість відповідача складає 1903455,61 грн. Крім того, позивачем зареєстровані відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, відповідач оплату поставленого товару в повному обсязі не здійснив, що спричинило звернення позивача з даним позовом до суду.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 1903455,61 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані 95172,78 грн. пені.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.7 договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення, але не більше 5 % від загальної вартості неоплаченого товару.
Водночас, нарахування позивачем пені здійснено без урахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Таким чином, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання здійснено позивачем в розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ.
При цьому, судом прийнято до уваги наданий відповідачем контррозрахунок пені, проти якого позивач зауважень не надав. Здійснивши арифметичний перерахунок пені з урахуванням наданого відповідачем контррозрахунку в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 44738,40 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд також зауважує, що за умови подання відповідного клопотання позивач має право на повернення з бюджету 1767,07 грн. судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіко Україна Груп" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 3; ідентифікаційний код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіко Україна Груп" (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Заводська, 34; ідентифікаційний код 40893734) 1903455 (один мільйон дев'ятсот три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 61 коп. основного боргу, 44738 (сорок чотири тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 40 коп. пені, 29222 (двадцять дев'ять тисяч двісті двадцять дві) грн. 91 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 05.07.2021 року.
Суддя К.В. Полякова