Справа №463/7595/21
Провадження №1-кс/463/4405/21
05 липня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
Cлідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Львівського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 про арешт майна, -
Слідчий СВ Львівського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова,яке погоджене з прокурорм Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, а саме просить накласти арешт на: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,власником якого є ОСОБА_5 .
Клопотання мотивує тим, що в провадженні СВ ЛРУП ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження №12021141050001313 від 02.07.2021 року за ознаками кримінального правпопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка ОСОБА_5 неодноразово під різними приводами просила надати в позику громадянина ОСОБА_6 грошові кошти, загальна сума позики становила 180 000 доларів США. В розписці ОСОБА_5 зазначила, що у разі неповернення коштів, остання передасть громадянину ОСОБА_6 свій будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,власником якого є ОСОБА_5 . На даний час ОСОБА_5 позику не повернула та ухиляється від її повернення, а відтак орган досудового розслідування просить накласти арешт на зазначений будинок з метою забезпечення відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
В судове засідання ні слідчий ні прокурор прокурор не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду вказаного клопотання належним чином. В матеріалах клопотання міститься прохання в якому слідчий просить слухати справу без його участі та задоволити вказане клопотання. Його неявка не перешкоджає розгляду вказаного клопотання.
Інші учасники процесу в судове засідання також не прибули. Їх неявка не перешкоджає розгляду вказаного клопотання.
Оглянувши та перевіривши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За правилами п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна являється заходом забезпечення кримінального провадження, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України застосовується на підставі ухвали слідчого судді.
За змістом ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до п. п. 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
В матеріалах вказаного клопотання, які надійшли на адресу суду орган досудового розслідування покликається на той факт, що накладення арешту на зазначений будинок в майбутньому забезпечить відшкодування шкоди завданої кримінальним правпопорушенням. Однак будь-яких даних, щодо оголошення підозри ОСОБА_5 дане клопотання не містить. Крім того жодних об'єктивних даних які б підтверджували що нерухоме майно розміщене за адресою АДРЕСА_1 зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були обєктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч 4 ст 190 КК України слідчий суддя з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає.
Крім того, як уже зазначалось вище, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Однак, орган досудового розслідування не надав жодних належних та допустимих доказів про існування таких ризиків.
Тому, клопотання слід визнати необґрунтованим і в його задоволенні відмовити.
Керуючись вимогами ст.ст. 9,131,132,170-173, 309 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Львівського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_4 про арешт майна - відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляція безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1