Справа №463/5674/21
Провадження №3/463/1298/21
22 червня 2021 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Леньо С. І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ІПН НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 44-3 КУпАП, -
Працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення про те, що, дослівно: «26.03.2021 о 10:00 год. перебуваючи на посаді адміністратора ТЦ «Епіцентр» що за адресою м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 188 допустила роботу та приймання відвідувачів суб'єктом господарювання, які провадять діяльність у сфері торгівлі, чим порушила пп. 4 п. 3-5 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 із змінами та протоколу № 11 МК з ПТЕБіКС».
ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вину у вчиненому заперечила та пояснила, що не наділена повноваженнями приймати рішення про допуск чи не допуск відвідувачів, а працівник поліції при складенні протоколу не перевіряв кола її повноважень.
Вивчивши матеріли справи, вважаю, що у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статей 283 і 284 КУАП у постанові, серед іншого, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За змістом ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Аналогічні положення закріплені в ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Під час розгляду адміністративної справи № 161/5372/17 (постанова від 29.04.2020р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював правові висновки, згідно яких роз'яснив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Відтак, пояснення особи, яка склала адмінпротокол не можуть бути доказами вчинення адмінправопорушення.
Під час розгляду іншої адміністративної справи № 524/5741/16-а (постанова від 20.05.2020р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював ще один правовий висновок, відповідно до якого роз'яснив, що поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Всупереч зазначеним висновкам, до матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би підтверджував, що саме ОСОБА_1 в силу своїх трудових обов'язків зобов'язана забезпечити виконання вимог постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020.
Ба більше, згідно долученої до матеріалів справи копії інструкції адміністратора відділу інформації, у ОСОБА_1 такі обов'язки відсутні.
Зрештою, як вбачається з поданих матеріалів, працівник поліції взагалі не досліджував питання хто саме уповноважений приймати рішення про допуск чи не допуск відвідувачів і по суті, останній обмежився виключно фотознімком людей у гіпермаркеті.
Самі ж фотознімки настільки жахливої якості, що з них взагалі неможливо зрозуміти хто на них зафіксований - відвідувач чи працівник гіпермаркету.
Відтак, за відсутності належних і допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, з врахуванням положень ст. 62 Конституції України та практики ЄСПЛ приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП належними і допустимими доказами не доведена, що свідчить про відсутність в її діях події та складу інкримінованого правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з наведеним, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 44-3, 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.
Суддя: Леньо С. І.