ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.07.2021Справа № 910/2212/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт Агро Україна"
про стягнення 116675,93 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Державне публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт Агро Україна" про стягнення за договором оренди від 27.01.2020 № КС/20-0151 основного боргу в розмірі 83058,22 грн., пені в розмірі 6274,15 грн., штрафу в розмірі 24131,78 грн. та 3211,78 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01004, м. Київ, вул. В. Васильківська, 17.
Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу з зазначенням причини повернення «адресат вибув».
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою міцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За частиною 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясування всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.01.2020 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд» № КС/20-0151, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, склад, загальна площа та цільове призначення, якого визначаються сторонами в акті приймання-передачі Майна (додаток 1 до цього договору), що розташоване у нежитловій будівлі (комплексі будівель та споруд) за адресою: 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 23 (надалі - об'єкт), яка належить орендодавцю на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 897.
Згідно пункту 1.7 договору на правовідносини згідно цього договору не поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Пункт 2.1 договору визначає, що орендар вступає у строкове платне користування майном від дати укладання сторонами акту приймання- передачі майна в оренду (додаток 1 до цього договору) і користується ним протягом встановленого цим договором строку (терміну).
Відповідно до пункту 3.1 договору орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з орендарем розміру щомісячного платежу за оренду майна (додаток 2 до цього договору) та складається із плати за користування майном (орендна плата) та відшкодування витрат орендодавця на утримання (забезпечення комунальними послугами, експлуатація та обслуговування) об'єкту, пропорційно площі майна, переданого в оренду.
Орендар зобов'язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць оренди не пізніше десятого числа поточного місяця в розмірі щомісячного орендного платежу на підставі рахунку-фактури, який орендар не пізніше п'ятого числа поточного місяця повинен отримати в орендодавця (пункт 3.4 договору).
Як визначено пунктом 3.8 договору в разі, якщо в строки, визначені пунктом 3.7 договору орендар не з'явився до орендодавцем за отриманням акту наданих послуг або не повернув останньому один примірник укладеного належним чином акту наданих послуг або не надав мотивовану письмову відмову від укладення акту наданих послуг, послуги за цим договором вважаються такими, що надані орендодавцем належним чином і в повному обсязі, а акт наданих послуг укладається орендодавцем в односторонньому порядку.
У додатку 2 до договору сторони погодили, що розмір суми щомісячного платежу за оренду нерухомого майна становить 13468,90 грн. з ПДВ.
Факт передачі майна в оренду підтверджується відповідним актом від 04.02.2020, підписаним обома сторонами.
Як зазначив позивач, у період з березня по жовтень 2020 року за відповідачем унаслідок неповної сплати орендної плати утворилась заборгованість у розмірі 83058,22 грн. При цьому, позивачем до матеріалів справи долучені докази часткової оплати відповідачем орендної плати за договором.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Плата за користування майном справляється з наймача (частина 1 статті 762 ЦК України).
При цьому судом враховано, що пунктом 1.7 договору сторони погодили, що на правовідносини згідно цього договору не поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Ураховуючи, що відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення повної суми основного боргу з орендної плати в загальному розмірі 83058,22 грн., у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині, що підлягають задоволенню.
Також позивачем нараховані 6274,15 грн. пені та 24131,78 грн. штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця включно, а у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця, орендар, крім зазначеної пені, сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 25 % від суми простроченого платежу (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).
Водночас, із наданого позивачем розрахунку пені слідує, що останній здійснений без урахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Таким чином, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання здійснено позивачем у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за визначений позивачем період, але в межах подвійної облікової ставки НБУ, суд дійшов висновку про стягнення пені в розмірі 499,75 грн.
Разом із цим, за арифметичним перерахунком суду, штраф у розмірі 24131,78 грн. підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Також, за прострочення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 3211,78 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Судом здійснено арифметичний перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що останні підлягають стягненню з відповідача в розмірі 2734,50 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та поштові витрати в розмірі 26 грн., що пов'язані з розглядом справи, відповідно до статі 123, 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт Агро Україна" (01004, м. Київ, вул. В. Васильківська, 17; ідентифікаційний код 37773353) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23; ідентифікаційний код 33298371) основний борг у розмірі 83058 (вісімдесят три тисячі п'ятдесят вісім) грн. 22 коп., пеню в розмірі 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 75 коп., 24131 (двадцять чотири тисячі сто тридцять одну) грн. 78 грн. штрафу, 2734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 2148 (дві тисячі сто сорок вісім) грн. 37 коп. витрат зі сплати судового збору, 24 (двадцять чотири) 61 коп. поштових витрат.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Полякова