Житомирський апеляційний суд
Справа №275/617/20 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.
Категорія 19 Доповідач Галацевич О. М.
30 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №275/617/20 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішення сільської ради та державних актів,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,
на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області, ухвалене 24 лютого 2021 року суддею Лівочкою Л.І. у смт. Брусилові, повний текст рішення складено 05 березня 2021 року,
У липні 2020 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади), у якому, просила: визнати незаконним та скасувати рішення Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 20 жовтня 2009 року, прийняте на 33 сесії 5 скликання; визнати незаконним та скасувати Державний акт серії ЯМ №093993 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1820983505:04:001:0082 та запис про його державну реєстрацію з Національної кадастрової системи, виданий на ім'я ОСОБА_2 ; визнати незаконним та скасувати Державний акт серії ЯМ №093994 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1820983505:04:001:0083 та запис про його державну реєстрацію з Національної кадастрової системи, виданий на ім'я ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову зазначила, що 12 серпня 1997 року Озерською сільською радою народних депутатів Брусилівського району Житомирської області на підставі рішення №20 від 25 червня 1997 року ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЖТ-23-09 №000946. Державним актом ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2494 га за адресою: АДРЕСА_1 та надано у користування земельну ділянку площею 0,3326 га, яка розташована за вищевказаною адресою та межує з земельною ділянкою площею 0,2494 га.
20 лютого 2020 року з метою отримання земельної ділянки площею 0,3326 га у власність (шляхом приватизації), вона звернулась із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади), яка своїм рішенням від 25 березня 2020 року № 1441 надала їй такий дозвіл. У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до інженера-землевпорядника.
У подальшому інженер-землевпорядник повідомив її, що земельна ділянка площею 0,3326 га (яка перебуває у її користуванні з 1997 року та від права користування якою вона не відмовлялася) перекривається земельною ділянкою з кадастровим номером 1820983505:04:001:0083 та перебуває в приватній власності ОСОБА_2 .
Зазначила, що 14 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (її дочка) укладено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, за яким вона подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2494 га.
Оформлюючи своє право власності на земельну ділянку площею 0,2494 га ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. Збільшення площі земельної ділянки відбулося за рахунок земельної ділянки площею 0,2494 га (отримала за рішенням Озерської сільської ради 33 сесії 5 скликання від 20 жовтня 2009 року).
Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, серії ЯМ № 093993, виданого на ім'я ОСОБА_2 , в графі, підстава набуття права власності останньою, значиться саме «рішення від 20 жовтня 2009 року Озерської сільської ради 33 сесії 5 скликання». При цьому, підставою набуття права власності останньою земельної ділянки площею 0,2494 га повинен бути договір дарування від 14 листопада 2008 року.
ОСОБА_2 на підставі цього ж рішення також зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку площею 0,3326 га, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1
Озерська сільська рада своїм рішенням надала дозвіл на приватизацію ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,3622 га, до складу якої увійшла основна частина земельної ділянки площею 0,3326 га (згідно Державного акту), яка знаходиться в користуванні позивачки.
Тобто, без письмової згоди ОСОБА_1 про припинення права постійного користування земельною ділянкою Озерська сільська рада своїм рішенням передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3326 га, фактично розподіливши її на дві частини, одна з яких ввійшла до земельної ділянки площею 0,2500 га, а друга - до земельної ділянки площею 0,3622 га, які були оформлені на ім'я ОСОБА_2 .
Вказаним рішенням порушено права ОСОБА_1 , як землекористувача.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Крім доводів, викладених у позовній заяві, ОСОБА_3 зазначила, що договір дарування житлового будинку та земельної ділянки від 14 листопада 2008 року стосується виключно переходу майнових прав від позивача до третьої особи на земельну ділянку площею 0,2494 га, та будинку розташованого на ній. Докази, які б свідчити, що договір дарування стосується земельної ділянки площею 0,3326 га відсутні. Також нею не подавалася заява про відмову від права користування земельною ділянкою площею 0,3326 га. Окрім того, звернула увагу на те, що право користування ОСОБА_1 цією земельною ділянкою підтверджується не лише Державним актом, а й неодноразово визнано Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області як під час судових засідань у даній справі, так і прийняттям 25.03.2020 рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації з метою приватизації земельної ділянки, яка перебуває в її користуванні.
Заслухавши пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 серпня 1997 року Озерською сільською радою народних депутатів Брусилівського району Житомирської області Пількевич П.Л. на підставі рішення №20 від 25 червня 1997 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЖТ-23-09 № 000946, а саме на земельну ділянку площею 0,2494 га, що передана для обслуговування жилого будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, що міститься у вищевказаному державному акті на право приватної власності на землю, вказано межі земельної ділянки, що передається у власність площею 0,2494 га та межі земельної ділянки площею 0,3326 га, що передається у користування (а.с.15-16).
14 листопада 2008 року ОСОБА_1 подарувала своїй дочці ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2494 га, на якій він розташований, яка належала ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЖТ-23-09 № 000946. Земельна ділянка передана в приватну власність для таких цілей: для обслуговування житлового будинку та господарських споруд і для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення використання якої обдарована ( ОСОБА_2 ) зобов'язана не змінювати без відповідного на те рішення Озерської сільської ради (п.1 договору дарування (а.с.17-18).
На підставі договору дарування та заяви ОСОБА_2 в подальшому Озерська сільська рада, видала їй дозвіл на виготовлення технічної документації та рішенням 33 сесії 5 скликання від 20.10.2009 затвердила технічну документацію для видачі документів, що посвідчують право власності ОСОБА_2 на землю площею 0,6122га: в т.ч. 0,2500га - для обслуговування житлового будинку та 0,3622га- для ведення особистого селянського господарства, та дала дозвіл на виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №093993 від 18.04.2012 ОСОБА_2 на підставі рішення від 20.10.2009 Озерської сільської ради 33 сесії 5 скликання є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер земельної ділянки 1820983505:04:001:0082, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №093994 від 18.04.2012 ОСОБА_2 на підставі рішення від 20.10.2009 Озерської сільської ради 33 сесії 5 скликання є власником земельної ділянки площею 0,3622га, кадастровий номер земельної ділянки 1820983505:04:001:0083, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.
20.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, яка є правонаступником Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації для отримання акту про право на земельну ділянку площею 0,3326 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням 43 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради № 1441 від 25.03.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 0,3326 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.
В подальшому було встановлено, що вказана земельна ділянка вже приватизована ОСОБА_2 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення 33 сесії 5 скликання Озерської сільської ради від 20.10.2009 щодо передачі земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельної ділянки площею 0,3622га, цільове призначення якої для особистого селянського господарства, у власність ОСОБА_2 , та визнання незаконними державних актів на право власності на вказані земельні ділянки, виданих ОСОБА_2 .
Разом з тим, ухвалюючи таке рішення, суд припустився порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка окрім вимоги до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (Брусилівської селищної об'єднаної територіальної громади) про скасування рішення Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області від 20 жовтня 2009 року, прийнятого на 33 сесії 5 скликання, просила визнати незаконними та скасувати Державні акти серії ЯМ №093993 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1820983505:04:001:0082 та серії ЯМ № 093994 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1820983505:04:001:0083, виданих на ім'я ОСОБА_2 і скасувати державну реєстрацію цих правовстановлюючих документів.
Скасування державних актів на земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 , безпосередньо впливає на права та інтереси останньої.
Водночас, процесуальний статус ОСОБА_2 позивачем визначений, як третя особа на стороні відповідача.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч.2 ст.48 ЦПК України).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. При цьому, слід наголосити, що відповідно до статті 81 ЦПК України така обставина підлягає доказуванню, оскільки позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
За змістом норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати до участі у справі співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ЦПК України, пунктом 1 частини першої статті 189 ЦПК України, суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.
Разом із тим, суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості самостійно визначити суб'єктний склад учасників справи, проте встановивши, що у справі не залучено усіх суб'єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові з цих підстав.
Також необхідно враховувати, що частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди повинні враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
З огляду на зазначене, вирішення питання залучення до участі у справі співвідповідача, заміну неналежного відповідача має здійснюватися судом першої інстанції за клопотанням позивача, а не з власної ініціативи. В силу покладених процесуальним законом повноважень суд роз'яснює позивачеві його процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення таких дій, а встановивши, що у справі не залучено усіх суб'єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, відмовляє у позові з цих підстав.
На зазначені положення норм процесуального права суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.
Враховуючи вищенаведене та зважаючи на відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень на вирішення питання залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 , рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав не залучення усіх суб'єктів, які мають відповідати за позовом, як відповідачів.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 лютого 2021 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 05 липня 2021 року.