Справа № 438/718/21
Провадження № 3/438/426/2021
іменем України
02 липня 2021 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , директор МКП «Ринок», проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №105699 від 21 квітня 2021 року - 21 квітня 2021 року о 10 год 40 хв гр. ОСОБА_1 будучи директором МКП «Ринок», не забезпечив припинення діяльності торгівельних точок, які здійснюють торгівлю промисловими товарами, чим порушив п.3 пп.9 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020р. зі змінами та доповненнями, а також не забезпечив працівників МКП «Ринок» засобами індивідуального захисту, масками чи респіраторами, що закривають рот та ніс, чим порушив постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020р. зі змінами та доповненнями, а саме: п.п.12 п.3, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Крім цього, суддею виносились постанови про привід ОСОБА_1 у судове засідання, однак постанова судді не виконана.
За змістом частини другої статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Крім цього, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд повинен провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» роз'яснив судам, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. Як зазначено у вказаній постанові, оцінюючи поведінку суду, слід враховувати, зокрема, і своєчасність призначення справи до судового розгляду, а оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, - важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов'язані зі станом здоров'я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо.
У пункті 7 вказаної постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов'язків.
Отже, з огляду на викладене, суд не вважає причини неявки ОСОБА_1 у судове засідання поважними.
Таким чином суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутності.
З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, відсутність об'єктивних перешкод для його явки в суд та участі в судовому засіданні, суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду справи за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши докази в справі, прийшов до наступного висновку.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
За приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №105699 зазначено, що 21 квітня 2021 року о 10 год 40 хв гр. ОСОБА_1 будучи директором МКП «Ринок», не забезпечив припинення діяльності торгівельних точок, які здійснюють торгівлю промисловими товарами, чим порушив п.3 пп.9 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020р. зі змінами та доповненнями, а також не забезпечив працівників МКП «Ринок» засобами індивідуального захисту, масками чи респіраторами, що закривають рот та ніс, чим порушив постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020р. зі змінами та доповненнями, а саме: п.п.12 п.3, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Однак, відповідно до протоколу №12 комісії з питань техногенноекологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Бориславської міської ради від 19.04.2021 року було дозволено роботу непродовольчих ринків з 20.04.2021 року.
Відтак, рішенням міської комісії з питань техногенно екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Бориславської міської ради від 19.04.2021 року було дозволено роботу непродовольчих ринків.
В матеріалах справи відсутні будьякі належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 недотримався обмежень, зазначених Протоколу №12 комісії з питань техногенноекологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 19.04.2021 року. Жодних доказів на вчинення директором МКП «Ринок» ОСОБА_1 правопорушення, яке ставиться у вину органом поліції, суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівниками поліції було порушено вимоги ст.255КУпАП та не зібрано доказів, які б підтверджували її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП. Відтак, на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.7,44-3,247,283,285 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На дану постанову протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.
Суддя: А.Т. Слиш