Справа № 607/6342/21Головуючий у 1-й інстанції Кунцьо С.В.
Провадження № 33/817/388/21 Доповідач - Коструба Г.І.
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
02 липня 2021 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І., розглянувши в м. Тернополі з участю особи, що притягується до адмінвідповідальності, - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Семененко Л. М. адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не працює,
Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2021 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк один рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Семененко Л. М. просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову місцевого суду скасувати, закривши провадження у справі.
Апелянт, обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначив, що копія постанови була отримана 03.06.2021, в день її проголошення. Проте, подати апеляційну скаргу в установлений законом термін апелянт був позбавлений можливості, оскільки останні дні оскарження постанови випадали на суботу та неділю, тобто вихідні дні.
Вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, незаконною і такою, що підлягає до скасування.
Апелянт стверджує, що місцевий суд не прийняв до уваги той факт, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився у відсутності свідків, при цьому суд зіслався на Закон України №1231-ІХ від 16.02.2021, яким до ч. 2 ст. 266 КУпАП внесено зміни.
Разом з тим, на думку апелянта, місцевим судом залишено без уваги той факт, що цим же Законом доручено Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом, що на даний час не зроблено.
Зазначає, що проведення огляду поліцейським ОСОБА_1 проводилось двічі, перший раз стан алкогольного сп'яніння не виявлено, що було незрозумілим і самому поліцейському.
Наголошує на тому, що із долученого до справи акту огляду на стан алкогольного сп'яніння вбачається, що в ньому не вказано номер спеціального технічного засобу, яким проводився огляд, а лише вказана назва, відсутній підпис ОСОБА_1 , що він згоден з результатами такого огляду, відсутній підпис працівника, який проводив даний огляд.
Звертає увагу на те, що місцевий суд як на доказ вини ОСОБА_1 зіслався на свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/5316 газоаналізатора Алкотест 7510 заводський №ARME-0310 і яке чинне до 27.08.2021.
Окрім цього, як з протоколу огляду на стан алкогольного сп'яніння, так і з направлення не вбачається, що поліцейські використовували саме цей пристрій.
Вказує, що ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції не роз'яснили положення ч. 1 ст. 130 КУпАП, його права, передбачені ст. 268 цього Кодексу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який просив поновити строк на апеляційне оскарження, задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та закрити провадження у справі, захисника ОСОБА_1 - адвоката Семененко Л. М., яка підтримала апеляційну скаргу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, приходжу до висновку, що строк на апеляційне оскарження не пропущений, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 19 травня 2004 року у справі №11-рп/2004, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то днем його закінчення є наступний робочий день.
Оскільки останній день оскарження рішення місцевого суду припав на вихідний день, апеляційна скарга вважається поданою в строк, передбачений ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що суд першої інстанції під час розгляду справи забезпечив у відповідності до вимог Конституції України та ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення та навів докази, на основі яких у визначеному законом порядку встановив наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 04 квітня 2021 року о 23.35 год. в м. Тернополі по вул. Кн. Острозького, 68 керував автомобілем марки «Lexus RX 350», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушиввимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного пристрою газоаналізатора «Драгер Алкотест 7510», прилад №ARMF-0310, принтер №ARMD-0550, тест №62, який показав результат 0,65‰ (проміле). Водій ОСОБА_1 з вказаним результатом не погодився, однак від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі відмовився.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Як вбачається з матеріалів справи, поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП рядовим поліції Чайківським Н. І. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №484203 від 04.04.2021, з якої вбачається, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lexus RX 350», д. н. з. НОМЕР_1 , у якого був відсутній передній державний номерний знак, та який не мав при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, порушив п.п. 2.9 (в), 2.1 (ґ) ПДР України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вищенаведена постанова є чинною, а відтак відсутні підстави вважати, що працівники поліції, зупиняючи транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , діяли без достатніх на це підстав, як про це зазначав апелянт у судовому засіданні апеляційного суду.
Таким чином вважаю, що транспортний засіб ОСОБА_1 працівниками поліції був зупинений законно.
Що стосується порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена в тому числі КУпАП, керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
В свою чергу дії поліцейських повинні відповідати вимогам закону.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС 09 листопада 2015 р. № 1452/735, /далі Інструкція/ огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.3 ознаками алкогольного сп'яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п.п. 6, 7 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Під час перевірки документів та спілкування з ОСОБА_1 у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови, тому йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера "Драгер 7510", на що він погодився. За результатами огляду у ОСОБА_1 було виявлено 0,65 % проміле алкоголю в крові, з яким він був не згідний, але відмовився їхати в медичний заклад.
Даний факт підтверджується долученим до матеріалів справи актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови, - за допомогою газоаналізатора “Alcotest 7510”.
Доводи апелянта в частині того, що із долученого до справи акту огляду на стан алкогольного сп'яніння вбачається, що в ньому не вказано номер спеціального технічного засобу, яким проводився огляд, а лише вказана назва, та те, що з протоколу огляду на стан алкогольного сп'яніння так і з направлення не вбачається, що поліцейські використовували саме цей пристрій, спростовуються наступним.
Відповідно до п. 10 Інструкції, якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В матеріалах справи міститься роздруківка результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння від 04.04.2021, в якій зазначено номер спеціального технічного засобу, а саме Alcotest 7510, прилад № ARMF - 0310, принтер № ARMD - 0550, тест №62, тобто посилання апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Відтак, поліцейськими був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №200166 від 05 квітня 2021 р., акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також долучено до матеріалів справи роздруківку з технічного приладу "Alcotest 7510", за допомогою якого і проходив тест на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Зміст протоколу про адміністративне правопорушення всупереч доводам апелянта відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів у його достовірності не викликає.
Так, будь-які зауваження з приводу складеного поліцейськими адмінпротоколу чи інших матеріалів ОСОБА_1 не надавались та в матеріалах справи не містяться.
Вина останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, також доведена відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу - газоаналізатора "Alcotest 7510", на що він погодився та за результатами якого у нього було виявлено 0,65 % проміле алкоголю в крові, з яким він був не згідний, проте відмовився їхати в медичний заклад.
Доводи апелянта про те, що жодних свідків, які б були очевидцями обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, не було, не беруться до уваги з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Посилання апелянта на те, що Законом України №1231-ІХ від 16.02.2021, яким до ч. 2 ст. 266 КУпАП внесено зміни та доручено Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом, що на даний час не зроблено, до уваги суду не беруться, оскільки вони є безпідставними.
Так, у статті 2 КУпАП встановлено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складають:
а) Кодекс України про адміністративні правопорушення;
б) інші закони про адміністративні правопорушення (такі закони, до включення у КУпАП, застосовуються безпосередньо і на них і у такому випадку поширюються положення КУпАП).
Згідно Закону України “Про нормативно-правові акти” №2369-ІІІ від 05.04.2001, а саме ч. 3 ст. 6 даного Закону, закони посідають провідне місце в ієрархії нормативно-правових актів та мають вищу юридичну силу щодо інших законів, підзаконних нормативно-правових актів.
З огляду на вищенаведене, при вирішенні питання яке регулюється різними нормативно-правовими актами, суд керується Кодексом України про адміністративні правопорушення, так як даний нормативно правовий акт має вищу юридичну силу.
Доводи апелянта, що поліцейським не було роз'яснено ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП спростовується тим, що у протоколі серії ААБ №200166 наявний підпис ОСОБА_1 у графі щодо роз'яснення прав і обов'язків та повідомлення про місце та час розгляду даних матеріалів місцевим судом, а також підписом ОСОБА_1 у графі ознайомлення із протоколом та отримання копії примірника.
Таким чином, приймаючи рішення про встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції дослідив наявні у справі матеріали, а також відеоматеріали у їх сукупності, якими і обґрунтував свої висновки.
Всі інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, інших доводів, які б могли поставити під сумнів рішення суду першої інстанції, не надано.
Відповідно приходжу до остаточного висновку про те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення судом належним чином виконані вимоги ст. ст. 23, 33 КУпАП та адміністративне стягнення застосовано в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
За таких обставин постанова судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2021 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Семененко Л. М. - відмові у її задоволенні, оскільки будь-яких інших переконливих доводів, які б безумовно спростували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування постанови суду, скаржником не наведено і апеляційною інстанцією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Семененко Л. М. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2021 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя