Житомирський апеляційний суд
Справа №285/468/21 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Зав'язун С. М.
30 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Зав'язуна С.М.,
за участю: секретаря Дем'янчук Н.Д.,
захисника Кобриної Н.В.,
особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 березня 2021 року,
зазначеною постановою ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн.
Згідно постанови суду, 17.01.2021 року, о 10 год. 00 хв., гр. ОСОБА_1 по вул. Шевченка керував автомобілем Mercedes-Benz Vito д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, як незаконну, та прийняти нову, якою закрити провадження по даній справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому, зазначає, в судовому засіданні не заперечував, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, але зазначив, що відмовлявся в присутності лише одного свідка, іншого свідка не було, причиною відмови від проходження медичного обстеження було те, що він транспортним засобом не керував, тобто не перебував у статусі водія. Наголошує, що суд 1-ї інстанції, не маючи жодного доказу на підтвердження факту керування ним транспортного засобу, не дав також жодної оцінки порушенню поліцейськими процедури проходження медичного огляду, не перевірив його доводи шляхом виклику та допиту осіб, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, письмові пояснення яких перебувають у матеріалах справи. Крім того, наголошує, що його права при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не були роз'яснені, на прохання надати копію складеного протоколу йому було відмовлено. Звертає увагу, що будь-які докази керування ним транспортним засобом у матеріалах справи відсутні.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника в підтримку апеляційних вимог, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши постанову суду в межах поданої апеляції, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, за положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вказаних вимог закону, суд першої інстанції під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, не дотримався.
Як вбачається з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Порядком).
Відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
За ч.2 ст.266 КУпАП (в ред. від 01.01.2021) огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п.7 Розділу І Інструкції та ч.3 ст.266 КУпАП у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Як визначено п.3 Порядку, огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Відповідно до п.6 цього Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. А згідно п.8 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Обґрунтовуючи висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові послався як на докази - визнавальні пояснення ОСОБА_1 (не заперечував, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, але зазначив, що відмовлявся в присутності лише одного свідка, іншого свідка не було); акт огляду на стан сп'яніння; письмові пояснення свідків при складанні протоколу - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; доданим до протоколу відеозаписом.
Дослідивши наявні докази, апеляційний суд не погоджується з таким висновком, оскільки суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.ст.7, 245, 252, 280 КУпАП, внаслідок чого дійшов неправильного висновку про доведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Будучи допитаним в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 знову ж таки не заперечував, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, але повторно зазначив, що 17.01.2021, о 10 год. відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння в присутності лише одного свідка, іншого свідка не було, автомобілем не керував. Посилаючись на зазначене, наголосив, що при складанні протоколу відносно нього, поліцейськими грубо порушенні вимоги ст.266 КУпАП, Інструкції та Порядку.
Зазначені пояснення ОСОБА_1 в ході апеляційної перевірки матеріалами справи не спростовано.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №002308 від 17.01.2021 (а.с.3), 17.01.2021 року, о 10 год. 00 хв., ОСОБА_1 по вул. Шевченка керував автомобілем Mercedes-Benz Vito д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, як зазначено в протоколі свідки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Разом з цим, опитаний в судовому засіданні апеляційного суду, свідок ОСОБА_3 пояснив, що дійсно був запрошений працівником поліції як свідок під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 , однак з останнім не спілкувався, чи перебував той в стані сп'яніння йому не відомо, в його присутності ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд на стан сп'яніння. Про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння йому повідомив поліцейський. Іншого свідка він не бачив. Підписав на прохання працівника поліції, не читаючи, лише один документ, який саме не може пригадати.
З урахуванням пояснень свідка ОСОБА_3 наданих суду апеляційної інстанції, наявні в справі письмові пояснення цього свідка (а.с.4), та формулювання обставин вчинення адміністративного правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення, на які суд першої інстанції послався як на доказ вини ОСОБА_1 , в даному випадку не підтверджені безпосередньо свідком, а тому як доказ у справі щодо їх достовірності викликають сумнів. Крім того, пояснення свідка ОСОБА_3 опосередковано підтверджують версію перебігу подій висунуту ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_2 на неодноразові виклики до апеляційного суду не з'явився. Наявні в справі письмові пояснення свідка ОСОБА_2 безпосередньо судом перевірені не були та спростовані поясненнями опитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 .
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що фіксування можливого вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, працівниками поліції проводилося в порушення вимог Інструкції, Порядку та ст.266 КУпАП, оскільки, було залучено лише одного свідка для проведення відповідної процесуальної дії, тоді як участь в якій обов'язково передбачає двох свідків.
З урахуванням наведеного, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №002308 від 17.01.2021 (а.с.3) відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, в розумінні статті 251 КУпАП, не може підтверджувати вчинення останнім правопорушення, оскільки факт його складення, в порушення зазначених вимог ст.266 КУпАП, Інструкції та Порядку, мало здійснюватися у відповідному процесуальному порядку (відмова від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, відмова від огляду у відповідного закладі охорони здоров'я, за таких умов - складання протоколу, але в обов'язковій присутності двох свідків).
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення складений працівниками поліції в порушення вимог ст.266 КУпАП, Інструкції та Порядку, не може бути допустими доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення.
Також, з перевіреного судом апеляційної інстанції наявного в справі відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який наданий як доказ вини ОСОБА_1 , встановлено те, що цей запис не є безперервним, фактично складається з неякісного фрагменту, з нього не вбачається конкретного фіксування відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, роз'яснення йому наслідків такої відмови, так і залучення відповідних свідків. Не встановлено за допомогою якого саме технічного приладу здійснено відеозапис. Таким чином, цей відеозапис є не відповідним п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапиису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026. Тобто, наявний в справі відеозапис (а.п.7) є недопустимим доказом та до уваги апеляційним судом також не береться.
Інших належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не встановлено.
Виходячи з вищезазначеного, вирішуючи справу, суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, викладені в оскарженій постанові висновки щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на належно перевірених та допустимих доказах.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Отже, сукупністю досліджених доказів в справі про адміністративне правопорушення не доведено винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП поза розумним сумнівом, оскаржена постанова суду першої інстанції є необґрунтованою.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд вважає необхідним постанову суду скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - скасувати.
На підставі п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення №285/468/21 за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Житомирського
апеляційного суду С.М. Зав'язун