Справа № 947/15728/21
Провадження № 2/947/3217/21
05.07.2021 року
Київський районний суд м. Одеси
в складі: головуючого судді Калашнікової О.І.
при секретарі Якубовській О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-,
Встановив:
АТ Комерційний Банк «ПриватБанк» у травні місяці 2021 року звернувся до суду з вимогами постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 09.11.2016 року (дата, вказана банком у позові) у сумі 13649,04 грн., стверджуючи, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала у повному обсязі - своєчасно не повернула кредитні кошти, тому і утворилась заборгованість за договором кредиту, яка складається з простроченої заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 11041,83 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 2607,21 грн. У відповідності до положень ст.33 ЦПК України позов було розподілено судді Калашніковій О.І.
Ухвалою суду від 07.06.2021 року позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце розгляду справи.
До судового засідання позивач надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Відповідач до суду не з'явилась, відзив (пояснення) за позовом не надала, про дату, час і місце розгляду справи сповіщалась судом у відповідності до вимог закону за місцем реєстрації і за телефоном, що міститься у матеріалах справи.
Суд вивчив матеріали справи і встановив наступне:
Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку дати не містить. В інформації, що додана до заяви і містить підпис як кредитодавця так і споживача, вказана дата 12.07.2018 року . В довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 вказано: старт карткового рахунку 09.11.2017 року. Довідка про видачу відповідачу кредитних карток на виконання умов договору кредитування свідчить, що кредитну картку за № НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримала 09.11.2017 року, а з виписки по картковому рахунку відповідача убачається, що 12.07.2018 року ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 16000 грн. Розрахунок заборгованості виконано за період з 12.07.2018 року. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що12.07.2018 року ПАТ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг на отримання кредиту та платіжної кредитної картки, шляхом підписання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), Правилами користування платіжною карткою складає між сторонами кредитний договір. На підставі зазначеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом відсотків, визначених Тарифами Банку.
Банк доводить, що в порушення умов договору ОСОБА_1 не повернула у повному обсязі отримані та використані грошові кошти, внаслідок чого з дати укладання договору по 12.05.2021 року виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 13649,04 грн, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 11041,83 грн.
У якості доказів позовних вимог Банк надав до суду анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 09.11.2016 року, розрахунок заборгованості за договором кредиту від 09.11.2016 року, виписки про рух грошових коштів на рахунках відповідача, відкритих у Приватбанку, довідку про видачу за вищевказаним договором кредитних карток, довідку про зміну умов кредитування, витяг з Тарифів, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.
Посилаючись на п.2.1.1.5.5. Договору, положення ст.ст.526,530, 634,1054,1050 ЦК України, банк вимагає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 02.11.2011 року заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 12246,84 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.07.2018 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. З огляду на викладене/, вимоги позивача про стягнення заборгованості за простроченими відсотками задоволенню не підлягають.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
За змістом позовних вимог станом на 12.05.2021 року заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 11041,83 грн.
Як убачається з розрахунку банку за період з 12.07.2018 року по 12 травня 2021 року відповідач погашав заборгованість за кредитом (двадцять перша колонка розрахунку) і станом на 12.05.2021 року відповідач сплатила на погашення кредиту загалом 18817 грн. За цей же період відповідачем було використано кредитних коштів на загальну суму 17519 грн. (третя колонка розрахунку). Розрахунок, наданий банком свідчить, що фактично отримані відповідачем грошові кошти були повернуті банку у повному обсязі.
З цього ж розрахунку убачається, що банк погашав відсотки за рахунок тіла кредиту (четверта колонка вказаного розрахунку) і за вищевказаний період банк стягнув з відповідача відсотків на суму 11487 грн. Дана обставина також підтверджується наявними операціями з списання відсотків за використання кредитного ліміту - виписка з рахунку відповідача про рух грошових коштів.
Доказів погодження сторонами договору в письмовій формі такого порядку погашення відсотків позивачем не надано. Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами.
Тобто, шляхом погашення відсотків за рахунок тіла кредиту банк безпідставно збільшив тіло кредиту на загальну суму 11041,83 грн.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Керуючись ст.ст.258,263-265,268 ЦПК України, суд
Вирішив
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Калашнікова О. І.