Справа № 308/1208/21
Закарпатський апеляційний суд
01.07.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні 11-кп/4806/301/21, за апеляційною скаргою, яку подав захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15. 06. 2021.
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та задоволено клопотання прокурора і продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_8 за ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України строком на 60 (шістдесят) діб, до 13. 08. 2021 включно.
Цією ж ухвалою за клопотанням прокурора обвинуваченому за ч. 3 ст. 307 КК України ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із продовженням строку дії відповідних обов'язків до 13. 08. 2021.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувають об'єднані матеріали кримінальних проваджень, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020070000000071 від 06. 02. 2020, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_9 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, за №12020070000000224 від 18. 08. 2020, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та за №12020070170001228 від 03. 12. 2020, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України.
Окрім того, з даного провадження слідує, що на стадії підготовчого судового засідання щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 обрано запобіжні заходи у виді тримання під вартою, з можливістю внесення застави, які в подальшому було продовжено за клопотанням прокурора, а відносно ОСОБА_9 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобів електронного контролю.
-2-
Оцінюючи доводи сторін провадження (прокурора та адвоката ) щодо наявності чи відсутності ризиків, які є підставою тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які були підставою обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу не відпали. При оцінці доводів сторони захисту про те, що висунута обвинуваченому ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні підозра ґрунтується виключно на припущеннях, а обвинувачення не підтверджено жодними доказами, суд взяв до уваги те, що вимога обґрунтованої підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного/обвинуваченого з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. При оцінці доводів захисника про порушення прокурором строку звернення з клопотанням, суд врахував, що відповідно до чинного КПК України в суду наявний обов'язок з повторного розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не буде завершене до його спливу, тобто на відміну від стадії підготовчого судового провадження, відповідне клопотання від прокурора у даному випадку не є обов'язковим до заявлення, а відтак недотримання строків для заявлення прокурором клопотання, на переконання суду, не перешкоджає вирішенню по суті питання, яке суд зобов'язаний розглянути. Приймаючи рішення суд взяв до уваги те, що прокурором стороні захисту завчасно вручено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, що не заперечується захисником, у той же час, заявивши клопотання про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, захисник фактично продемонстрував свою готовність до розгляду по суті питання про продовження або скасування/зміну строку дії запобіжного заходу, оскільки заявлене ним клопотання безпосередньо стосується цього кримінально-процесуального інституту та заявлений до вжиття захід - фактично є альтеративним видом заходу забезпечення кримінального провадження. В ухвалі також вказується на те, що, оцінивши докази сторони обвинувачення та сторони захисту в їх сукупності та співставленні, вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд не знайшов підстав, які б слугували для відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення щодо продовження тримання особи під вартою, і при цьому, доводи сторони захисту, що лежать в основі клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , є аналогічними з викладеними у запереченнях на клопотання прокурора, а отже, предметом розгляду як клопотання сторони обвинувачення, так і сторони захисту є вирішення питання доцільності тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_13 . Окрім того, оцінивши мету застосування запобіжного заходу, зокрема забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, суд дійшов переконання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на період судового розгляду, але не більше ніж на шістдесят днів, з можливістю внесення застави, розмір якої визначено судом при обранні цього запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 вказує на те, що ухвала є незаконною і підлягає скасуванню. Зазначає, що прокурором пропущено строк на подачу клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, у зв'язку з чим, таке не могло бути задоволено. Стверджує, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, що твердження прокурора ґрунтуються виключно на припущеннях, що свідчить про те, що суд безпідставно продовжив обвинуваченому найсуворіший за видом запобіжний захід. Крім того, посилається на те, що підозра ОСОБА_5 є
-3-
необґрунтованою і не підтверджена будь-якими доказами. Вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 достатнім може бути запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому, стверджує, що ОСОБА_5 не має намірів переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити те, в якому підозрюється. Посилається і на те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання.
Апеляційна скарга розглядається у відсутності прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що прокурор, обвинувачений та адвокат належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. При цьому береться до уваги і те, що будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги чи даних про поважність причин неявки від вищевказаних процесуальних осіб не надходило, а також те, що учасники судового розгляду не виявили бажання брати участю у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
У відповідності до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
-4-
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Так, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не зменшились і продовжують існувати.
Разом із тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення - відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів та покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 , у разі доведення його вини (позбавлення волі на строк від девяти до дванадцяти років з конфіскацією майна), те, що судове провадження не закінчено й на даний час не допитані всі свідки, а також дані про особу обвинуваченого (ніде не працює, не має коштів для свого утримання ).
Тому, колегія суддів вважає, що, виходячи з тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 обвинувачується, конкретних обставин, за яких скоєно діяння, кількості епізодів злочинної діяльності та даних про його особу, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, незаконно впливати на інших обвинувачених та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Колегія суддів враховує також і те, що продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому, колегія суддів зазначає, що застосований щодо ОСОБА_5 запобіжний захід із урахуванням його тривалості та у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу, в зв'язку з чим, із урахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 у силу характеру інкримінованого йому діяння та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення (допит свідків, дослідження письмових та речових доказів), суд першої інстанції дійшов належного висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із чим погоджується й колегія суддів, вважаючи, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також дієвості кримінального провадження.
На підставі наведеного вище, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не доведено наявність передбачених КПК України і вказаних вище ризиків і не надав жодного доказу фактичного існування вищевказаних ризиків.
Як такі, що не впливають на висновок суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд, з огляду на вищенаведене, не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що прокурором пропущено строк на подачу клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, у зв'язку з чим, таке не могло бути задоволено.
-5-
При оцінці цих доводів, апеляційний суд бере до уваги і те, що у матеріалах судового провадження відсутні й стороною захисту не надано доказів про наявність у ОСОБА_5 будь-яких захворювань, які б свідчили про неможливість тримання його під вартою в умовах ізоляції від суспільства.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на інших обвинувачених та свідків, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, а також вищенаведені дані про його особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_5 інших, більш м'яких, запобіжних заходів.
Посилання захисника - адвоката ОСОБА_6 на необхідність застосування при розгляді апеляційної скарги практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень «Тодоров проти України», «Бойченко проти Молдови», «Александр Макаров проти Росії» та ін.. заслуговує на увагу, натомість колегія суддів вважає, що прийняте слідчим суддею рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у зазначених рішеннях.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі захисника - адвоката ОСОБА_6 доводи на захист обвинуваченого ОСОБА_5 були предметом перевірки та розгляду судом першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду і застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Колегія суддів вважає, що матеріали провадження не містять переконливих доказів, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою. Не були вони надані й стороною захисту під час судового розгляду.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі стороною захисту не вказується в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу, яку подав захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15. 06. 2021, якою обвинуваченому за ч. 3 ст. 307 КК України ОСОБА_15 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13. 08. 2021, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :