Справа № 452/293/21
Іменем України
"02" липня 2021 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючої судді Карнасевич Г.І.,
секретаря судового засідання Страхоцької Т.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду м. Самбора Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що має статус «Ветеран війни - учасник бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_1 ), а відтак, має пільги, які передбачені законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Законом № 367-ХIV від 25.12.1998 року стаття 12 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була доповнена частиною п'ятою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Станом на 2018, 2019, 2020 роки вказана частина статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має наступну редакцію: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
На підставі Постанови КМ України від 14.03.2018 року № 170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» їй було виплачено у 2018 році до 5 травня як учаснику бойових дій - 1265,00 грн. В той же час у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та з урахуванням положень статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, їй повинні були виплатити разову грошову допомогу у розмірі - 6865,00 грн. Отже, з урахуванням невиплаченої суми розмір недоплати становить - 5600,00 грн.
На підставі Постанови КМ України віл 20.03.2019 року № 237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» їй було виплачено у 2019 році до 5 травня як учаснику бойових дій - 1295,00 грн. В той же час у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та з урахуванням положень статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, їй повинні були виплатити разову грошову допомогу у розмірі - 7135,00 грн. Отже, з урахуванням невиплаченої суми розмір недоплати становить - 5840,00 грн.
На підставі Постанови КМ України від 19.02.2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» їй було виплачено у 2020 році до 5 травня як учаснику бойових дій - 1390,00 грн. В той же час у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та з урахуванням положень статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, їй повинні були виплатити разову грошову допомогу у розмірі - 8190,00 грн. Отже, з урахуванням невиплаченої суми розмір недоплати становить - 6800,00 грн.
У відповідності до цього, вона звернулася до відповідача із заявою від
13.01.2021 року, щодо донарахування та виплати їй разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2018, 2019 та 2020 роки у вищезазначених розмірах.
Листом відповідача від 20.01.2021 року № К-10/01-11 їй було відмовлено у задоволенні її заяви.
Вважає дії відповідача щодо відмови їй у перерахунку та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня протиправними.
А тому просить постановити рішення яким:
- визнати протиправними дії УСЗН Самбірської РДА Львівської області, щодо відмови перерахувати та виплатити їй, як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі передбаченому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати УСЗН Самбірської РДА Львівської області нарахувати та виплатити
(з урахуванням отриманих виплат) їй, як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі передбаченому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік.
Ухвалою судді провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву. Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.
Судом встановлено, що позивачка є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені статтею 12 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для ветеранів війни учасників бойових дій, в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , наявного в матеріалах справи.
Позивачка отримала разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 рік у розмірі - 1265,00 грн, до 5 травня за 2019 рік у розмірі - 1295,00 грн., до 5 травня за 2020 рік у розмірі -1390,00 грн., у зв'язку із чим звернулася до відповідача із заявою про нарахування і виплату їй недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019, 2020 роки, встановленої статтею 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, проте отримала відповідь, що їй виплачена вказана допомога у відповідності до вимог законодавства, а тому її розмір не підлягає перерахунку.
В той же час у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та з урахуванням положень статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ОСОБА_1 повинні були виплатити разову грошову допомогу:
- у 2018 році в розмірі - 6865,00 грн., отже, з урахуванням невиплаченої суми розмір недоплати становить - 5600,00 грн.;
- у 2019 році в розмірі - 7135,00 грн., отже, з урахуванням невиплаченої суми розмір недоплати становить - 5840,00 грн.;
- у 2020 році в розмірі - 8190,00 грн., отже, з урахуванням невиплаченої суми розмір недоплати становить - 6800,00 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Статтею 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції від 25.12.1998) було встановлено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Проте, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, відповідно до якого було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання).
Конституційний Суд України у рішенні від 27.02.2020 року у справі №1-247/2018 (3393/18) дійшов висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України та визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вирішуючи питання про право як Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, так і Велика Палата Верховного Суду дійшли висновку по зразковій справі №440/2722/20, що з 27.02.2020 року розмір разової грошової допомоги до 5 травня у
2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у таких розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що відповідач здійснив виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій в розмірі 1390,00 грн., проте як встановлено судом, з 27.02.2020 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня як учасник бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що є підставою для задоволення позову повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241 - 243, 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області, щодо відмови перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі передбаченому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області нарахувати та виплатити (з урахуванням отриманих виплат) ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій разову грошову допомогу до 5 травня за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі передбаченому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 02 липня 2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області, місцезнаходження: м. Самбір, Львівська область, вул. І.Мазепи, 8, код ЄДРПОУ 25258877.
Суддя