09.06.2021 Єдиний унікальний № 371/505/21
Миронівський районний суд Київської області
ЄУН 371/ 505 /21
Провадження № 1-кс /371/ 123 /21
09 червня 2021 року м. Миронівка
Слідчий суддя Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 12021111220000178, відомості про яке 23 травня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та додані до клопотання матеріали,-
До слідчого судді Миронівського районного суду Київської області 07 червня 2021 року звернувся слідчий із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_4 , підозрюваного у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Своє клопотання слідчий мотивував тим, що підозрюваним вчинено злочин, за який передбачено покарання від п'яти до восьми років позбавленням волі, наявністю ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на малолітню потерпілу та її законного представника.
Крім того, в клопотанні слідчий зазначив, що до підозрюваного неможливо застосувати такі запобіжні заходи як «домашній арешт, який полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло у певний період доби, особисте зобов'язання, або особиста порука - не дасть змоги контролювати поведінку підозрюваного».
Вказане клопотання погоджене прокурором Миронівського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , який є прокурором у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити, з підстав наведених у ньому.
Підозрюваний та захисник проти задоволення клопотання заперечували, просили відмовити у задоволенні клопотання, свої заперечення мотивували невмотивованістю ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, та відсутністю події інкримінованого йому злочину. Вказали, що підозра є необґрунтована, ґрунтується на показах жінки, яка вживала алкогольні напої, з показів свідків веде антигромадський спосіб життя, залишила свою дитину ночувати у сторонніх осіб.
Крім того, висновок КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради» зроблений із порушенням п. 3 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом МОЗ України від 08 травня 2018 року №865, оскільки зроблений не державною судово-психіатричною установою Міністерства охорони здоров'я України.
Розглянувши клопотання, дослідивши додані до його матеріали, заслухавши пояснення учасників судового засідання, з'ясувавши обґрунтованість поданого до суду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Статтею 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Під час розгляду клопотання встановлено, що в провадженні відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області знаходиться кримінальне провадження № 12021111220000178, відомості про яке 23 травня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України, підозрюваним по якому є ОСОБА_8 (а.с. 9).
Запобіжні заходи, у відповідності до ст. 131 КПК України є видом заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких у відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України допускається лише якщо слідчий, прокурор доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналіз норм ст. ст. 132, 177, 194 КПК України дає підстави дійти до висновку, що будь-який запобіжний захід, у даному випадку домашній арешт, не може бути застосовано окрім як до особи, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в п. 175 рішення по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначив, що "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Повідомлення про підозру на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України передбачає дотримання стандарту "достатніх підстав (доказів)".
Рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомлення її про підозру та терміну здійснення ефективного розслідування.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт "достатніх підстав (доказів)" передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28.10.94 та "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.90).
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути "вага" і "якість" доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Отже, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини, що корелюється із необхідністю слідчого чи прокурора доведення того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Слідчий, за погодження та підтримки в судовому засіданні прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням, суттю якого є обмеження гарантованого ст. 33 Конституції України права ОСОБА_4 на вільне пересування, вибір місця проживання, права на працю, заробіток на життя, гарантовані ст. 43 Конституції України, а отже рівень (критерій) обґрунтованості підозри та достатніх підстав (доказів) є досить значним, і повинен забезпечити переконання, в тому, що ОСОБА_4 з високою долею вірогідності міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.
За нормою ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
В матеріалах клопотання слідчого наявна завірена слідчим копія повідомлення про підозру, підписане слідчим відділу поліції № 2 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 погоджене прокурором Миронівського відділу Обухівської оружної прокуратури ОСОБА_3 .
Це повідомлення про підозру складено слідчим 01 червня 2020 року, тобто за одинадцять місяців до виникнення подій, про які в ньому йдеться, та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому ні слідчий до початку судового засідання ні прокурор під час судового засідання не заявили про наявність в цьому повідомленні описки, зокрема в даті його складання, а отже дата його складання є вірною, вона засвідчена підписами слідчого та прокурора.
За нормами ст. ст. 214, 276 та 278 КПК України досудове розслідування, тим більше виготовлення письмового повідомлення про підозру можливе лише після внесення до Єдиного реєстру досудових розслід відомостей про вчинення кримінального правопорушення, яке у даному випадку мало місце 23 травня 2021 року.
За таких обставин його виготовлення слідчим 01 червня 2020 року порушує засади кримінального провадження, а отже слідчий суддя не бере до уваги це повідомлення про підозру.
В клопотанні про обрання запобіжного заходу слідчий, зазначив що доказами вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є:
протокол огляду місця події від 23 травня 2021 року, згідно якого зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину;
покази представника малолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 23 травня 2021 року;
покази малолітньої потерпілої ОСОБА_10 від 23 травня 021 року;
протокол проведення слідчого експерименту за участі малолітньої потерпілої ОСОБА_10 від 23 травня 2021 року;
протокол огляду речей-дитячих панчох від 23 травня 2021 року;
протокол освідування малолітньої потерпілої ОСОБА_10 від 23 травня 2021 року;
висновок судово-психіатричного експерта №194 від 31 травня 2021 року;
покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 23 травня 2021 року.
При цьому слідчий в клопотанні, а прокурор в судовому засіданні не пояснили які саме обставини можливого вчинення ОСОБА_4 злочину доводять ці докази.
Протокол огляду місця події від 23 травня 2021 року, не містить жодних даних, які самі по собі чи в сукупності з іншими доказами доводять наявність події злочину вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України. Він лише описує обстановку в будинку по АДРЕСА_1 .
Протокол допиту представника малолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 23 травня 2021 року, містить інформацію яка може дій, які можуть вказувати на наявність події вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, проте і ньому зафіксовано покази з чужих слів (ст. 97 КПК України), зокрема із слів доньки ОСОБА_9 малолітньої ОСОБА_10 , які в багатьох питаннях відрізняються від показів малолітньої ОСОБА_9 , зокрема щодо періоду сну ОСОБА_4 ,розривання колготок, малолітня потерпіла так і не підтвердила їх розривання ОСОБА_4 .
Протокол допиту малолітньої ОСОБА_10 від 23 травня 2021 року містить інформацію про доторкання ОСОБА_4 до району паху малолітньої, не підтверджує розривання її панчох ОСОБА_4 . Сам характер надання показів малолітньою потерпілою демонструє нечіткість розуміння нею та відтворення подій у період часу із 21 по 22 травня 2021 року.
Протокол проведення слідчого експерименту за участі малолітньої потерпілої ОСОБА_10 від 23 травня 2021 року, містить інформацію про доторкання ОСОБА_4 до району паху малолітньої, проте сам характер відтворення подій, що сталися у період часу із 21 по 22 травня 2021 року також демонструє нечіткість розуміння та відтворення нею подій, зокрема того у який момент та де ОСОБА_4 спав, де він знаходився під час доторкання до пахової зони потерпілої. Під час відтворення малолітня потерпіла не підтвердила розривання ОСОБА_4 її панчох.
Протокол огляду речей-дитячих панчох від 23 травня 2021 року, лише засвідчує наявність пошкоджень цих панчох, проте не вказує на характер та спосіб виникнення цих пошкоджень, зокрема того, що їх розірвав ОСОБА_4 .
Протокол освідування малолітньої потерпілої ОСОБА_10 від 23 травня 2021 року, також не містить в собі інформації, яка вказує на вчинення злочину. У ньому зафіксовано відсутність будь-яких тілесних ушкоджень.
Висновок судово-психіатричного експерта №194 від 31 травня 2021 року, не має доказового значення щодо наявності події, вчинення кримінального правопорушення, у ньому лише висвітлено психологічні особливості малолітньої ОСОБА_10 .
Протоколи допитів свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 23 травня 2021 року, через особливості почерку осіб, які їх складали є мало читабельними. Читабельна інформація, що міститься в них не містить достовірної та чіткої інформації щодо дій ОСОБА_4 , про які ідеться в клопотанні, оскільки свідки не були безпосередніми спостерігачами цих дій, вони містять різну інформацію щодо розповіді ОСОБА_10 своїй матері, зокрема в частині виникнення пошкоджень колгот. При цьому всі свідки, вживали алкогольні напої, та могли неадекватно оцінювати слова малолітньої потерпілої.
Оцінюючи докази, яким слідчий та прокурор доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, зважаючи що сторона обвинувачення просить застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, який порушує його конституційні права, передбачені ст. ст. 33, 43 Конституції України, беручи до уваги те, що повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення датоване 01 червня 2020 року, тобто до внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань (23.05.2021), слідчий суддя приходить до висновку про відсутність існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 та ч. 2 ст. 194 КПК України тягне за собою обов'язок відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. ст. ст. 110, 177, 181, 193, 194, 309, 369 КПК України, слідчий суддя,-
1.В задоволенні клопотання слідчого відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту по кримінальному провадженню відомості про яке 23 травня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021111220000178 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України - відмовити.
2.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя підпис ОСОБА_1
Згідно з оригіналом
Слідчий суддя ОСОБА_1