Справа № 372/2349/21
Провадження 1-кс-761/21
ухвала
Іменем України
05 липня 2021 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна,
Слідчий звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021111230000647 від 23.06.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке погоджено прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 23.06.2021 о 20.10 до Обухівського РУП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те що, 23.06.2021 працівником поліції в складі екіпажу «БРАС-40» ОСОБА_5 на службовому автомобілі «ШКОДА РАПІД» д.н. НОМЕР_1 під час патрулювання м. Обухів по вулиці Піщаній, 5а, за порушення ПДР було зупинено автомобіль марки «ХЮНДАЙ СОНАТА» н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , який не за притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху висловив пропозицію надати працівникам патрульної поліції неправомірну вигоду та надав неправомірну вигоду в розмірі 2300 гривень.
Вказана подія відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року за № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», працівниками патрульної поліції була зафіксована на нагрудний портативний відео реєстратор (боді-камера) №Е51182270.
Під час огляду місця подій 23.06.2021 було оглянуто салон службового автомобіля поліції марки «ШКОДА РАПІД» д.н. НОМЕР_1 , де виявлено, оглянуто та вилучено грошову банкноту номіналом 500 гривень із серійним номером АЖ7833549, сім грошових банкнот номіналом по 200 гривень кожна із серійними номерами КО7327470, УЕ6462766, ЗЄ8342740, ХБ2618181, СК1714594, ПЄ5840744, УК6011033, дві грошові банкноти номіналом по 50 гривень ФВ4223575, СЛО126096, три грошові банкноти номіналом по 100 гривень кожна із серійними номерами КП0008277, УЛ5942017 та МП2859138, в загальному розмірі 2300 гривень, які за повідомленням патрульного поліцейського ОСОБА_5 йому надав водій транспортного засобу марки «ХЮНДАЙ СОНАТА» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 за не притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Під час огляду місця подій громадянин ОСОБА_6 від дачі пояснень щодо походження виявлених та вилучених вищевказаних коштів відмовився.
24.06.2021 вказані грошові кошти визнані речовими доказами та приєднанні до кримінального провадження № 12021111230000647.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Частиною 2 статті 167 КПК України передбачає, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
Вилучені в ході огляду салону службового автотранспорту поліції з якого вилучено грошові кошти в розмірі 2300 гривень, які є безпосереднім предметом злочину, передбаченого ст. 369 КК України, а саме є неправомірною вигодою наданою працівникам патрульної полії за не притягнення водія транспортного засобу марки «ХЮНДАЙ СОНАТА» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Таким чином, досягнення мети арешту майна, передбаченого ч.2 ст.170 КПК України, а саме: забезпечення збереження речових доказів, можливо лише за умови їх належного зберігання в органі досудового розслідування без можливості доступу до нього та використання сторонніми особами.
Виходячи з того, що на даний час у слідства є достатні підстави вважати, що вилучені в ході проведеного огляду місця події грошові кошти є безпосереднім предметом злочину що розслідується, а також з метою забезпечення проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення чи відчуження вказаного майна та забезпечення виконання у подальшому судових рішень у кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на вилучені 23.06.2021 під час огляду салону службового транспортного засобу поліції грошові кошти в розмірі 2300 гривень, із забороною користування та розпорядження вказаним майном. На підставі викладеного, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в клопотанні просив розглянути його без участі слідчого та прокурора, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, також просив не здійснювати фіксацію судового засідання за допомогою технічних засобів.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи, що сторони в судове засідання не з'явилися, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали справи, вважаю клопотання таким, що підлягає задоволенню зважаючи на наступне.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України. Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.
Оскільки слідчому судді надано постанову про визнання майна як речового доказу у кримінальному провадженні, у рамках якого подано клопотання, воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, клопотання слідчого про накладення арешту, слід задовольнити.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено усі, передбачені ст.132, 173 КПК України, підстави до задоволення внесеного слідчим клопотання.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на вилучені 23.06.2021, під час проведення огляду місця подій та службового автотранспорту поліції марки «ШКОДА РАПІД» д.н. НОМЕР_1 за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Обухів, вул. Піщана, 5, грошові кошти в розмірі 2300 гривень, а саме: грошову банкноту номіналом 500 гривень із серійним номером АЖ7833549, сім грошових банкнот номіналом по 200 гривень кожна із серійними номерами КО7327470, УЕ6462766, ЗЄ8342740, ХБ2618181, СК1714594, ПЄ5840744, УК6011033, дві грошові банкноти номіналом по 50 гривень ФВ4223575, СЛО126096, три грошові банкноти номіналом по 100 гривень кожна із серійними номерами КП0008277, УЛ5942017 та МП2859138.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1