Житомирський апеляційний суд
Справа №285/2029/21 Головуючий у 1-й інст. Заполовська Т.Г.
Категорія 55 Доповідач Талько О. Б.
15 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Пеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 285/2029/21 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області в особі відділу ведення реєстру територіальної громади Центру надання адміністративних послуг Новоград-Волинської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2021 року, постановлену під головуванням судді Заполовської Т.Г.,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 30 грудня 2020 року подала до Відділу ведення реєстру територіальної громади Центру надання адміністративних послуг Новоград-Волинської міської ради заяву про реєстрацію її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що нею були подані всі документи, необхідні для реєстрації місця проживання за даною адресою. Проте, відповідач відмовив їй у реєстрації, мотивуючи тим, що відсутня згода іпотекодержателя зазначеного нерухомого майна.
Вважаючи, що такі дії порушують її права та не відповідають вимогам законодавства, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення Відділу ведення реєстру територіальної громади Центру надання адміністративних послуг Новоград-Волинської міської ради від 30 грудня 2020 року про відмову у реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Також просила зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію її місця проживання за даною адресою.
Ухвалою судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України.
В апеляційні скарзі представник ОСОБА_1 ,- адвокат Подоль А.В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, зазначає, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд не врахував правовий висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 19 серпня 2020 року у справі №420/6332/18 та відповідно до якого, правовідносини щодо реєстрації місця проживання мають цивільно-правову природу, оскільки спрямовані на зміну (виникнення) цивільних прав позивача.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Зміст позовної заяви свідчить про те, що ОСОБА_1 вважає незаконною відмову відповідача здійснити реєстрацію її місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 . Власником даної квартири є її чоловік ОСОБА_3 . У цьому житловому приміщенні , окрім чоловіка позивачки, також зареєстровані їхні неповнолітні діти. Вказана квартира передана в іпотеку.
Підставою для відмови у задоволенні її заяви про реєстрацію за даною адресою була відсутність письмової згоди іпотекодержателя.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком.
Так, відповідно до положень частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів ( осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
В свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника справи. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу( як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними ( протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Зміст позовної заяви свідчить про те, що спірні правовідносини пов'язані з правом користування житловим приміщенням та мають цивільно-правову природу, оскільки спрямовані на зміну ( виникнення) цивільних прав позивачки.
Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року №337/2535/2017, від 10 квітня 2019 року у справі №826/3620/17 та у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №420/6332/18.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Враховуючи вищезазначене, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді