Справа № 459/1288/21
Провадження № 2-а/459/33/2021
02 липня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Мельникович М.В.
з участю секретаря Мандрик І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
27.04.2021 р. позивач звернувся у суд з позовом до відповідача, у якому просить скасувати постанову серії ЕАН № 4095660 від 20.04.2021 р. про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв'язку з порушенням п. 3.21 ПДР України. Стверджує, що не порушував Правил дорожнього руху, а дії й рішення поліцейського були безпідставні у зв'язку з відсутністю належних доказів вчинення даного правопорушення та кваліфіковані невірно.
28.04.2021 р. судом відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.06.2021 р. о 10:00 год. у залі судових засідань Червоноградського міського суду Львівської області з викликом сторін.
01.06.2021 р. розгляд справи було відкладено у звязку із неявкою сторони відповідача на 14:00 год. 25.06.2021 р.
25.06.2021 р. в судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача 16.06.2021 року подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується із позовними вимогами, оскільки ним долучено відеозапис з нагрудного відеореєстратора, як доказ правомірності дій поліцейського. Також зазначив, що твердження позивача про ймовірні процедурні порушення не повинно сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення рішення. Коли мова йде про порушення суто формальні, то такі взагалі не впливають на його дійсність. Тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити, а справу розглядати у відсутності сторони відповідача.
25.06.2021 року позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що заперечення відповідача на позовні вимоги зводиться лише до посилань на норми процесуального закону. Крім цього, у відзиві відповідач визнає факт «формальних порушень» при винесенні постанови та стверджує, що такі «взагалі не впливають на його дійсність». Крім цього, позивач зазначив, що в долученому відповідачем відеозаписі з нагрудного відеореєстратора зафіксована лише розмова між позивачем та поліцейськими, доказу вчинення позивачем правопорушення на даному відео не має. Тому, просив відхилити наведені у відзиві відповідача заперечення та задовольнити позов в повному обсязі.
У зв'язку із неявкою всіх учасників справи, на підставі ст. 229, ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглянута у письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Оцінивши докази у справі, суд вважає, що слід постановити судове рішення про таке.
Як видно з оскаржуваної постанови серії ЕАН № 4095660 від 20.04.2021 р., яку виніс інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області у Львівській області Лаган О. І.відносно позивача, останній 20.04.2021 р. близько 13:52 год. по вул. Митрополита Ангеловича, 30 у м. Львові, керуючи автомобілем марки «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «в'їзд заборонено» та здійснив в'їзд в зону дії знаку, чим порушив п. 33 ПДР України, відповідальність за що передбачена за ч. 1 ст. 122 КУпАП. До порушника було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами ст. 255 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачеві слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.
При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КпАП України.
Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Виходячи зі змісту висновків Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, що викладені у пп. 36, 37 постанови від 23.10.2019 р. по справі № 357/10134/17, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення.
Із відзиву на позовну заяву судом встановлено, що відповідач з позовними вимогами не погоджується посилаючись на те, що відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та підвідомчістю. Також відповідачем надано відеозапис з нагрудного відеореєстратора, як доказ правомірності дій поліцейського під час розгляду даної справи та доказ вчинення позивачем правопорушення, яке ставилося йому у провину.
Суд, проаналізувавши наданий відповідачем відеозапис з нагрудного відеореєстратора, встановив, що останній не містить зафіксованого факту вчинення адміністративного правопорушення позивачем, на даному записі лише зафіксована розмова між позивачем та працівником поліції (яка погано прослуховується), що не складає доказову базу і як такий не може бути підтвердженням вчинення позивачем вищевказаного адміністративного правопорушення.
Інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем не надано.
Таким чином, у даній адміністративній справі відповідач жодних доказів, які встановлювали б факт вчинення позивачем вказаного правопорушень, не надав.
З огляду на наведене, а також на те, що позивач в своєму позові категорично заперечив свою вину у вчиненому правопорушенні, а відповідачем жодними доказами не спростовано наведених позивачем обставин та не доведено його винуватість у даному адміністративному правопорушенні шляхом подання доказів, на підставі яких можна було б встановити наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення та його винуватість у вчиненні такого, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого підлягає скасуванню.
За таких обставин і міркувань суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати у справі, а саме судовий збір в сумі 454 грн.
У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в сумі 454 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 243-246, 250, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАН № 4095660, що винесена 20 квітня 2021 року інспектором Управління патрульної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Лаганом Олександром Ігоровичемпро накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (79053, м. Львів вул. Перфецького, 19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 454 (Чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 02.07.2021 р.
Суддя: М. В. Мельникович