Справа № 368/79/21
Провадження № 2/368/309/21
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"06" липня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючий - суддя Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Балацька В.В.
За участі сторін:
Позивач - ОСОБА_1
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -
29.01.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:
1. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був укладений 01.06.2019, актовий запис № 45 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.
2. Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище « ОСОБА_1 ».
4. Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на мою користь, сплачені мною судові витрати в сумі 908 грн. при подачі позову до суду.
Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними обставинами та нормами права:
01 червня 2019 року між ОСОБА_1 (далі-Позивач) та ОСОБА_2 (далі-Відповідач) було укладено шлюб, у зв'язку з чим Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області було складено актовий запис № 45 та видано свідоцтво про шлюб.
Від спільного шлюбу Позивач та Відповідач мають спільну малолітню дитину, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Подружнє життя з Відповідачем у Позивача не склалося, оскільки на даний час з'ясувалось, шо характери є різними, погляди Позивача та Відповідача на різні сторони життя та сімейні питання кардинально відрізнялись, що постійно призводить до постійного з'ясування відносин та сварок. Між Позивачем та Відповідач не було взаєморозуміння та взаємоповаги.
Позивач та Відповідач вже з грудня 2020 року спільно не проживають, не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного побуду, не мають спільного бюджету, взаємних прав та обов'язків щодо один одного. Окрім того, станом на даний час сторони проживають на різних житлових площах.
Враховуючи вищезазначені обставини, шлюбні відносини між Позивачем та Відповідачем не носять характеру подружніх, оскільки вже з грудня 2020 року вони не проживають як чоловік та дружина. Отже, шлюбні відносини між Позивачем та Відповідачем на даний час припинились, тому збереження шлюбу є недоцільним.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу сугіеречитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день збереження шлюбу між Позивачем та Відповідачем є неможливим, оскільки Позивач не має бажання проживати однією сім'єю з Відповідачем.
Подальше спільне Життя Позивача та Відповідача як подружжя із збереженням шлюбу буде суперечити інтересам Позивача та Відповідача, оскільки проживання в спільному шлюбі є безперспективним з точки зору подальших шлюбних стосунків між Позивачем та Відповідачем.
Отже, є неможливим збереження шлюбу між Позивачем та Відповідачем, який у разі надання Позивачу та Відповідачу судом строку на примирення все одно не буде збережено, тому Позивач просить не надавати термін на примирення.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її віїста з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою - батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
З питання щодо виховання та проживання дитини спору немає, оскільки спільна дитина Позивача та Відповідача проживає з Позивачем.
Майнових спорів між сторонами на даний час немає.
Шлюб сторони розривають вперше.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Виходячи з вищезазначених обставин та норм Сімейного кодексу України Позивач має право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, а у суду є всі підстави для прийняття рішення про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 105, 110 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 4, 174 - 175 Цивільного процесуального кодексу України, - позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги.
29.01.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.
15.02.2021 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 189, 197 - 200, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, прийнято процесуальне рішення про слухання справи в порядку загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання на 11 год. 00 хв. 10.03.2021 року.
10.03.2021 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 09 год. 00 хв. 06.04.2021 року в зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2
06.04.2021 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 16 год. 00 хв. 11.05.2021 року в зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 .
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 11.05.2021 року, позивачка ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі.
Свої позовні вимоги обгрунтовувала обставинами справи та нормами права, які викладені в мотивувальній частині її позовної заяви, та які судом наведено вище.
Вважала за можливе провести підготовче судове засідання без участі відповідача ОСОБА_2 , так як він знає про судове засідання, але категорично не бажає з'являтися в суд на розірвання шлюбу.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 11.05.2021 року, відповідач по справі, - ОСОБА_2 , - не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Відповідач ОСОБА_2 не надіслав на адресу відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслав на адресу суду письмових заяв про слухання справи у його відсутність, чи про відкладення слухання справи, відповідно, неявку відповідача ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, яке відбулося 11.05.2021 року, суд визнав як неповажну, та, відповідно, - таку, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.
11.05.2021 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання без сторін по справі, по результатах якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 27.05.2021 року.
27.05.2021 року проведення судового засідання відкладено на 10 год. 00 хв. 06.07.2021 року в зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 .
В основному судовому засіданні, яке відбулося 06.07.2021 року, позивач ОСОБА_1 позов підтримала, не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи та винесення заочного рішення, - без участі відповідача ОСОБА_2 .
Позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обгрунтовувала обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині її позовної заяви, та які судом наведено вище в мотивувальній частині даного рішення.
Додатково на запитання суду позивач ОСОБА_1 повідомила, що відносини між нею та відповідачем ОСОБА_2 погіршилися, починаючи з народження дитини.
Їхні стосунки постійно погіршувалися, результатом чого стало те, що вони перестали остаточно проживати як одна сім'я з жовтня 2020 року, проживають в різних населених пунктах та на різних житлових площах, взагалі не спілкуються, в них фактично вже є інші сім'ї.
З огляду на вищевказане позивач ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, та категорично не бажає, щоб суд надавав термін на примирення, адже здійснення такої дії судом, на її думку, - є безперспективним з точки зору продовження існування сім'ї, яка припинила фактично своє існування тривалий час тому, а тому вона та відповідач є чужими людьми, яких ніщо не об'єднує.
Майнових спорів у неї з відповідачем немає.
Спору щодо місця проживання малолітньої дитини у них немає, - дитина залишається проживати з нею.
В судове засідання, яке відбулося 11.05.2021 року, відповідач по справі, - ОСОБА_2 не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, відповідач не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині позовної заяви, відповідач не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у його відсутність, відповідно, неявку відповідача ОСОБА_2 в судове засідання, яке відбулося 06.07.2021 року, - суд визнав неповажною, та такою, яка не перешкоджає слуханню справи по суті, та такою, яка дає суду підстави для винесення заочного рішення.
Суд, вислухавши позивачку, яка позов підтримала, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, - шляхом винесення заочного рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Що стосується винесення заочного рішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 11 ЦПК - «Заочний розгляд справи».
Згідно ст. 280 ЦПК України, - умови заочного розгляду справи:
1 Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
- відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
- відповідач не подав відзив;
- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Як вбачається з позиції позивача ОСОБА_1 , яку вона висловила в судовому засіданні, - вона не заперечує проти заочного розгляду справи, та, відповідно, винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, в судове засідання не з'явився 5 (п'ять) раз поспіль.
Відповідач не надіслав на адресу суду письмову заяву про неможливість прибуття в судове засідання, не повідомив про причини своєї неявки, не надіслав заяву про відкладення слухання справи, не подав відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслала заяви про слухання справи у його відсутності, відповідно, його неявку в судове засідання суд визнає як таку, яка є неповажною, та такою, яка не перешкоджає розгляду справи по суті без участі відповідача, - з винесенням заочного рішення.
Згідно ст. 281 ЦПК України, - порядок заочного розгляду справи:
1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ст. 282 ЦПК України, - форма і зміст заочного рішення:
1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Згідно ст. 283 ЦПК України, - повідомлення про заочне рішення:
1. Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України, вручення судового рішення:
- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки № 481, яка видана 23.10.2021 року виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради Київської області, позивачка по справі, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно, враховуючи місце проживання позивачки ОСОБА_1 , та ту обставину, що на її утриманні перебуває малолітня дитина, та враховуючи положення ч. 2 ст. 28 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце альтернативна підсудність, - підсудність за вибором позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по справі є фізична особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Стави Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянка України, паспорт громадянки України НОМЕР_2 , виданий 01.08.2019 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець село Черняхів Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин.
01.06.2019 року позивач ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 .
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 01 червня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець село Черняхів Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянин України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка село Стави Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянка України, зареєстрували шлюб 01 червня 2019 року, про що 01 червня 2019 року складено відповідний актовий запис за № 45.
Прізвища після державної реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_8 .
Дружини - ОСОБА_8 .
Від спільного шлюбу сторони мають одну малолітню дитину, - ОСОБА_3 , 2019 року народження.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 15 жовтня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації акетів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому вказано, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Кагарлик Київської області, Україна, про що 15 жовтня 2019 року складено актовий запис за № 198.
В графі батьки зазначені:
- Батько - ОСОБА_2 , - відповідач по справі.
- Мати - ОСОБА_1 - позивачка по справі.
Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не проживають спільно, як одна сім'я, - з жовтня 2020 року, окрім того, ще на час спільного проживання між сторонами в них на протязі тривалого часу, - з моменту народження спільної дитини, - існують усталені неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Наслідком неприязних відносин між сторонами стало те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з жовтня 2020 року проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, в них різне коло спілкування, відповідно, - сторони практично не спілкуються між собою, відповідно, спільного сімейного життя не мають, спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, більше того, в них склалися фактично різні сім'ї.
Майнових спорів між сторонами немає.
Спори щодо місця проживання малолітньої дитини у сторін немає, - дитина залишається проживати з матір'ю, - позивачкою по справі.
Відповідно, позивач ОСОБА_1 навіть після роз'яснення їй судом можливості надання терміну на примирення, - категорично заперечувала проти надання терміну на примирення, так як вона вже фактично має вже іншу сім'ю, також іншу сім'ю має і відповідач, а тому позивачка ОСОБА_1 категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі більше 1 року), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам, та інтересам малолітньої дитини.
Що стосується відповідача ОСОБА_2 , то відповідач, будучи обізнаним про день, час та місце слухання справи, - не з'являвся на виклики до суду, поводить себе процесуально інертно.
Враховуючи категоричну позицію як позивача, яка спрямована на розірвання шлюбу, враховуючи байдуже ставлення відповідача до існування даного шлюбу, що виразилося в неявці в судові засідання, та враховуючи фактичні обставини справи, зокрема, - відмова позивача ОСОБА_1 від надання їй терміну на примирення, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки чергове надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити інтересам позивача.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивача ОСОБА_1 - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, а також в зв'язку з фактом наявності інших сімей у сторін, так є і пасивна згода відповідача ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, - що, на думку суду, є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - починаючи з 2020 року, - відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 1 - го року, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше 6 - ти місяців), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та дані негативні відносини з часом, зважаючи на окреме проживання сторін на різних житлових площах, - лише посилюються, зважаючи на ту обставину, що в сторін утворено фактично інші сім'ї.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 1 - го року, - не проживають як чоловік та жінка, у позивача ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , що є обопільним, в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, інші сім'ї, тощо.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу.
Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивача на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у позиції позивача в судовому засіданні, так і опосередкована позиція відповідача, який ігнорує засідання суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС, ( що має місце в даному випадку, - ухилення відповідача від подачі спільної заяви до органів ДРАЦСу).
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 1 - го року, спорів майнового спору між сторонами немає, спору щодо проживання малолітньої дитини у сторін немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивач після розірвання шлюбу, то суд приходить до висновку щодо задоволення клопотання позивача щодо повернення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона мала до реєстрації шлюбу, який розривається, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності позивача, - ОСОБА_1 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд приймає рішення про повернення позивачу прізвища, яке вона до реєстрації шлюбу, що розривається судом, - « ОСОБА_1 », причому, суд зазначає, що в даному випадку вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише позивача, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка відповідача ОСОБА_2 , - судом не враховується.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;
- судові витрати слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 01 червня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем село Черняхів Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с. Стави Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянкою України, паспорт громадянки України НОМЕР_2 , виданий 01.08.2019 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 01 червня 2019 року Кагарлицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис за № 45 від 01 червня 2019 року, - розірвати.
Після вступу рішення в законну силу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Стави Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянці України, паспорт громадянки України НОМЕР_2 , виданий 01.08.2019 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , повернути прізвище, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається, - « ОСОБА_1 ».
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця село Черняхів Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Стави Кагарлицького району Київської області, Україна, громадянки України, паспорт громадянки України НОМЕР_2 , виданий 01.08.2019 року органом 3231, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , кошти в сумі 908 (дев'ятьсот вісім) грн. 00 коп. сплаченого позивачкою судового збору при поданні позовної заяви.
Рішення може бути оскаржене на умовах та в порядку, який передбачено ст. 284 ЦПК України.
Згідно ст. 284 ЦПК України:
- заочне рішення може буте переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
- заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
- строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На підставі ч. 5 ст. 272 ЦПК України надіслати копію даного рішення сторонам по справі протягом двох днів з дня його складення.
Суддя: Закаблук О.В.