Дата документу 05.07.2021 Справа № 937/513/21
Справа № 22-ц/807/2258/21 Головуючий у 1-й інстанції: Редько О.В.
Є.У.№ 937/513/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
05 липня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
із апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 березня 2021 року,-
У січні 2021 року Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, надмірно виплачені бюджетні кошти в розмірі 4 436 грн. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 як одинока матір звернулась із заявою до управління 16.01.2020 за призначенням допомоги на дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням від 21.01.2020 ОСОБА_1 було призначено допомогу з 01.01.2020 по 30.06.2020 у розмірі 4 436 грн. відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 № 1751, у редакції, чинній на момент спірних питань. Для продовження виплати допомоги ОСОБА_1 необхідно було звернутись до управління протягом липня 2020 із заявою та відповідним пакетом документів.
Пунктом 1 постанови КМУ від 08.04.2020 № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» було встановлено, що строк виплати, в тому числі і допомоги на дітей одиноким матерям, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до відповідача. Враховуючи норми вказаної Постанови, ОСОБА_1 було продовжено виплату допомоги одиноким матерям у розмірі 4 436 грн. 00 коп., починаючи з 01.07.2020 по 31.07.2020.
Пунктом 2 Постанови КМУ від 22.07.2020 № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» встановлено, що з 1 липня 2020 року призначення і виплата особам, у яких закінчився строк таких виплат у березні - червні 2020 року, здійснюється лише після подання нової заяви з необхідними документами та декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, а також особам, які звернулись за її призначенням у липні - серпні 2020 року, призначається і виплачується починаючи з липня 2020 року, але з урахуванням змін, які були внесені до порядку призначення та визначення права на отримання допомоги.
15.07.2020 ОСОБА_1 подала заяву для підтвердження та визначення права на отримання допомоги з 01.07.2020 з урахуванням змін.
Відповідно до рішення від 22.07.2020 ОСОБА_1 не мала права на отримання допомоги з 01.07.2020, тому що у складі сім'ї є працездатний, що не здійснює догляду, який не працював 3 місяці, що передують зверненню.
Враховуючи п. 2 постанови КМУ від 08.04.2020 № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» управлінням було здійснено перерахунок розміру допомоги, в результаті чого було виявлено, що ОСОБА_1 не підтвердила право на отримання допомоги з 01.07.2020. В такому випадку управлінню необхідно було визначити обсяг коштів, який підлягає поверненню, визначити строки повернення коштів та повідомити отримувача допомоги. Сума переплати бюджетних коштів становить 4 436 грн.
Пункт 2 постанови КМУ від 08.04.2020 № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» було доповнено абзацом такого змісту: «Не підлягають поверненню кошти державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, допомоги на дітей одиноким матерям, виплачені отримувачам під час карантину до 1 липня 2020 року, якщо не було підтверджено право на отримання допомоги або її розмір внаслідок перерахунку зменшився. Якщо отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, допомоги на дітей одиноким матерям повернув суми надміру виплачених коштів, орган соціального захисту населення повертає такі кошти отримувачу допомоги.». (постанова КМУ від 28.10.2020 № 1035). Таким чином поверненню підлягають кошти, які були виплачені за липень 2020 року у розмірі 4 436 грн. Суми коштів, які підлягають поверненню, повертаються отримувачем допомоги самостійно; за згодою отримувача допомоги у повному обсязі за рахунок наступних виплат допомоги; за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок сум наступних виплат допомоги в розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги.
20.10.2020 ОСОБА_1 було направлено повідомлення про необхідність повернення виплачених коштів у розмірі 4 436,00 грн. у відповідності з чинним законодавством. Відповідач не виявив бажання повернути кошти самостійно, відрахування здійснити неможливо, оскільки відповідачу не призначено допомогу, тому позивач був вимушений звернутись з відповідною позовною заявою до суду.
Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалите нове про задоволення позову.
Управління зазначає, що суд першої інстанції незаконно відмовив у позові, не звернув уваги на те, що відповідно до п.п.2 п.2 постанови КМУ від 22.07.2020 за №632 з 1 липня 2020 призначення і виплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та допомоги на дітей одиноким матерям особам, у яких закінчився строк таких виплат у березні-червні 2020, здійснюється лише після подання нової заяви з необхідними документами та декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Відповідачка подала заяву на виплату їй допомоги лише 15.07.2020, при цьому після перевірки було встановлено, що вона з 01.07.2020 вже не мала права на отримання такої допомоги.
Копія апеляційної скарги і ухвала про відкриття апеляційного провадження направлені відповідачеві17.05.2021. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
За вимогами п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарг без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 отриманих коштів у розмірі 4 436,00 грн., а отже поверненню зазначена сума не підлягає
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Встановлено, що 16 січня 2020 року ОСОБА_1 як одинока матір звернулась до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області із заявою про призначення допомоги на дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.5-6/.
Рішенням Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області ОСОБА_1 було призначено допомогу з 01.01.2020 по 30.06.2020 у розмірі 4 436 грн. /а.с.7/.
Розпорядженням на продовження строку виплати допомоги одиноким матерям (з урахуванням доходів) начальника Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 19.06.2020 ОСОБА_1 встановлено розмір допомоги з 01.07.2020 по 31.07.2020 у сумі 4 436 грн. /а.с.8/.
15.07.2020 ОСОБА_1 повторно звернулась до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області із заявою про призначення допомоги на дітей одиноким матерям /а.с.9-11/.
Рішенням Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області від 22.07.2020 допомога одиноким матерям ОСОБА_1 не надається з 01.07.2020 у зв'язку з тим, що у складі сім'ї є працездатний, що не здійснює догляду, який не працював 3 місяці, що передують зверненню /а.с.11/
Згідно розрахунку по справі № 426895 переплата бюджетних коштів, які були виплачені ОСОБА_1 за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 становить 4 436 грн. /а.с.12/.
Згідно акту перевірки № 745/426895 від 20.10.2020 ОСОБА_1 надала невірну інформацію, внаслідок чого підлягає поверненню надмірно виплачені кошти в сумі 4 436 грн. протягом періоду з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року /а.с.12/.
В чому полягає недостовірність інформації в акті перевірці не зазначається.
Наказом від 20.10.2020 № 576-Р Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області з ОСОБА_1 стягнено суму надміру нарахованої допомоги на дітей одиноким матерям в розмірі 4 436 грн. /а.с.13/.
20 жовтня 2020 року на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про припинення соціальної допомоги та зобов'язання повернути переплачену суму в розмірі 4 436 грн. до 31.12.2020 /а.с.13/.
Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» визначено, що соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі у розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.
Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» встановлені умови, за яких державна соціальна допомога не призначається, зменшується її розмір або припиняється виплата.
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок № 250), соціальна допомога призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 250 для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема,декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).
У частині четвертій статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» визначено, що якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18? Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Згідно із пунктом 34 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (у редакції, що діяла на час звернення із заявою про призначення соціальної допомоги, далі - Порядок № 1751) допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім'ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.
Зазначена допомога призначається на кожну дитину. Перелік документів для призначення допомоги визначений пунктом 35 Порядку № 1751.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Таким чином, допомога на дітей одиноким матерям та допомога малозабезпеченим сім'ям, є різновидами державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надаються з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки малозабезпечених сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
В матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_1 недобросовісно набула отримані кошти у розмірі 4 436,00 грн.
Враховуючи соціальний статус сім'ї відповідача, наявність на утриманні дітей, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря.
Оскільки судом правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це вимагає позивач.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст.268, 374,375,382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької областізалишити без задоволення.
Заочне рішення Мелітополського міськрайонного суду Запорізької області від 29 березня 2021 у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючий І.В. Кочеткова
Судді А.В. Дашковська
О.М. Кримська